Вивчення основних реакцій гіперчутливості негайного та уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок, наднирників, печінки, легенів та щитовидної залози у осіб з нейро-циркуляторною дистонією та хворих на гіпертонічну хворобу.
Аннотация к работе
В літературі нами не знайдено повідомлень щодо комплексної оцінки реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин органів-мішеней та органів, що беруть участь у механізмах регуляції артеріального тиску (АТ) (міокарду, стінки аорти, печінки, нирок, щитовидної залози, легенів та наднирників), у хворих на ГХ та при її ускладненні ХСН, а також співвідношення даних реакцій з різними варіантами ремоделювання серця. Вивчити наявність та вираженість реакцій гіперчутливості негайного (ГЧНТ) та уповільненого (ГЧУТ) типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, нирок, щитовидної залози, легенів та наднирників у практично здорових осіб. Виявити характер можливого звязку між наявністю реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів і різними варіантами ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) у осіб з нейроциркуляторною дистонією по гіпертонічному типу та у хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій. У хворих на ГХ I стадії спектр реакцій гіперчутливості розширюється - реєструється гіперчутливість негайного типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти та наднирників та уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок та наднирників. Показано, що у хворих на ГХ наявність ХСН асоціюється з розширенням спектру реакцій гіперчутливості за рахунок виявлення реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин щитовидної залози, легенів, наднирників та реакцій ГЧУТ до антигену з тканин печінки.У практично здорових людей віком до 30 років реакції гіперчутливості були виявлені у двох осіб: у однієї особи реєструвались реакції ГЧНТ до антигену з тканин наднирників і у однієї особи - реакції ГЧУТ до антигену з тканин стінки аорти. В даній групі, на відміну від практично здорових людей, у 16,33% випадків (р<0,05) зустрічались реакції ГЧНТ до антигену з тканин стінки аорти помірного ступеня вираженості (145,21±2,94 ум.од.), у 16,33% та 14,29% випадків - реакції ГЧУТ до антигенів з тканин міокарду та наднирників (р<0,05) також помірного ступеня вираженості (0,721±0,012 ум.од. та 0,712±0,013 ум.од. відповідно). При порівнянні наявності аутоімунних зсувів у осіб з НЦД по гіпертонічному типу та у хворих на ГХ I стадії у останніх більшою була частота реєстрації реакцій ГЧУТ до антигену з тканин стінки аорти (31,58% проти 10,20%, р<0,05) та реакцій обох типів до антигену з тканин наднирників (реакції ГЧНТ - 28,95% проти 8,16%; реакцій ГЧУТ - 34,21% проти 14,29%, р<0,05). Отримані дані були аналогічні попереднім: порівняно з контрольною групою, більшими були частоти виявлення реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду (р<0,05), стінки аорти (p<0,01), печінки (p<0,05), нирок (p<0,05) та наднирників (p<0,01) а також показники вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду (p<0,01), стінки аорти (p<0,05), нирок (p<0,05) та реакцій ГЧНТ до антигену з тканин наднирників (р<0,05), що, на нашу думку, підтверджує активацію аутоімунних процесів при ГХ. У хворих на ГХ III стадії вищими були також показники вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, наднирників і реакцій ГЧНТ до антигену з тканин легенів, а також відмічалось зростання частоти реєстрації реакцій ГЧНТ до антигенів з тканин печінки (в 2,8 рази, p<0,001), реакцій ГЧНТ до антигену з тканин щитовидної залози (на 88,91%, p<0,05) та реакцій ГЧУТ до антигену з тканин легенів (в 2 рази, p<0,05) (табл.1).В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі сучасної кардіології - уточнення ролі реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин органів-мішеней та органів, що беруть участь в механізмах регуляції артеріального тиску, у хворих на гіпертонічну хворобу. У осіб з НЦД по гіпертонічному типу реакції гіперчутливості виявляються у 4-16 % випадків, у хворих на ГХ I стадії - у 11-34% випадків в залежності від виду антигену порівняно з 3% випадків у практично здорових людей відповідного віку (до 30 років). У осіб з нейроциркуляторною дистонією по гіпертонічному типу реєструються реакції гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин стінки аорти та реакції гіперчутливості уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду та наднирників, у хворих на ГХ I стадії - також реакції гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин міокарду і наднирників та уповільненого типу до антигенів з тканин стінки аорти і нирок. При більш тяжкому перебігові захворювання (ГХ III стадії) відмічається зростання частоти реєстрації реакцій гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин печінки (в 2,8 рази, p<0,001) та щитовидної залози (на 89%, p<0,05), гіперчутливості уповільненого типу до антигену з тканин легенів (в 2 рази, p<0,05), а також вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, наднирників та реакцій негайного типу до антигену з тканин легенів, що свідчить про активацію аутоімунних процесів на рівні органів-мішеней та органів, які беруть участь у регуляції АТ, при прогресуванні гіпертонічної хвороби.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі сучасної кардіології - уточнення ролі реакцій гіперчутливості до антигенів з тканин органів -мішеней та органів, що беруть участь в механізмах регуляції артеріального тиску, у хворих на гіпертонічну хворобу.
1. У осіб з НЦД по гіпертонічному типу реакції гіперчутливості виявляються у 4-16 % випадків, у хворих на ГХ I стадії - у 11-34% випадків в залежності від виду антигену порівняно з 3% випадків у практично здорових людей відповідного віку (до 30 років).
2. У осіб з нейроциркуляторною дистонією по гіпертонічному типу реєструються реакції гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин стінки аорти та реакції гіперчутливості уповільненого типу до антигенів з тканин міокарду та наднирників, у хворих на ГХ I стадії - також реакції гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин міокарду і наднирників та уповільненого типу до антигенів з тканин стінки аорти і нирок. У осіб з наявністю реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів відзначається більш виражене підвищення артеріального тиску зі значними амплітудними коливаннями та збільшення індексів часу АТ.
3. У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ та III стадій реакції гіперчутливості виявляються у 21-58% випадків в залежності від виду антигену та стадії захворювання порівняно з 5-15% випадків у практично здорових людей відповідного віку (старших за 30 років).
4. При ГХ II стадії реєструються реакції обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, нирок, наднирників та печінки. При більш тяжкому перебігові захворювання (ГХ III стадії) відмічається зростання частоти реєстрації реакцій гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин печінки (в 2,8 рази, p<0,001) та щитовидної залози (на 89%, p<0,05), гіперчутливості уповільненого типу до антигену з тканин легенів (в 2 рази, p<0,05), а також вираженості реакцій обох типів до антигенів з тканин міокарду, стінки аорти, печінки, наднирників та реакцій негайного типу до антигену з тканин легенів, що свідчить про активацію аутоімунних процесів на рівні органів-мішеней та органів, які беруть участь у регуляції АТ, при прогресуванні гіпертонічної хвороби.
5. Ремоделювання ЛШ поєднується зі зростанням частоти та/або вираженості реакцій гіперчутливості до антигену з тканин міокарду, що простежується як у осіб з нейроциркуляторною дистонією (з концентричним ремоделюванням ЛШ) так і при різних стадіях ГХ. При наявності гіпертрофії лівого шлуночка має місце також збільшення вираженості реакцій гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин стінки аорти.
6. Ускладнення гіпертонічної хвороби хронічною серцевою недостатністю супроводжується розширенням спектру реакцій гіперчутливості за рахунок реакцій негайного типу до антигенів з тканин наднирників, щитовидної залози, легенів та уповільненого типу до антигену з тканин печінки. Збільшується частота реєстрації реакцій гіперчутливості негайного типу до антигенів з тканин печінки (в 2,52 рази, p<0,01) та щитовидної залози (в 2,47 рази, p<0,05), а також зростає вираженість реакцій обох типів до антигенів з тканин печінки і наднирників, реакцій гіперчутливості негайного типу до антигену з тканин легенів, що свідчить про більш значні зміни імунної системи при ХСН.
Практичні рекомендації
1. У хворих на ГХ факт реєстрації реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів та розширення їх спектру може розглядатися як додатковий критерій більш тяжкого перебігу захворювання, що можна використовувати для оцінки стану таких пацієнтів.
2. Для визначення реакцій гіперчутливості негайного та уповільненого типу у хворих на артеріальну гіпертензію рекомендується використовувати метод імунотермістометрії та реакції інгібіції міграції лейкоциті у капілярах, враховуючи їх простоту, доступність та малу собівартість.
Список литературы
1.Жебель В.М., Сергієнко О.П., Зайков С.В., Філенко Л.В. Аутоімунні та морфологічні зміни в міокарді у пацієнтів з гіпертонічною хворобою, ускладненою недостатністю кровообігу // Український кардіологічний журнал.- 2000.- №5-6 (випуск II).- С.41-45.
(Пошукачем здійснено клінічне, імунологічне та інструментальне обстеження хворих на гіпертонічну хворобу, статистичну обробку, аналіз даних, підготовку матеріалів до публікації).
2. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В. Аутоімунні зсуви у хворих з початковими стадіями ессенціальної артеріальної гіпертензії // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003.- №1/1.- С.85-87.
(Автор провела клінічне та імунологічне обстеження осіб з НЦД по гіпертонічному типу та хворих на ГХ I стадії, статистичну обробку матеріалу, аналіз даних, підготовку матеріалів до друку).
3. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В., Гуменюк А.Ф. Стан гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на гіпертонічну хворобу II-III стадій // Вісник Вінницького державного медичного університету.- 2003.- №2/1.- С.565-568.
(Автор самостійно провела клінічне та імунологічне обстеження хворих, статистичну обробку та аналіз отриманих даних, підготовку матеріалів до публікації).
4. Жебель В.М., Сергієнко О.П. Особливості реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів та їх асоціації з клініко-гемодинамічними показниками у хворих на артеріальну гіпертензію молодого віку // Вісник морфології.- 2003.- Т.9.- №2.-С.318-325.
(Автором проведено клінічний підбір хворих, імунологічне та інструментальне обстеження, статистичну обробку даних, аналіз даних, підготовку статті до друку).
5. Сергієнко О.П., Жебель В.М. Вираженість реакцій гіперчутливості до тканинних антигенів у хворих на гіпертонічну хворобу в залежності від її тяжкості та розвитку хронічної серцевої недостатності // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія “Медицина”.- 2003.- Вип.21.- С.162-169.
(Автором проведено імунологічне та інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку даних, аналіз даних, підготовку статті до друку).
6. Сергієнко О.П. Аутоімунні реакції до різних органів та тканин у хворих з початковими стадіями ессенціальної артеріальної гіпертензії // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень”. (19-20 листопада 2002, Харків).- Харків, 2002.- С.228-230.
7. Жебель В.М., Зайков С.В., Сергієнко О.П., Філенко Л.В., Кобірніченко А.В. Аутоімунні реакції у практично здорових людей різного віку // Тези доповідей III Національного Конгресу геронтологів і геріатрів України. (26-28 вересня 2000, Київ). - К.: Інститут геронтології, 2000. - С.159-160.
(Автором проведено імунологічне обстеження практично здорових осіб, статистичну обробку та аналіз даних, підготовку до друку).
8. Жебель В.М., Сергієнко О.П., Постоловський В.М. Вивчення ролі аутоімунних зсувів у розвитку гіпертрофії лівого шлуночка у хворих на гіпертонічну хворобу // Матеріали Української науково-практичної конференції Сучасні проблеми кардіології та ревматології - від гіпотез до фактів. Тези наукових доповідей. (14-16 березня 2001, Київ).- К.: Моріон, 2001.- С.121.
(Автором проведено імунологічне та інструментальне обстеження хворих, статистичну обробку даних, аналіз даних та підготовку до друку).
9. Сергієнко О.П., Жебель В.М., Зайков С.В., Гуменюк А.Ф. Аутоімунні реакції до різних органів та тканин у хворих на гіпертонічну хворобу, ускладнену хронічною недостатністю кровообігу // Матеріали Української науково-практичної конференції з міжнародною участю “Нові напрямки в діагностиці, лікуванні і профілактиці артеріальної гіпертензії та її ускладнень”. (19-20 листопада 2002, Харків).- Харків, 2002.- С.230-231.
(Автор провела клінічне та імунологічне обстеження хворих, статистичну обробку отриманих даних, аналіз даних, підготовку до друку).