Дослідження трансформації ролі засобів музичної виразності у виникненні просторових уявлень при сприйнятті музики різноманітних жанрово-стилістичних напрямків у контексті історичного розвитку наукових, соціально-культурних та естетичних поглядів.
Аннотация к работе
Музичне мистецтво протягом всього свого історичного розвитку розглядалось переважно як темпоральне явище, що не має фізичного втілення у просторі. Але саме в музиці за останні декілька років окреслились проблеми, які важко, а іноді неможливо вирішити без залучення до цього просторових уявлень, законів взаємодії просторових обєктів, їхніх якостей та властивостей. І хоча дослідження в цьому напрямку проводяться з кінця ХІХ ст., досі не було вирішено багато ґрунтовних питань щодо звязку емоційного відгуку на музичні події та виникнення просторових відчуттів і уявлень під час сприйняття музики; не було переконливо доведено, що музика, як і більшість фізичних феноменів, має дуалістичну природу дискретно-континуального порядку; не було виявлено основу механізму проекції психофізіологічних просторових реакцій та уявлень на музичні події та багато іншого. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей сприйняття просторових властивостей і характеристик, виражених у музичних творах на всіх структурних рівнях та через усі доступні засоби виразності. Означена мета обумовлює необхідність вирішення наступних завдань: 1) виявлення аспектів філософської категорії простору, які, на думку автора, є такими, що можуть бути висвітлені за допомогою музичних засобів виразності в цілому, та характерні для конкретних музичних стилів зокрема;У підрозділі 1.2 „Музичний простір” зазначається, що феномен виникнення просторових уявлень у музиці розглядається у музикознавчій літературі з кінця XIX сторіччя. Але існують певні обєктивні чинники, які сформувалися в ході історичного розвитку музики, що майже однозначно викликають при її сприйнятті певні просторові уявлення. На відміну від простору фізичного, музичний простір має неоднорідну природу, що повязано з психологічними особливостями сприйняття часу. Розділ 3: Структура сприйняття простору у музиці - складається з чотирьох підрозділів. Вищий рівень сприйняття простору у музиці співвідноситься з простором дискретних значеннєвих множин, принципово можливих для усвідомлення та потенційно нескінченних.