Рівні та структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту. Розробка та обґрунтування методики професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв спецавтотранспорту різних вікових груп.
Аннотация к работе
Гарантією надійності та успішності водія є наявність добре розвинутих професійно важливих психофізіологічних якостей (увага, память, сенсомоторні реакції, монотоностійкість тощо), визначення яких забезпечує професійний психофізіологічний відбір (Вайсман А.И., 1988; Кожуховська Н.І., 2002; Святенко А.А., 2005). На сьогодні в літературі широко обговорюється проблема професійного психофізіологічного відбору кандидатів, які придатні до виконання певних видів діяльності, з використанням комплексних методологічних підходів, що включають вивчення індивідуальних властивостей нервової системи, індивідуально-типологічних особливостей, психічних процесів, вегетативних реакцій, що характеризують ступінь напруження організму та енергетичну “ціну” виконаної роботи (Псядло Е.М., 2002, 2005; Шафран Л.М., Тімошина Д.П., 2005; Кулкибаев Г.А., Исмаилова А.А., 2006; Калниш В.В., Ена А.И., 2006; Бондарев И.П., Вылегжанин О.И., 2006). Крім того, у літературі зустрічаються роботи, присвячені проблемам професійного психофізіологічного відбору водіїв спеціального автотранспорту органів внутрішніх справ (ОВС) Росії (Зыбковец Л.Я., 1984; Богданова Т.С., 1995). Мета дослідження полягала у науковому обґрунтуванні критеріїв професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи під час проходження профілактичних медичних оглядів на основі комплексного дослідження стану здоровя та психофізіологічного статусу різних вікових груп кандидатів на посаду водія та водіїв спецавтотранспорту ОВС. розробити та впровадити в практику методику професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв спецавтотранспорту різних вікових груп.Досліджено стан психофізіологічного статусу 154 водіїв спецавтотранспорту у віці: 20-29 років (n = 60); 30-39 років (n = 48); 40 і більш років (n = 46). При вивченні психофізіологічного статусу водіїв різних вікових груп встановлено, що у водіїв віком старше 40 років знижуються швидкісні параметри основних нервових процесів та погіршується увага, а також знижується сила основних нервових процесів, лабільність зорового аналізатора, точнісно-координаційні реакції. В той же час у водіїв виявлені вікові зміни у функціонуванні серцево-судинної системи, які проявляються в умовах спокою напруженням регуляторних механізмів, а в умовах активної сенсомоторної діяльності - зниженням реактивності гіпоталамо-гіпофіз-адренокортикальної системи, що особливо характерно для представників старшої вікової групи (після 40 років) та відображає погіршення структурно-функціональної організації біосистеми. Так, серед водіїв віком 20-29 років хронічну патологію мають 17,2% осіб, серед водіїв віком 30-39 років - 37,3%, серед водіїв віком 40-49 років - 72%. Цілком зрозуміло, що у зазначених водіїв виявлено напруження компенсаторно-адаптаційних механізмів управління серцево-судинною системою і при інформаційному навантаженні, про що свідчить підвищення індексу напруження у водіїв з гіпертонічною хворобою у порівнянні з водіями, хворими на патологію органів травлення.На основі комплексного дослідження вікових особливостей стану здоровя та психофізіологічного статусу науковообгрунтовані критерії професійного психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи водіїв спеціального автотранспорту органів та підрозділів внутрішніх справ, встановлений залежний від віку набір психофізіологічних показників для визначення професійної придатності й професійної успішності і розроблено методику психофізіологічного відбору та психофізіологічної експертизи в межах проведення профілактичних (попереднього та періодичного) медичних оглядів. Особливості захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту полягають у тому, що кількість випадків непрацездатності є низькою (53,9±4,7), а кількість днів непрацездатності - нижче середнього (699,1±9,4) на відміну від автомобільної галузі в цілому, де рівень показників оцінюється як середній (79,1 та 916,2 відповідно). Особливістю структури захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту є перебування на другому місці хвороб системи кровообігу (11,69%), на відміну від автомобільної галузі в цілому, де вона перебуває на третьому місті після захворювань нервової системи та органів травлення, що вказує на надмірне психоемоційне напруження професійної діяльності водіїв спецавтотранспорту. Рівень та структура захворюваності з тимчасовою втратою працездатності водіїв спецавтотранспорту залежить від віку та стажу професійної діяльності. Психофізіологічний статус водіїв спецавтотранспорту змінюється в залежності від віку, особливо у водіїв старше 40 років, у яких знижуються швидкісні параметри основних нервових процесів та погіршується увага, а також спостерігається напруження механізмів регуляції функціонального стану апарату кровообігу в стані спокою та зниження реактивності гіпоталамо-гіпофиз-адренокортикальної системи при інформаційному (сенсомоторному) навантаженні, що вказує на погіршення структурно-функціональної орга