Класифікація фізичних та психічних вад осіб, що мають кримінально-процесуальне значення, Аналіз проблеми допустимості використання доказової інформації. Розробка криміналістичних рекомендацій по удосконаленню тактики слідчих дій за участю психічно хворих.
Аннотация к работе
Правоохоронні органи держави мають практичними діями сприяти ефективному розслідуванню злочинів, попередженню суспільно небезпечних діянь, що вчинені особами з фізичними або психічними вадами, й одночасно стояти на захисті основних прав, свобод та законних інтересів таких осіб. Проведене узагальнення матеріалів кримінальних справ свідчить про те, що деякі слідчі, особливо ті, хто не має достатнього досвіду роботи, недостатньо володіють тактикою проведення слідчих дій за участю осіб з фізичними або психічними вадами, що має неабияке значення для вирішення завдань кримінального судочинства. З метою підвищення якості досудового слідства у цих справах необхідно, на наш погляд, узагальнити існуючу правоохоронну практику, розробити наукові основи і вдосконалити організаційно-тактичні прийоми проведення слідчих дій за участю осіб з фізичними або психічними вадами. В межах поставленої проблеми мета роботи полягає в тому, щоб на основі теоретичних положень кримінального процесу, криміналістики, вивчення, аналізу та узагальнення правоохоронної практики дослідити особливості проведення слідчих дій за участю осіб з фізичними або психічними вадами. Для досягнення поставленої мети та наукової обєктивності результатів дослідження обрано діалектичний підхід наукового пізнання, який обумовив застосування певних наукових методів дослідження, а саме: порівняльно-правового (аналіз думок науковців і практиків щодо розглядуваної проблематики, визначень та підходів), логіко-юридичного (формулювання висновків з позицій законів формальної логіки), аналізу та синтезу (формулювання понять та категоріального апарату дослідження, розробка класифікації фізичних та психічних вад), індукції та дедукції (виявлення типових ознак вчинення злочинів особами з фізичними або психічними вадами, кореляційних звязків між ними), аналогії (встановлення подібного в методах і тактичних прийомах проведення слідчих дій), соціологічних методів (анкетування, опитування - для вивчення думки практичних працівників з різних проблемних питань, повязаних з їх фаховою діяльністю) тощо.Розділ перший - «Досудове слідство та його особливості в кримінальних справах за участю осіб з фізичними або психічними вадами» містить три підрозділи. У підрозділі 1.1 «Поняття, види та класифікація фізичних та психічних вад осіб у кримінальному процесі» звертається увага на необхідність розяснення таких понять, як “фізичні вади” і “психічні вади”, що дає можливість однозначного тлумачення учасниками кримінального судочинства норм КПК України, повязаних із цими термінами. У підрозділі 1.2 «Джерела інформації, що характеризують особу з фізичними або психічними вадами, яка скоїла злочин» досліджено, що кримінально-процесуальне законодавство не встановлює, яким чином органи досудового слідства повинні проводити вивчення особи обвинуваченого і встановлювати наявність фізичних і психічних вад. Крім основних і достатніх загальних критеріїв допустимості дисертант виділяє більш конкретні і чіткої практичної спрямованості критерії або умови допустимості: недопустимість тиску на осіб з фізичними або психічними вадами; не приховування інформації від осіб з фізичними або психічними вадами, ознайомлення з якою є її законним правом; недопустимість використання тактичних прийомів, що можуть дати серйозні негативні наслідки для учасників кримінального процесу (розлад здоровя, спонукання до аморальних і протизаконних дій і т.п.); отримана в результаті здійснення тактичного прийому інформація від осіб з фізичними або психічними вадами не повинна використовуватись як доказ, поки не буде підтверджена іншими даними. «Виявлення ознак вчинення злочину особами з фізичними або психічними вадами під час огляду місця події» відзначається, що закон не передбачає особливого порядку порушення кримінальної справи відносно осіб з фізичними або психічними вадами.У дисертації всебічно та комплексно розглянуто актуальну правову наукову проблему, повязану із особливостями проведення слідчих дій у кримінальних справах за участю осіб з фізичними або психічними вадами. Пропонуються визначення фізичних та психічних вад обвинувачених, як основних понять, що використовуються в КПК України; здійснено класифікацію фізичних та психічних вад. Крім загальних основних критеріїв допустимості виділено більш конкретні і чітко практично спрямовані умови допустимості: недопустимість тиску; не приховування інформації; недопустимість використання тактичних прийомів, що можуть дати серйозні негативні наслідки (розлад здоровя, спонукання до аморальних і протизаконних дій і т.п.); отримана в результаті здійснення тактичного прийому інформація від осіб з фізичними або психічними вадами не повинна використовуватись як доказ, поки не буде підтверджена іншими даними. Аналіз стану злочинності осіб з фізичними або психічними вадами дозволив встановити рівень поширеності вад психіки як серед дорослих, так і серед неповнолітніх правопорушників, види найбільш часто скоюваних ними злочинів при впливі тих чи інших фізичних або психічних вад. Аргуме