Етіологія і патогенез гіпертонічної хвороби. Механізм ренин-Альдостерон. Ступені артеріальної гіпертонії. Психологічна характеристика людей з цією хворобою. Клінічний опитувальник для виявлення і оцінки невротичних станів. Основні методи психотерапії.
Аннотация к работе
Особливості проведення психотерапевтичної роботи з людьми які страждають гіпертонічною хворобою 1. Медико-психологічна характеристика гіпертонічної хвороби 1.1 Етіологія і патогенез гіпертонічної хвороби Гіпертонічна хвороба - хронічна хвороба, що характеризується постійним або майже постійним підвищенням артеріального тиску. Підвищення артеріального тиску при гіпертонічній хворобі не є наслідком захворювання нирок, надниркових, щитовидної залози та ін., а обумовлено порушенням регуляції кровяного тиску. Екзогенні чинники: - психічна напруга; - нікотинова інтоксикація; - алкогольна інтоксикація; - зловживання NaCl; - гіподинамія; - переїдання. 2. Ендогенні чинники: - спадковість (якщо 2 батьків, то ризик збільшується до 50%) [36]. Пусковим механізмом розвитку гіпертонічної хвороби у людини є нервовий імпульс. У людини, що захворює гіпертонічною хворобою, ці реакції відрізняються тим, що у відповідь на малозначну причину виникає глибока і (або) напружена емоційна реакція, а разом з нею і значне підвищення рівня артеріального тиску, що зберігається триваліший, ніж у здорової людини, термін. Особливість такої реакції з боку апарату, регулюючого артеріальний тиск, полягає також і в тому, що у міру її повторення спостерігається повільне, але неухильне закріплення гіпертензії - підвищеного кровяного тиску (цифри якого поступово збільшуються) на все більший термін. З часом в підтримці високого артеріального тиску особливу роль починають грати гуморальні механізми, тобто механізми, що впливають на життєдіяльність організму за допомогою гормонів і деяких інших активних речовин, що поступають в кров з органів і тканин. В початковому періоді гіпертонічної хвороби, окрім нестійкого підвищення артеріального тиску, може виявлятися періодичними головними болями, серцебиттям, іноді болями в області серця і відчуттям тяжкості в потилиці. Надалі у міру прогресу хвороби, коли підвищення артеріального тиску стає все більш стійким, зявляються запаморочення, відчуття оніміння в пальцях рук і ніг, приливи крові до голови, «мушки» перед очима, поганий сон, швидка стомлюваність [3]. Людський організм влаштований так, що розрядка нервової напруги відбувається найприродніше тільки в процесі підвищеної фізичної активності. І навпроти, так званий спокій, відпочинок за книгою, біля телевізора, в театрі, ігри, що вимагають розумового зусилля, наприклад, шахи, не служать природною розрядкою напруги центральної нервової системи і мало придатні як міра профілактики гіпертензивних реакцій. Саме тому лікар нерідко наполягає на проведенні у такому разі деяких додаткових досліджень. Річ у тому, що у ряді випадків підвищення артеріального тиску повязане не з нервово-емоційним пусковим механізмом, а є одним з симптомів абсолютно самостійної хвороби, так або інакше що зачіпає органи, що беруть участь в регуляції кровяного тиску. Воно потребує абсолютно іншого лікування, направленого, перш за все на боротьбу з основним захворюванням, що викликало її. В даний час добре відомі гемодинамічні зрушення АТ (артеріального тиску) при ГХ (гіпертонічній хворобі) [5,9]: 1) У початкових стадіях збільшується хвилинний обєм або серцевий викид, а загальний периферичний опір залишається на колишньому рівні; звідси відбувається збільшення АТ. При цьому обмін і екскреція катехоламінів в крові у хворих ГХ залишаються в нормі або трохи підвищені, є порушення їх депонування. Сам ренін гормонально мало активний, але через системи ангіотензину призводить до [13]: 1) Підвищення тонусу артеріол (сильніше і триваліше норадреналіну) 2) Збільшення роботи серця (кількість ангіотензину II знижується при кардіогенному колапсі). Далі включається механізм ренин-Альдостерон, у міру чого відбувається ще більша перебудова: Альдостерон підсилює зворотнє всмоктування натрію і води в ниркових канальцях, відбувається пасивне внутрішньоклітинне збільшення змісту натрію і води. У нормі при підвищенні АТ вище за критичний рівень посилюється вироблення кінінів і простогландинів і спрацьовують барорецептори дуги аорти і синокаротидної зони, внаслідок чого тиск швидко нормалізується. Наприклад, серце не має потреби працювати швидко, коли ви відпочиваєте, - тоді тиск є досить низьким. Може застосовуватися терапії кількома препаратами, але доведено, що пацієнт, який приймає дві та більше пігулок за раз, рано чи пізно почне пропускати прийом, а то й зовсім відмовиться від ліків. Нині застосовується такий метод діагностики, як сканування сонних артерій - так можна оцінити стан великих судин та побачити, чи є в них атеросклеротичні бляшки. Ступені артеріальної гіпертонії АТ Систола Діастола Оптимальне 180 >110 У початкових стадіях захворювання клініка виражена не яскраво, хворий тривалий час може не знати про підвищення АТ. І саме з цими скаргами частіше всього хворий вперше звертається до лікаря: а) Головні болі: найчастіше в потиличній і скроневій області; по ранкам «важка голова» або до кінця робочого дня. Відомі «гострі епідемії» гіпертонічної хвороби, що виникли після землетрусу в Ашхабаді