Визначення місця земель рекреаційного призначення у складі земельного фонду України. Визначення загального і спеціального правового режиму земель рекреаційного значення. Спеціальні вимоги та заборони щодо використання земель рекреаційного призначення.
Аннотация к работе
Особливе місце у складі земельного фонду України займають землі рекреаційного призначення, значущість яких полягає в їх здатності благодатно впливати на здоровя людини, у можливості їх використання для організації відпочинку, дозвілля, туристичної діяльності тощо. Проте, незважаючи на значення земель рекреаційного призначення, вперше на законодавчому рівні як окрема категорія земель вони були закріплені саме в Земельному кодексі (далі-ЗК) України від 25.10.2001 р. Ці землі можна віднести до більш широкого поняття земель, що підлягають особливій охороні відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (від 25 червня 1991 р).Слово «рекреація» в перекладі з латині означає відновлення сил, з французької - перерву, відпочинок, розвагу, зміну дій, що не повязана з трудовою діяльністю, і характеризує місце, простір, де відбуваються ці дії. Рекреація характеризується величиною часу, потрібного для відновлення сил, і діяльністю, спрямованою на це відновлення. Також під рекреацією розуміють галузь господарства, повязану з освоєнням рекреаційних ресурсів, формування санаторно-курортних, туристичних, оздоровчо-пізнавальних зон; галузь невиробничої сфери, повязану з наданням різноманітних послуг; систему заходів, сукупність явищ і відносин повязану з заповненням вільного часу; діяльність чи поведінку людей, спрямовані на відтворення своїх фізичних, психічно-моральних сил, розвиток; сам процес відтворення, реабілітації, відпочинку, оздоровлення; наслідок задоволення рекреаційних потреб.[2] По характеру використання земель рекреаційного призначення можуть бути моноваріантними (тільки для одного виду рекреаційної діяльності), поліваріантними (можуть почергово використовуватися для декількох видів рекреаційної діяльності), і комплексними (можуть одночасно використовуватися для декількох видів рекреаційної діяльності). Рекреаційні зони можуть мати свого землекористувача чи входити до складу інших видів землекористувань, наприклад земель лісового фонду (ліси населених пунктів), природно-заповідного фонду статус останньої з наведених категорій земель вимагає спеціальної уваги, оскільки землі окремих категорій природно-заповідного фонду мають, так би мовити, «подвійне громадянство»: вони є одночасно землями природно-заповідного фонду і землями рекреаційного призначення.Загальне користування такими землями - це користування парками, скверами, бульварами у населених пунктах; користування водами в оздоровчих цілях у місцях, що створюються місцевими радами згідно ст. У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або в оренду природні ресурси на підставі відповідних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої й іншої діяльності. Як при загальному, так і при спеціальному Використанні земель рекреаційного призначення до користувачів предявляються такі основні вимоги: • використання земель рекреаційного призначення згідно з цільовим призначенням; • заборона діяльності, що перешкоджає чи може перешкоджати використанню їх за цільовим призначенням або негативно впливає чи може вплинути на природний стан цих земель. Дотримання принципу цільового використання земель рекреаційного призначення гарантується можливістю розташування на них лише зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, територій будинків відпочинку, пансіонатів, обєктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристичних оздоровчих та борів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих і спортивних таборів, інших аналогічних обєктів, обєктів дачного будівництва та стаціонарної рекреації, що використовуються для рекреаційних цілей.[7]Раніше землі рекреаційного призначення включалися до єдиної категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. Відповідно до неї до цих земель належать: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, обєктів фізичної культури й спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних обєктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших обєктів стаціонарної рекреації.
План
Зміст
Вступ
1. Склад і правовий режим земель рекреаційного призначення
2. Використання земель рекреаційного призначення
Висновки
Список використаної літератури
Вывод
Раніше землі рекреаційного призначення включалися до єдиної категорії земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного й історико-культурного призначення. У звязку з розвитком рекреаційного законодавства України, значним ускладненням правового режиму в новому ЗК вони виділені в окрему категорію (п. "ґ" ст. 19).
Склад земель рекреаційного призначення визначено у ст. 51 ЗК. Відповідно до неї до цих земель належать: земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, обєктів фізичної культури й спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних обєктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших обєктів стаціонарної рекреації.
Правовий режим земель рекреаційного призначення являє собою порядок поведінки субєктів правовідносин з приводу їх використання. Він встановлюється крім земельного законодавства законодавством про рекреаційну діяльність, яке стало активно розвиватися у роки незалежності України. Останнє включає законодавство про рекреаційні зони, туризм, фізичну культуру і спорт, музеї і музейну справу, вільні економічні зони рекреаційного типу, положення лісового і водного законодавства, які стосуються здійснення рекреаційної діяльності.
Список литературы
1. Водний кодекс України // ВВР України, 1995, №24. С. 189.
2. Земельний кодекс України // ВВР України, 2002, № 3-4. С. 27.
3. Лісовий кодекс України // ВВР України, 1994, №17. С. 99.