Аналіз особливостей правового регулювання розірвання шлюбу за національним правом зарубіжних країн. Здійснення порівняльно-правової характеристики норм зарубіжного законодавства та правового регулювання розірванню шлюбу за законодавством України.
Аннотация к работе
Оскільки ж шлюб є добровільним і вільним союзом чоловіка і жінки, ніхто не вправі впливати на волевиявлення субєктів на вступ і перебування у відповідному соціальному статусі чоловіка і дружини (подружжя). Практиці й історії суспільства відомі випадки розірвання шлюбно-сімейних відносин як з волі і бажання одного з подружжя у звязку зі збігом несприятливих обставин, так і в звязку з подіями, що наступили, а також можливість розірвання шлюбу і по взаємній згоді. Метою статті є аналіз особливості правового регулювання розірвання шлюбу за національним правом зарубіжних країн, при цьому необхідно відзначити, що законодавчі питання розірвання шлюбу в Україні та інших країнах урегульовані не повною мірою. У багатьох державах існує принцип свободи розірвання шлюбу, але разом з тим, існують країни з такою правовою системою, що розглядає шлюб як нерозривний союз і не допускає ідеї розірвання шлюбу. 229-232) підставою для розлучення служили такі обставини: подружня зрада; присудження одного з подружжя до тяжкого і ганебного покарання; зловживання одного з подружжя щодо іншого; грубе звертання і тяжкі образи, нанесені одним подружжя іншому.Таким чином, у питаннях щодо припинення шлюбу велике значення має законодавство України. Разом з тим, слід враховувати також вимоги іноземних держав з зазначених питань, а також положення міжнародних договорів України, і в першу чергу договорів щодо правової допомоги. Процедура розлучення в різних країнах або надмірно ускладнена (обовязкова участь адвокатів - у ФРН, тривале проживання за місцем розлучення - в окремих штатах США), або, навпаки, спрощена (наприклад, у деяких штатах Мексики подружжя може розірвати шлюб, надсилаючи свої заяви поштою). В окремих країнах існує інститут «сепарації», тобто роздільного проживання подружжя, запозичений з католицького церковного права. Правовими наслідками встановлення роздільного проживання є збереження деяких обовязків, що випливають із шлюбу, зокрема обовязку взаємної матеріальної підтримки та обовязку подружньої вірності.
Вывод
Таким чином, у питаннях щодо припинення шлюбу велике значення має законодавство України. Разом з тим, слід враховувати також вимоги іноземних держав з зазначених питань, а також положення міжнародних договорів України, і в першу чергу договорів щодо правової допомоги.
Процедура розлучення в різних країнах або надмірно ускладнена (обовязкова участь адвокатів - у ФРН, тривале проживання за місцем розлучення - в окремих штатах США), або, навпаки, спрощена (наприклад, у деяких штатах Мексики подружжя може розірвати шлюб, надсилаючи свої заяви поштою). Безпосередньо рішення щодо розірвання шлюбу приймають суди або органи реєстрації актів громадянського стану.
В окремих країнах існує інститут «сепарації», тобто роздільного проживання подружжя, запозичений з католицького церковного права. Він застосовується у тих випадках, коли чоловік або жінка не хочуть остаточно розривати подружні відносини. Як правило, це проміжна ланка для розлучення. Правовими наслідками встановлення роздільного проживання є збереження деяких обовязків, що випливають із шлюбу, зокрема обовязку взаємної матеріальної підтримки та обовязку подружньої вірності. Водночас подружжя отримує право окремого проживання, відбувається поділ майна. Після закінчення встановленого строку роздільного проживання подружжя суд повинен за заявою одного з них розпочати процес розлучення.
Розірвання шлюбу призводить до багатьох важливих правових наслідків не лише для колишнього подружжя, а й для їх дітей. Одним з найважливіших питань є питання щодо взаємного утримання розлучених. Виникають також проблеми особистого характеру, зокрема про збереження загального прізвища або повернення дошлюбного. На регламентацію відносин із взаємного утримання подружжя після розлучення впливає загальна відмова від погляду на розлучення, як на покарання за провину, як на санкцію за шлюбне правопорушення. Сьогодні законодавство більшості країн встановлює рівний для чоловіків і жінок обовязок допомагати одне одному матеріально. При цьому береться до уваги стан здоровя, вік, рівень життя протягом шлюбу, матеріальні потреби, нинішнє і майбутнє фінансове становище колишнього подружжя тощо.
Список литературы
1. Международное частное право. К., 1997. С. 165.
2. Матвеев Г.К. Советское семейное право. М.,1985. С. 98.
3. Омар аль Ашкар. Семейное право в Шариат Исламе. Аммаи. 1996. С. 130.
4. Международное частное право. К., Юринкоминтер, 1997. С. 167.
5. Гражданское торговое право капиталистических стран. М., 1987. С. 356.
6. Петришина Л.В. Брак в международном аспекте // Человек, закон, общество. № 3-4. 2001. С. 385-389.
7. Хазова О.А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: сравнительно-правовой анализ. М.: Наука. С. 87.
8. Международное частное право. Харьков, Консум. 1998. С. 588.