Вивчення проблем інституту процесуального представництва. Закріплення правил поведінки, яким держава надає правову силу. Засоби реалізації громадянами права на судовий захист від посягань на честь, гідність, життя та здоров’я, на особисту свободу і майно.
Аннотация к работе
Основним завданням даної роботи є аналіз системи нормативно-правових актів, що врегульовують питання участі процесуального представника у цивільному, господарському та кримінальному процесах, з метою вирішення колізій, що виникають під час реалізації прав громадян на захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів. Аналізуючи нормативно-правову базу, яка направлена на врегулювання вищезазначених суспільних відносин, можна систематизувати джерела цивільного процесуального представництва наступним чином: Конституція України; міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; ЦПК України; інші кодифіковані законодавчі акти; закони України; підзаконні нормативно-правові акти. Однак, на наш погляд, найбільш повно питання правового режиму інституту цивільного процесуального представництва регламентуються нормами Конституції України, ЦПК України, ЦК України, СК України, КПК України, ГПК України, КЗПП України, а також законами України “Про адвокатуру”, “Про прокуратуру” та ін. Законодавець визначає коло осіб, які можуть бути представниками, зокрема: адвокати та інші особи, які мають цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва у суді. 240 передбачено, що представник може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом, між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.
Список литературы
процесуальний представництво правовий судовий захист
1. Александров Н.Г. Понятие источника права // Ученые труды ВИЮН. М.: 1946. № 8.
2. Варфоломеева Т.В., Гончаренко С.В. Науковопрактичний коментар до Закону України “Про адвокатуру”. К., 2003.
3. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права. М.: Юрид. лит., 1976.
4. Голунский С.А. и Строгович М.С. Теория государства и права. М.: Юридиздат, 1940.
5. Кривенко В.В., Ярема А.Г. Проблеми судово-правової реформи // Вісник Верховного Суду. 1997. № 2.
6. Марксистско-ленинская общая теория государства и права. Социалистическое право / Ред. совет В.Е. Тулиев и др. М: Юрид. лит., 1973. 647 с.
7. Мозолін В.П. О гражданском процессуальном правоотношении. М., 1955.
8. Тацій В.Я., Битяк Ю.П., Грошевой Ю.М. та ін. Конституція України. Науковопрактичний коментар. К., 1999.
9. Цивільне право України: Підручник: У 2-х томах / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової.
10. 2-е вид. допов. і перероб. К.: Юрінком Інтер, 2004. Кн. 1. 736 с.
11. Цивільний процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. 2004.