Поняття міжнародного права, його виникнення. Основні етапи розвитку міжнародного права: рабовласництво, середньовіччя, буржуазних революцій, в перехідний період розвитку від буржуазного до сучасного. Формування сучасного міжнародного права в Україні.
Аннотация к работе
Як свідчить історія, різноманітні соціальні спільноти, міжнародні організації, визвольні рухи і, насамперед, держави, завжди були зацікавлені в тому, щоб їх економічні і культурні обміни, співробітництво, конфлікти і, навіть, війни здійснювалися відповідно до визначених правил та принципів. Основними соціальними регуляторами суспільних відносин на міжнародній арені спочатку були моральні і звичаєві норми, а пізніше - міжнародне право як загальне, так і регіональне. Останнє десятиріччя XX-го століття було проголошено Організацією Обєднаних Націй десятиріччям міжнародного права. На зламі тисячоліть міжнародне право покликано піднятися на новий, вищий , рівень; держави повинні використовувати на благо народів той величезний позитивний потенціал, який накопичувався сторіччями в міжнародному праві.В самому міжнародному праві немає норми, яка б дала визначення цього права. З філософсько-правової точки зору ми можемо говорити про існування міжнародного права в трьох вимірах: 1) міжнародне право у психологічному сенсі як «юридична емоція» (субєктивний вимір); 2) міжнародне право як юридичний текст (обєктивний вимір); 3) міжнародне право як соціальні відносини (інтерсубєктивний вимір)[6, с.19]. Маються на увазі загальні принципи права та імперативні норми міжнародного права (jus cogens), які є обовязковими для держав та інших субєктів цього права незалежно від того, чи погодилися вони на створення та існування цих норм. У звязку з відсутністю загальноприйнятого визначення міжнародного права та його історичною мінливістю в доктрині залишається проблема пошуку адекватного визначення міжнародного права, яке б охоплювало його основні риси і чітко виражало його сутність. Найбільш популярним визначенням міжнародного права є на сьогодні позитивістське, згідно з яким міжнародне право є системою юридичних норм, що регулюють стосунки між державами та іншими субєктами цього права.[6, с.Дуже важливим видається те, що визнання поліса (народу) субєктом міжнародного права базувалося на визнанні народних зборів (ареопагу) органом, що має право виступати на міжнародній арені від імені свого народу. На окремих етапах еволюції міжнародного права відбувались свої специфічні трансформаційні зрушення: у період переходу від міжнародного права вождеств і нестабільних ранніх держав до міжнародного права стабільних стародавніх держав, міжнародно-правові зміни в середньовіччі в результаті папської революції, зміни внаслідок криз, викликаних Першою і Другою світовими війнами XX ст., у процесі деколонізації, розпаду двополярної системи, в звязку з глобалізацією міжнародних відносин та ін. Так, у праві міжнародних договорів формуються окремі сукупності норм щодо укладення угоди; правила, що встановлюють зобовязання щодо виконання договорів, визначають умови ратифікації, нечинності, припинення дії договору, пролонгації та ін.; у посольському праві формують нові підінститути: дипломатичних рангів і класів, повноважень, вірчих документів; процедури дипломатичних переговорів, дипломатії на вищому рівні, а згодом статусу постійних дипломатичних представництв, консулів та ін.; у торговельному праві формується інститут найбільш сприятливого режиму, остаточно поділяють обєкт правового регулювання на публічно-правову та приватно-правову торгівлю, започатковуються нові інститути ярмарків, привілеїв, остаточно закріплюється принцип взаємності як основа торгівлі, вводиться інститут колективного управління в торговельних колоніях тощо[5, c.198]. Тут уперше на регіональній основі формується наука міжнародного права з властивими їй специфічними методами дослідження, доктрині надається пріоритетне значення як джерелу міжнародного права, започатковується кодифікація, індивід визнається субєктом міжнародного права та ін. Загалом можна констатувати, що в добу середньовіччя міжнародному праві були закладені всі основоположні засади класичного міжнародного права, а в середньовічній міжнародно-правовій думці - витоки класичних доктрин, шкіл і науки міжнародного права[5, c.112].Субєкти міжнародного права - це учасники міжнародних відносин, що володіють міжнародними правами й обовязками і здійснюють їх на основі міжнародного права. Для підтвердження цього достатньо сказати, що на сьогоднішній день Україна є членом близько 30 міжнародних організацій, бере участь у близько 250 міжнародних договорах, має дипломатичні відносини більш ніж із 150 державами і бере активну участь у діяльності ООН та її робочих органів[7, c.97]. Найважливіші напрямки і завдання міжнародної діяльності України, і тим самим - реалізація її міжнародної правосубєктності, були сформульовані в Постанові Верховної Ради України "Про основні напрямки зовнішньої політики України" від 1993 року. Поряд із завданнями, в Постанові були сформульовані основи зовнішньої політики України: відкритість; добровільність; взаємоповага; рівноправність; невтручання у внутрішні справи інших держав; незастосування сили або погрози силою; вирішення будь-яких міжнародних спорів виключно мирними способами; загальна