Особливості порушень периферичної гемодинаміки у хворих на гіпертонічну хворобу та їх корекція лізиноприлом і метопрололом - Автореферат

Артеріальна гіпертензія (аг) є одним з основних чинників ризику розвитку серцевої недостатності (л.в. масляева и др., 2006), інфаркту міокарда, який в цій популяції пацієнтів виникає в 4 рази частіше, мозкових інсультів (е.н. амосова, 2006), які за наявності підвищеного артеріального тиску (ат) спостерігаються частіше в 1,5 раза, фатальних порушень серцевого ритму і провідності, хронічної ниркової недостатності (е.п. свищенко и др., 2001; в.м. коваленко 2003, 2005; е.а. коваль, 2005). Державний масштаб організації допомоги хворим аг в нашій країні забезпечується “програмою профілактики і лікування артеріальної гіпертензії”, яка затверджена указом президента україни від 4 лютого 1999 р. Як відомо, важливу роль у становленні гх відіграє підвищення загального периферичного судинного опору (зпсо) і хвилинного обєму крові (хок), причому для останнього чинника велике значення має венозне повернення (с.е. устинова и др., 1997; о.в. атаман, 2001; о.н. ковалева и др., 2005; с.а. бойцов, 2006). Дисертація має звязок з новими науковими програмами і планами кафедри терапії, фізіотерапії та курортології запорізької медичної академії післядипломної освіти і виконана в руслі наукового напрямку “особливості центральної, периферичної гемодинаміки і ліпідного обміну й обґрунтування ефективної системи медичної реабілітації у хворих ішемічною хворобою серця з гх при включенні комплексів фармакологічного і відновлювального лікування”. Результати дисертаційного дослідження використовуються на практиці лікарями і науковцями з метою оптимізації діагностики і терапії гх і впроваджені в практичну роботу лікувальних закладів м.запоріжжя: санаторію “великий луг” зат “приазовкурорт” (акти впровадження від 08.04.04, 30.06.04), 9-ої міської клінічної лікарні (акт впровадження від 07.08.06), ку медсанчастини “запоріжсталь” і “дніпроспецсталь” (акти впровадження від 20.04.04, 29.09.06); м.миколаєва: міської лікарні № 1 (акт впровадження від 14.07.04); м.дніпропетровська: обласний шпиталь для інвалідів війни (акт впровадження від 27.10.05); м.тирасполя (молдавська республіка): муп “фізіотерапевтична поліклініка” (акт впровадження від 18.06.04).До першої групи було включено 19 осіб з аг і ступеня, до другої-50 з іі ступенем, третю групу склали 52 хворі із ііі ступенем. З метою вивчення впливу антигіпертензивної терапії на периферичну гемодинаміку хворі були поділені ще на дві групи в залежності від призначеного препарату: 61 пацієнту був призначений лізиноприл (лізиноприл-ратіофарм, ратіофарм інтернешнл гмбх, німеччина) із середньою добовою дозою 19,5±1,2 мг, 60 пацієнтів приймали метопролол (метопрололу тартрат) (егілок, egis, угорщина) середня добова доза становила 119,7±3,8 мг. Для глибшого і детальнішого вивчення залежності основних параметрів центральної і периферичної гемодинаміки від функціонального стану венозного відділу судинного русла було здійснено розподіл пацієнтів за показником %двє всередині кожної групи терапії на дві підгрупи - з мінімальними (35 пацієнтів приймали метопролол, 40 - лізиноприл) і більш вираженими (25 осіб - метопролол, 21 - лізиноприл) патологічними змінами венозного відділу. Розрахунок показників венозного кровотоку передпліччя проводився на підставі загальноприйнятих змін z на відрізках реографічної кривої із визначенням швидкісних (середньої швидкості наповнення вен під час оклюзії (сшнв), максимальної швидкості спорожнення вен (мшсв)) і ємнісних (додаткової венозної ємності (двє)) показників за методом є.о. лужникова і співав. Після емс двє у хворих третьої групи була більшою, ніж у осіб контрольної і першої груп на 39,3% і 34,5% (p<0,01) відповідно, у пацієнтів другої групи порівняно з практично здоровими особами і пацієнтами першої групи - на 32,1% і 27,6% (p<0,05) відповідно.У дисертаційному дослідженні на підставі комплексного вивчення периферичної, зокрема венозного відділу, і центральної гемодинамік, структурно-функціональних показників міокарда лівого шлуночка, стану симпатоадреналової і ренін-ангіотензин-альдостеронової систем подано теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової проблеми відносно патогенетичного значення порушення стану венозної гемодинаміки при гіпертонічній хворобі, підвищення якості ії діагностики і лікування з урахуванням ступеня вираження патологічних змін венозного кровотоку, що дозволило розробити диференційований підхід до лікування хворих гіпертонічною хворобою лізиноприлом та метопрололом. Виявлено, що у хворих гіпертонічною хворобою в міру прогресування захворювання порушення периферичної гемодинаміки характеризуються збоку резистивних судин - збільшенням реґіонарного судинного опору і зменшенням питомого обєму крові, а збоку ємнісних судин - підвищенням венозного тонусу і тиску, зменшенням середньої швидкості наповнення вен під час оклюзії, додаткової венозної ємності і максимальної швидкості спорожнення вен. Встановлено, що проведення електроміостимуляції дозволяє виявити більш глибокі зміни венозного кровотоку, які виражаються у хворих гіпертоні

Основний зміст роботи