Особливості переосмислення міфу про Алкмену та Амфітріона в літературі ХХ століття - Автореферат

Особливого характеру набуває звертання до традиційних сюжетів та образів у літературі XX ст. Форми та способи засвоєння міфологічних сюжетів літературою XX ст. складні та різноманітні, адже “в процесі осучаснення проблематики фолькльорно-міфологічних структур відбувається руйнування епічної дистанції між протосюжетним хронотопом і змістовними координатами епохи-реципієнта”. Зовсім інша ситуація склалась у звязку з міфом про Алкмену та Амфітріона, адже, по-перше, він, на відміну від інших, має досить складну систему персонажів, яка ґрунтується на антагоністичних комплексах кожного з них; по-друге, мотив своєрідного суперництва провокує дебати на теми світобачення, які виходять за рамки власне комічного та інтимного планів. Якщо питання функціонування традиційних міфологічних структур знайшло своє відтворення в численних теоретичних працях вітчизняних та іноземних літературознавців, то дослідження конкретного міфологічного сюжету, який ґрунтується на міфі про Алкмену та Амфітріона, досі залишається поза їх увагою. Виявити закономірності функціонування традиційного сюжету, що ґрунтується на міфі про Алкмену та Амфітріона, в його літературних інтерпретаціях; окреслити форми та способи переосмислення традиційного сюжету та його образів у літературі ХХ ст.Перший розділ - “Античний міф про Алкмену та Амфітріона як першоджерело літературних інтерпретацій традиційного міфологічного сюжету” містить сім підрозділів і розглядає питання, що тісно повязані із загальними теоретичними аспектами функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу, а саме: проблеми співвідношення категорій “традиція” та “новаторство”, спадкових взаємин між літературами, продуктивного розвитку міжнаціональних звязків та факторів селективності при запозиченні інонаціонального художнього досвіду. Таким чином, у дисертаційному дослідженні дається визначення особливого статусу міфу про Алкмену та Амфітріона порівняно з іншими традиційними структурами міфологічного походження, що зумовлений наступними ідейно-семантичними та сюжетно-композиційними характеристиками цього міфу. По-перше, у досить широкому колі міфів про відвідини Зевсом земних жінок міф про Алкмену та Амфітріона вирізняється певною перспективністю в плані психологізації сюжетно-змістових домінант, що спричинено антропоморфізацією зовнішності бога (на відміну, наприклад, від міфів про Калісто, Іо, Данаю, Леду та ін., де за умов присутності зовнішнього драматизму, очевидна наявність безконфліктності міфологічної ситуації). Внаслідок зіставлення змістових та проблемно-тематичних характеристик досліджуваного сюжетно-образного матеріалу та генетичного аналізу його семантики, починаючи з протосюжета, пропонується “перейменування” міфу, що в літературознавчих довідниках та працях носить назву “міф про Амфітріона”, на “міф про Алкмену та Амфітріона”. Досліджуються формально-змістові трансформації, яких набула абстрактна схема подій міфу в першому протосюжеті - римській трагікомедії Плавта “Амфітріон”, підкреслюється важливість для подальшої традиціоналізації сюжету винесення епізоду про народження сина бога та людини на другий план та зосередження уваги на історії стосунків у любовному трикутнику Юпітер / Алкмена / Амфітріон.Внаслідок проведеного дослідження виявлено, що в літературі XX ст. традиційний сюжет про Алкмену та Амфітріона переосмислюється досить своєрідно: в більшості випадків збережено його формальні міфологічні характеристики (просторово-часові рамки, сюжетна схема, система персонажів), а головна увага спрямована на дослідження поведінки дійових осіб з точки зору моральних уявлень епохи, що звертається до міфу. Стосовно міфологічного сюжету про Алкмену та Амфітріона, то виділено протосюжети, сюжети-зразки та сюжети-посередники. Пєси Ж.-Б.Мольєра, Г.фон Клейста та Ж.Жіроду, що отримали універсальне звучання і стали фактом всесвітньої культурної спадщини, відіграють роль сюжетів-зразків, оскільки обробки, створені літературою ХХ ст., використовували їх проблематику, продовжували та осучаснювали їх сюжети. Наявність у сюжетній схемі міфологічного зразка про Амфітріона та Алкмену мотиву двійника (підміни, самозванства, близнюка) відкрила широкі можливості для тлумачення морально-психологічних характеристик традиційних образів. Розгляд функціонування традиційного міфологічного сюжету про Алкмену та Амфітріона в літературі ХХ ст. довів, що досліджуваний матеріал є конкретним проявом загальних тенденцій розвитку світової літератури, який характеризується постійним звертанням до класичних зразків минулого.Міф про Амфітріона в інтерпретації Жана Жіроду // Матеріали V міжнародної конференції “Франція та Україна. Науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур”.- Психокритичне тлумачення пєси Генріха фон Клейста “Амфітріон” // Проблеми літературної традиції.

2. Основний зміст роботи

Внаслідок проведеного дослідження виявлено, що в літературі XX ст. традиційний сюжет про Алкмену та Амфітріона переосмислюється досить своєрідно: в більшості випадків збережено його формальні міфологічні характеристики (просторово-часові рамки, сюжетна схема, система персонажів), а головна увага спрямована на дослідження поведінки дійових осіб з точки зору моральних уявлень епохи, що звертається до міфу. Стосовно міфологічного сюжету про Алкмену та Амфітріона, то виділено протосюжети, сюжети-зразки та сюжети-посередники. Протосюжетом для переважної більшості літературних інтерпретацій стала трагікомедія Плавта “Амфітріон”, оскільки є своєрідним сюжетно-композиційним та ідейно-семантичним орієнтиром для письменників наступних культурно-історичних епох. Пєси Ж.-Б.Мольєра, Г.фон Клейста та Ж.Жіроду, що отримали універсальне звучання і стали фактом всесвітньої культурної спадщини, відіграють роль сюжетів-зразків, оскільки обробки, створені літературою ХХ ст., використовували їх проблематику, продовжували та осучаснювали їх сюжети. Таким чином, зроблено висновок про сюжетно-композиційну та ідейно-тематичну багатоступеневість у використанні класичного матеріалу.

Звертання письменників ХХ ст. до традиційного сюжетно-образного матеріалу зумовлені конкретними соціально-історичними обставинами, а також особистими авторськими мотивуваннями (наприклад, прагненням випробувати власну оригінальність у трактуванні загальновідомого сюжету). Як і іншим традиційним структурам міфологічного походження, сюжету про Амфітріона та Алкмену властиві причинно-наслідкові звязки між категоріями “минуле”, “теперішнє” та “майбутнє”. У літературі ХХ ст. відбувається осучаснення першозразка та сюжетів-зразків шляхом національно-історичної конкретизації та персоніфікації традиційних образів.

Активне використання цього традиційного сюжету в літературі ХХ ст. зумовлене його семантичною багатозначністю та психологічною місткістю, оскільки античний міф потенційно наділений проблемою амбівалентності людської особистості. У трактуваннях сучасних драматургів міфологічний протосюжет втрачає вихідну гармонійність персонажів, на перший план висувається не формальна плутанина між людиною та богом, а драматичні світоглядні конфлікти, що виділяють особистість із маси та водночас залишають її частиною людської спільноти. Наявність у сюжетній схемі міфологічного зразка про Амфітріона та Алкмену мотиву двійника (підміни, самозванства, близнюка) відкрила широкі можливості для тлумачення морально-психологічних характеристик традиційних образів. У першозразку мотив підміни відіграє формальну роль, він необхідний для створення інтриги та драматичного напруження в сюжетному розвитку. Аналіз інтерпретацій цієї структури в літературі ХХ ст. дозволив досить обєктивно стверджувати, що засіб qui pro quo використовувався письменниками переважно для створення комічного ефекту, внесення плутанини в сюжетний план та стосунки персонажів. У сучасних літературних обробках давньогрецький міф необхідний для створення тієї традиційної основи, що постійно піддається випробуванню “на стійкість” і врешті-решт руйнується світоглядними настановами другої половини ХХ ст. Саме тому традиційна антитеза бог / людина, божественне / земне набуває універсального онтологічного та аксіологічного звучання. Окремі долі конкретних персонажів осмислюються та трактуються як дослідження істотних явищ у духовній еволюції людської цивілізації.

Трансформація, якої зазнав сюжет про Алкмену та Амфітріона, супроводжується специфічними процесами еволюції у змалюванні традиційних образів. У літературі ХХ ст. переосмислення традиційного образу Амфітріона в загальних рисах можна охарактеризувати так: міфологічний персонаж перестає бути обєктом глузувань та іронії; пасивна роль рогоносця, “навязана” йому загальнокультурною традицією, набуває чітко вираженого трагічного звучання.

Розгляд функціонування традиційного міфологічного сюжету про Алкмену та Амфітріона в літературі ХХ ст. довів, що досліджуваний матеріал є конкретним проявом загальних тенденцій розвитку світової літератури, який характеризується постійним звертанням до класичних зразків минулого. Нові інтерпретації міфологічного сюжету не лише доповнюють попередні, але й зберігають активну спрямованість на пізнання людини, суспільства та світу в цілому.

Основні положення дисертації відбиті в таких публікаціях автора

Міф про “Амфітріона” в мольєрівській інтерпретації // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 21. Романська філологія.- Чернівці: Рута, 1998. - С. 132 - 136. (0,3 др.арк.)

Становлення міфу про Амфітріона та його функціонування в системі традиційних міфологічних сюжетів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 52-53. Словянська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - С. 66 - 72. (0,47 др.арк.)

Християнизація античної міфології у літературній трансформації міфу про Амфітріона в комедії Ж.Жіроду “Амфітріон 38” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 64. Філософія. - Чернівці: Рута, 1999. - C. 76 - 79. (0,34 др.арк.)

Структуризація “мотиву близнюків” у літературних інтерпретаціях міфу про Амфітріона // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 81. Словянська філологія. - Чернівці: Рута, 1999. - C. 45 - 49. (0,23 др.арк.)

Аксіологічна переорієнтація античного міфу в пєсі П. Хакса “Амфітріон” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 72. Германська філологія. - Чернівці: Рута, 2000. - C. 89 - 99. (0,67 др.арк.)

Міф і сучасність у трагікомедії А.Арселлаші “Амфітріон” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 87. Словянська філологія.- Чернівці: Рута, 2000. - C. 40 - 49. (0,6 др.арк.)

Комедія О.Фішера “Юпітер” як приклад продовження традиційного міфологічного сюжету // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Випуск 106. Словянська філологія. - Чернівці: Рута, 2001. - C. 49 - 53. (0,26 др.арк.)