Дослідження основних патогенетичних механізмів розвитку та етапів прогресування деструктивного панкреатиту. Розробка методів перитонеосорбції та алгоритму лікувальної тактики у хворих на панкреатогенний перитоніт, оцінка ефективності їх використання.
Аннотация к работе
Майже не досліджено взаємозвязок між активністю ферментів підшлункової залози та мікробною контамінацією парієтальної очеревини (Кулачек Ф.Г., 2008; Лобанов С. Л., 2009; Podnos Y. D., 2008), не простежені шляхи генералізації процесу та механізми дистанційного впливу ферментів, токсинів та мікроорганізмів при перитоніті, що ускладнив перебіг деструктивного панкреатиту (Копчак В. М., 2008; Schneider Все це зумовлює актуальність подальшого дослідження механізмів розвитку запального процесу в очеревинній порожнині при деструктивному панкреатиті, що дозволило б розробити не тільки інформативні критерії ранньої діагностики, а й впровадити етапну хірургічну тактику з використанням ефективних методів оперативного лікування хворих на панкреатогенний перитоніт, покращати його результати. Розробити адекватну експериментальну модель гострого деструктивного панкреатиту, дослідити провідні ланки патогенезу панкреатогенного перитоніту: джерела та механізми утворення ендотоксинів, шляхи їх розповсюдження, умови та механізми генералізації, механізми реалізації дистанційного впливу, роль у цих процесах ферментів підшлункової залози. У дисертації запропоновано нове вирішення актуального завдання абдомінальної хірургії - покращання результатів лікування хворих на деструктивний панкреатит, ускладнений перитонітом, шляхом розкриття основних ланок патогенезу панкреатогенного перитоніту, розробки алгоритму лікувально-профілактичних заходів для різних форм панкреатогенного перитоніту та обґрунтування і впровадження нових методів оперативного лікування з використанням перитонеосорбції. Напрацьовано алгоритм лікувально-профілактичних заходів для різних форм панкреатогенного перитоніту з використанням розроблених методів: способу лікування деструктивного панкреатиту (патент України на корисну модель № 30930) із застосуванням біоінертного контейнера, що містить сорбент із наведеними антиферментними та антимікробними властивостями, який дозволяє суттєво покращати результати хірургічного лікування хворих; способу марсупіалізації сальникової сумки (патент України на корисну модель № 28280), використання якого дає можливість знизити частоту виникнення післяопераційних ускладнень.Дослідну групу склали 82 хворих на деструктивний панкреатит, ускладнений перитонітом, у яких поряд зі стандартними методиками застосовували комплекс лікувально-діагностичних заходів із використанням розроблених методів. Для вивчення основних патогенетичних механізмів розвитку та прогресування деструктивного панкреатиту (ДП), ускладненого перитонітом, проведені експериментальні дослідження на 200 статевозрілих білих нелінійних щурах, у яких відтворено модель панкреатогенного перитоніту. До 1-ї групи увійшли 70 тварин із модельованим панкреатогенним перитонітом, 2-ї та 3-ї групи - 80 тварин, яким після моделювання до поверхні підшлункової залози підводили пористий біоінертний контейнер, усередині якого знаходився сорбент із наведеними антиферментними та антимікробними властивостями. При дослідженні параметрів периферичної крові у тварин із панкреатогенним перитонітом виявлено, що впродовж 12 год спостерігалося зниження загальної кількості лейкоцитів та лімфоцитів у всіх трьох групах, а в подальшому загальна кількість лейкоцитів у 2-й та 3-й групах зростала на 31,9 та 41,6%, а лімфоцитів - відповідно на 21,9 та 27,9% (p<0,05). За розповсюдженістю патологічного процесу в очеревинній порожнині і його характером пацієнти розподілені на чотири клінічні групи: до 1-ї групи увійшли хворі на деструктивний панкреатит та місцевий перитоніт (n=15); до 2-ї - хворі на деструктивний панкреатит та дифузний ферментативний (неінфікований) перитоніт (n=17); до 3-ї - хворі на панкреонекроз та дифузний або розлитий неінфікований панкреатогенний перитоніт (n=27); та до 4-ї - хворі на панкреонекроз та розлитий або загальний інфікований (гнійний) панкреатогенний перитоніт (n=23).У дисертації запропоновано нове вирішення актуального завдання абдомінальної хірургії - покращання результатів лікування хворих на деструктивний панкреатит, ускладнений перитонітом, шляхом розкриття основних ланок патогенезу панкреатогенного перитоніту, розробки алгоритму лікувально-профілактичних заходів для різних форм панкреатогенного перитоніту та обґрунтування і впровадження нових методів оперативного лікування з використанням перитонеосорбції. Панкреатогенний перитоніт у експериментальних тварин через 24 год після моделювання супроводжується пригніченням параметрів неспецифічної резистентності: фагоцитарного числа на 12,5%, спонтанного НСТ-тесту - на 47,4%, стимульованого НСТ-тесту - на 44,9%; активацією процесів пероксидного окиснення: зростанням рівня малонового альдегіду на 42,2%, окиснювальної модифікації білків з на 66,7%; пригніченням активності ферментів антиоксидантного захисту: каталази - на 10,5%; активацією процесів протеолізу: за азоальбуміном - на 112,2%, за азоказеїном - на 63,3%, та за азоколом - у 4,4 раза. При експериментальному панкреатогенному перитоніті перитонеосорбція за розробленою м