Причини поширення захворювання щитоподібної залози. Аналіз показників ліпідного спектра крові у хворих на нестабільну стенокардію. Вивчення стану системи гемостазу. Дослідження ефективності використання комплексних антигомотоксичних лікарських засобів.
Аннотация к работе
Такі аспекти, як ліпідний обмін, система гемостазу, гострофазові показники, імунний статус у хворих на стенокардію зі супутньою дисфункцією ЩЗ практично не досліджувалися, хоча кожен з них відіграє важливу роль у прогресуванні ІХС та виникненні її ускладнень. Вивчення особливостей перебігу ІХС, зокрема нестабільної стенокардії, асоційованої з дисфункцією ЩЗ, може стати основою більш раціональних підходів до діагностики поєднаної патології та лікувальної тактики в цього контингенту пацієнтів. Підвищити ефективність діагностики та лікування хворих на нестабільну стенокардію у поєднані з дисфункцією ЩЗ на основі вивчення особливостей клінічного перебігу, ліпідного спектра крові, стану імунної та гемостазіологічної систем, показників гострофазових реакцій і застосування антигомотоксичних лікарських засобів. Обєкт дослідження: нестабільна стенокардія у хворих із дисфункцією ЩЗ. стенокардія щитоподібний залоза предмет дослідження: особливості клінічного перебігу нестабільної стенокардії за наявності дисфункції ЩЗ; ліпідний обмін, система гемостазу, імунологічна реактивність організму та рівень показників гострофазових реакцій у хворих на нестабільну стенокардію зі супутньою дисфункцією ЩЗ; можливість додаткового застосування комплексних антигомотоксичних лікарських засобів з метою корекції гіпофункції ЩЗ у хворих на стенокардію. Вперше встановлено підвищення агрегаційної здатності тромбоцитів і фібринолітичної активності плазми крові на фоні помірної гіперкоагуляції у хворих на нестабільну стенокардію зі супутнім гіпотиреозом та депресію фібринолітичної активності плазми крові на фоні вираженої гіперкоагуляції у хворих на нестабільну стенокардію в поєднанні з тиреотоксикозом.Обстежено 110 хворих на нестабільну стенокардію, які перебували на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні Львівської комунальної міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги в період з 2005 по 2010 рік, а також 25 практично здорових осіб. Залежно від функціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи та відповідно до поставлених завдань обстежені хворі були розподілені на три порівнянні за віком та статтю групи: 1 група - 35 пацієнтів з нестабільною стенокардією, без супутньої патології та/або дисфункції ЩЗ; У хворих на нестабільну стенокардію в поєднанні з гіпофункцією ЩЗ частіше спостерігали підвищення ДАТ, середнє значення якого (103,5±0,9 мм рт.ст.) достовірно перевищувало показники практично здорових осіб (76,3±1,2 мм рт.ст.) та двох інших груп хворих: 89,9±1,8 мм рт.ст. у 1-й та 89,1±1,6 мм рт.ст. у 3-й (р<0,001; р1,2<0,001; р2,3<0,001). Відповідно до проведеного аналізу структури порушень серцевого ритму, ФП на момент госпіталізації діагностували у більшості (54,3%) хворих із супутнім тиреотоксикозом, що у 4,8 рази частіше (р1,3<0,001), ніж у хворих без патології ЩЗ (11,4%), і у 4,3 рази частіше (р2,3<0,001), ніж у хворих із супутнім гіпотиреозом (12,5%). Ізольована систолічна дисфункція ЛШ найчастіше зустрічалася у групі хворих з нестабільною стенокардією та супутнім гіпертиреозом (22,9% у 3-й проти 10% у 2-й і 8,6% у 1-й; р2,3>0,05, р1,3>0,05), натомість ізольована діастолічна дисфункція ЛШ - у хворих на нестабільну стенокардію із супутнім гіпотиреозом, зокрема, у 2,1 рази частіше, ніж у хворих без тиреоїдної патології (60% проти 28,6%; р1,2<0,01), та, у 4,2 рази частіше, ніж у хворих із супутнім гіпертиреозом (60% проти 14,3%; р2,3<0,001).Клінічний перебіг нестабільної стенокардії у хворих із супутнім гіпотиреозом характеризується більшою тривалістю ангінозних приступів, повільнішим регресом ішемічних змін ЕКГ, збільшенням у 2,2 рази частоти безбольової ішемії міокарда (р1,2<0,05), у 2,9 рази - частоти шлуночкових екстрасистолій (р1,2<0,001) і у 2,1 рази - діастолічної дисфункції лівого шлуночка (р1,2<0,01) у порівнянні з еутиреоїдними пацієнтами. Ліпідний спектр крові у хворих на нестабільну стенокардію в поєднанні з гіпотиреозом характеризується істотним підвищенням рівня загального холестерину - на 21,5% (р1,2<0,001), ліпопротеїдів дуже низької щільності - на 59,1% (р1,2<0,001), тригліцеридів - на 36,5% (р1,2<0,05), нижчим рівнем ліпопротеїдів високої щільності - на 12,7% (р1,2<0,05), а також значно підвищеним (на 35,5%) коефіцієнтом атерогенності (р1,2<0,001) у порівнянні з показниками еутиреоїдних пацієнтів. Зміни в системі гемостазу у хворих на нестабільну стенокардію зі супутнім гіпертиреозом характеризуються меншою агрегаційною здатністю тромбоцитів, проте більш вираженою гіперкоагуляцією та депресією фібринолітичної активності плазми крові у порівнянні з еутиреоїдними хворими. Виявлено достовірно вищі рівні С-реактивного протеїну та фібриногену в хворих із супутньою дисфункцією щитоподібної залози: на 32,9% підвищення вмісту С-реактивного протеїну (р1,2<0,001) у хворих із гіпофункцією щитоподібної залози і на 59,9% - у хворих із тиреотоксикозом, а також підвищення рівня фібриногену, відповідно, на 33,1% (р1,2<0,001) і на 70,1% (р1,3<0,001) у