Особливості лікування хворих на псоріаз із супутнім хронічним алкоголізмом. Комплексне вивчення хворих з урахуванням клінічних особливостей перебігу, змін гемодинаміки, обміну речовин та імунного статусу, функції печінки та їх серцевої діяльності.
Аннотация к работе
Особливості псоріазу у хворих на алкоголізм вимагають ретельного вивчення механізмів розвитку та перебігу дерматозу, розробки нових селективних адекватних методів терапії. Але у хворих на псоріаз, які страждають алкоголізмом, вивчення особливостей імунного статусу до цього часу не проводилось. При порівняльному аналізові фізіологічних показників цих змін у хворих на псоріаз, викликає інтерес деяка їх схожість з патологічними функціональними порушеннями гемодинамікі при хронічному алкоголізмі (Т.К. Вивчити особливості клінічних проявів і перебігу псоріазу у хворих із супутнім алкоголізмом, у порівнянні з хворими на псоріаз, які не вживають спиртних напоїв. Розробити методику та диференційовані показання комплексної коригуючої терапії хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом з використанням імуномодуляторів, гепатопротекторів, препаратів, що нормалізують порушення серцево-судинної системи, а також вітчизняного бішофіту, дати клініко-лабораторну оцінку її ефективності.Досліджено 176 хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом у віці - 18-68 років, чоловіків - 140, жінок - 36. Серед хворих переважав недиференційований тип псоріазу, втрачалась сезонність перебігу дерматозу. На алкоголь, як на причину розвитку псоріазу або його загострення, свідчили 147 (83,5%) хворих. Скарги на суб,єктивні відчуття показували усі хворі на псоріаз, що страждали алкоголізмом: сверблячка шкіри - у 27,8% хворих, відчуття свербіння й печіння у місцях висипу - у 93,2%. Були встановлені такі особливості клінічних проявів псоріазу у хворих із супутнім алкоголізмом: синюшно-червоний, багряний та малиновий кольор папул, значне лущіння та явища ексудації на поверхні елементів, часті злиття папул, локалізація висипів у складках, велика кількість екскоріацій, нерідко приєднувалась вторинна інфекція.Проведене дослідження імунного статусу виявило, що у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом (перша група), показник НСТ-тесту був значно знижений (8,39±0,5%) відносно групи хворих, що не вживають спиртні напої (друга група), (9,85±0,46%), (р<0,05). Аналіз дослідження центральної гемодинаміки (ЦГД) методом тетраполярної грудної реографії показав, що у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом (дослідна група), є значні відмінності показників ЦГД від відповідних показників у хворих на псоріаз, які не вживають спиртні напої. Середні показники серцевого індексу (СІ), який відображає величину хвилинного об,єму крові (ХОК) у обстежуваних хворих на псоріаз, які одночасно страждають першою стадією алкоголізму, відрізнялись від середніх значень СІ хворих на псоріаз без супутнього алкоголізму і від хворих із третьої групи (хронічний алкоголізм без псоріазу). У хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, були також значні відмінності середніх величин показників периферичної гемодинаміки від показників РВГ у хворих із двох інших груп. Нами були одержані такі показники в групах, що вивчались (у порівнянні із здоровими людьми): в групі хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом - 0,159±0,009 (p<0,001); у хворих на псоріаз - 0,088±0,017 (p<0,01), у хворих на алкоголізм - 0,130±0,013 (p<0,001).У хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом, відмічено важкий перебіг дерматозу із значною розповсюдженістю елементів, злиттям папул, інтенсивним лущенням їх та свербіжем, значною ексудацією, частим ураженням кістей та стоп, приєднанням вторинної інфекції; а також порушення функції печінки: вірогідне у порівнянні із хворими на псоріаз, що не вживають спиртні напої, підвищення АСАТ, АЛАТ, ЛДГ, g-глутамилтрансферази, b - ліпопротеїдів, загального білірубіна, гістідази, уроканінази, фруктозо - L - фосфоальдолази, a1 - глобулінів, g-глобулінів, зниженням рівнів лужної фосфатази, загального холестерину, магнію, калію та натрію. Імунологічний статус у більшості обстежених хворих характеризується вірогідним зниженням, відносно рівнів у хворих на псоріаз, що не вживають алкоголь, НСТ-тесту, ФАЛ, ФІ, зниженням СД 3 , СД 4 та співвідношення СД 4 /СД 8 , а також підвищенням рівнів СД 22 , ЦІК, гіперпродукцією імуноглобулінів класів А та М.
План
Основний зміст дослідження
Вывод
Проведене дослідження імунного статусу виявило, що у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом (перша група), показник НСТ-тесту був значно знижений (8,39±0,5%) відносно групи хворих, що не вживають спиртні напої (друга група), (9,85±0,46%), (р<0,05). У хворих на артропатичний псоріаз у період загострення (перша група) показники НСТ були значно нижчі та складали 7,1±0,16% у порівнянні з аналогічними хворими з другої групи: 8,4±0,29% (р<0,05). У хворих з псоріатичною еритродермією рівень НСТ сягав 7,04±0,31% та 8,22±0,24% відповідно першої та другої груп (р<0,05). У вивчаемих хворих обох груп відзначався перерозподіл у Т-ланці імунітету, який характеризувався зниженням загального пулу Т-лімфоцитів та дисбалансом імунорегулюючих субпопуляцій за рахунок підвищення рівня Т-супресорів (СД 8 ) та зниження рівня Т-хелперів (СД 4 ). Проте у групі хворих, що страждають на алкоголізм, ці показники були на рівні 19,09±0,71%, у порівнянні з 26,1±0,44% у другій групі (р<0,05). Про пригнічення клітинного імунітету у обстежуваних хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, свідчило також вірогідне (р<0,001) зниження у них до 0,98±0,4 співвідношення кількісних показників Т (СД 4 ) і Т(СД 8 ) в абсолютних числах, тоді як у осіб хворих на псоріаз, які не вживають спиртні напої, воно складало 1,57±0,3, у хворих на хронічний алкоголізм - 1,22±0,2, у здорових людей (контрольна група) - 1,8-2,0.
Кількість В-лімфоцитів (СД 22 ) у першій групі була 22,3±0,14% проти 20,1±0,18% у другій групі (р0,05) та групи здорових людин (контрольної групи) - IGA (1,57±0,17%) (р0,05).
Аналіз дослідження центральної гемодинаміки (ЦГД) методом тетраполярної грудної реографії показав, що у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом (дослідна група), є значні відмінності показників ЦГД від відповідних показників у хворих на псоріаз, які не вживають спиртні напої. Ці відмінності були найбільшими у хворих на псоріаз на другій і третій стадії хронічного алкоголізму. Середні показники серцевого індексу (СІ), який відображає величину хвилинного об,єму крові (ХОК) у обстежуваних хворих на псоріаз, які одночасно страждають першою стадією алкоголізму, відрізнялись від середніх значень СІ хворих на псоріаз без супутнього алкоголізму і від хворих із третьої групи (хронічний алкоголізм без псоріазу). Ця відмінність проявлялась незначним, але статистично вірогідним, збільшенням СІ. СІ зменшувався при другій, а особливо, при третій стадії алкоголізму, яка підвищується у хворих розповсюдженою формою дерматозу. Середні величини показників загального периферичного опору судин (ЗПОС) у досліджуваних хворих, що страждають на алкоголізм також були вірогідно підвищені у порівнянні з хворими на псоріаз, які не вживають алкоголю; максимально - у хворих з розповсюдженою формою псоріазу, особливо на другій і третій стадіях алкоголізму. Показники центральної гемодинаміки хворих на псоріаз із супутнім хронічним алкоголізмом також відрізнялись від показників хворих групи порівняння (хронічний алкоголізм аналогічних стадій без наявності дерматозу - третя група). Ця відмінність була в більш виразному зниженні показників УІ, СІ, збільшенні ЗПОС, а також в меншій виявленості компенсаторних реакцій у хворих з початковими стадіями алкоголізму.
У хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, були також значні відмінності середніх величин показників периферичної гемодинаміки від показників РВГ у хворих із двох інших груп. Ці відмінності послідовно зростали по мірі прогресування алкоголізму і були найбільш визначені у хворих на псоріаз на другій і третій стадіях алкоголізму. У хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом відзначалось зростаюче (у міру його прогресування), взаємозвязане з характером дерматозу зменшення систолічного припливу, пульсового кровонаповнення тканин та підвищення тонусу мілких судин. Це проявлялось вираженим зниженням реографічного індексу (РІ) (основного показника кровонаповнення тканин) на всіх стадіях алкоголізму. Одночасно зазначалось прогресуюче зменшення часу розповсюдження пульсової хвилі (ЧРПХ) у хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом, що свідчило також про порушення тонусу мікросудин, зменшення еластичності їх стінок.
При вивченні функціонального стану печінки нами була встановлена чітка активація амінотрансфераз в сироватці крові (АСАТ - у 69,0%, а АЛАТ - у 57,0%) при псоріазі у осіб, які страждають на хронічний алкоголізм. Ці зміни найбільш виразно проявились при прогресуванні дерматозу. Найбільше зниження коефіцієнту де Рітіса (відношення АСАТ/АЛАТ), характерне для захворювань печінки, було відмічено у хворих на псоріаз, які страждають алкоголізмом.
Активність g-глутамілтрансферази у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, підвищувалась майже втричі, що дозволило нам оцінювати цей показник як інформативний тест алкогольного ураження печинки. Необхідно також відзначити, що у хворих на псоріаз, не обтяжених алкогольним чинником, показник, що вивчається, хоч і мав тенденцію до підвищення, але вірогідних змін не встановлено. Ми зареєстрували також вірогідні підвищення рівня лактатдегірогенази та зниження рівня лужної фосфатази у сироватці крові хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом.
Порушення функціонального стану печінки у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, підтверджується підвищенням вмісту b-ліпопротеїдів, загального білірубіну. Зниження вмісту загального холестерину у сироватці крові дозволяє зробити висновок про порушення жирового обміну у хворих на псоріаз, що страждають хронічним алкоголізмом.
За даними протеїнограми у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, виявлена диспротеінемія, яка відслідковувалась в цілому по групі, істотним підвищенням середнього вмісту а1-глобулінів та реципрокним зниженням а2-глобулінів. Середні показники вмісту альбумінів та g-глобулінів не відрізнялись від таких.
Нормальний вміст креатинину (ммоль/л) у сироватці крові коливається у межах 0,0616-0,1232. Нами були одержані такі показники в групах, що вивчались (у порівнянні із здоровими людьми): в групі хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом - 0,159±0,009 (p<0,001); у хворих на псоріаз - 0,088±0,017 (p<0,01), у хворих на алкоголізм - 0,130±0,013 (p<0,001).
У хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, було також виявлено суттєве, статистично вірогідне зниження кількісних рівней магнію, калію та натрію.
Ми комплексно у кожного конкретного хворого проаналізували особливості клінічних проявів та перебігу псоріазу, біохімічних та імунних показників, функціональних досліджень з метою визначення різних рівнів клініко-лабораторних порушень. Так, перша клініко-терапевтична група складалась, головним чином, із 28 хворих на псоріаз, у котрих шкірний процес мав схильність до переходу у стаціонарну стадію. Ці хворі страждали, найчастіше, першою, а також перехідною від першої до другої стадіями хронічного алкоголізму. Хворі були у віці від 18 до 66 років, з тривалістю захворювання на псоріаз від 1 до 20 років, із рецидивами дерматозу 1 раз протягом року. При аналізі лабораторних даних показники імунного статусу, в порівнянні із здоровими людьми були такі: ФАЛ - 35,21±1,38% (р<0,001), ФІ - 4,11±0,22% (р<0,05), СД 3 - 0,64±0,14?109/г (р<0,05), СД 4 - 0,45±0,09?109/г (р<0,05), СД 8 - 0,32±0,06?109/г (р<0,05), СД 22 - 0,44±0,06?109/г (р<0,05), ЦІК- 7,79±0,19 од.опт.щіл. (р<0,05), НСТ-тест - 9,3±0,81% (р<0,05), IGA - 2,09±0,41% (р<0,05), IGM-1,98±0,19% (р<0,001), IGG- - 14,63±0,94% (р<0,01).
Біохімічні показники, в порівнянні із здоровими людьми, у них були в таких межах: АЛАТ - 0,55±0,04 МКМОЛЬ/мл (р0,05), g-глобуліни - 21,70±0,07 г/л (р<0,01), лактатдегідрогеназа (ЛДГ) - 214,08±4,47 МЕ/мл(р<0,001), гістідаза - 2,92±0,16 ед/мл (р<0,001), уроканіназа- 11,03±0,18 ед/мл (р<0,001), фруктозо-L-фосфоальдолаза - 8,63±0,09 ед/мл (р<0,001), креатинін - 0,151±0,001 ммоль/л (р<0,001), а-амілаза - 10,19±1.01 мг/мл/час (p<0,001), лужна фосфатаза - 0,927±0,14 мэкв/л (р<0,05); калій - 2,9±0,01 ммоль/л (р<0,001), натрій - 122,0±1,1 ммоль/л (р<0,001); магній - 0,39±0,001 ммоль/л (р<0,001).
При аналізі показників серцево-судинної діяльності, у порівнянні з контрольною групою, у них встановлено: серцевий індекс (СІ) в межах - 3,6±0,11 л/хв/м 2 (р<0,01), ударний індекс (УІ)- 48,0±0,4 мл/м 2 (p<0,05), загальний периферичний опір судин (ЗПОС) - 1129,0±21,0 дин?с-1?см-5 (p<0,05), реографічний індекс (РІ) - 1,12±0,02 (p<0,05), час розповсюдження пульсової хвилі (ЧРПХ)- 0,151±0,01 с (p<0,05), а також такі зміни електрокардіограми - збільшення інтервалу Q-T, депресія сегменту ST нижче ізолінії, у 10 хворих - синусова аритмія, у 18 - тенденція до брадикардії, у 6 - синусова тахікардія и у 4 - нормокардія. .
Друга клініко-терапевтична група об,єднала 60 хворих з переважно дифузним, артропатичним та ексудативним псоріазом, частіше в прогресуючій стадії захворювання, у віці від 18 до 68 років, з тривалістю захворювання від 1 до 20 років, з рецидивами 3-4 рази на рік. Як правило, сезонність перебігу дерматозу у них була втрачена. Ці хворі страждали переважно другою та третьою стадиями хроничного алкоголізму. При аналізі лабораторних даних зміни імунного статусу відповідали: ФАЛ - 19,40±2,41 % (р<0,001), у порівнянні із здоровими людьми, ФІ - 3,80±0,48% (р<0,05), СД 3 - 0,22±0,09?109/г (р<0,001), СД 4 -0,28±0,02?109/г (р<0,001), СД 8 - 0,48±0,03?109/г (р<0,001), СД 22 - 0,86±0,09?109/г (р<0,001), ЦІК - 8,18±0,67 од.опт.щіл. (р<0,05), НСТ-тест - 7,30±0,68% (р<0,001), IGA - 2,88±0,42 % (р<0,001), IGM - 3,42±0,79% (р<0,001), IGG - 15,12±2,24% (р<0,05).
Аналіз серцево-судинної діяльності у хворих другої групи виявив зміни: серцевий індекс (СІ) - 2,8±0,03 л/хв/м 2 (p<0,05), в порівнянні із здоровими людьми, ударний індекс (УІ) - 37,5±0,3 мл/м 2 (p<0,05), загальний периферичний опір судин (ЗПОС) - 1726,0±14,0 дин?с-1?см-5 (p<0,001), реографічний індекс (РІ) - 0,92±0,02 (p<0,05), час розповсюдження пульсової хвилі (ЧРПХ) - 0,127±0,006 с (p<0,001), а також електрокардіограми - збільшення інтервалу Q-T, депресія ST нижче ізолінії, патологічно високий двофазний ізоелектричний або від,ємний зубець Т. У 23 хворих даної групи відмічена синусова аритмія, у 37 - тенденція до брадикардії, у 13 - синусова тахікардія, у 10 - нормокардія, крім того у 14 хворих була виявлена неповна блокада правої ніжки пучка Гіса.
Індивідуальний план лікування хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом проводився з урахуванням ступіню порушення обмінних процесів, імунного статусу, серцево-судинної діяльності, корелюючих з клінічними особливостями шкірного процесу.
Так, хворим першої клініко-терапевтичної групи, які мають незначні порушення обмінних процесів, імунного статусу, серцево-судинної діяльності, традиційна терапія була доповнена слідуючими патогенетичними засобами: ноотропілом по 0,4 г двічи на добу впродовж трьох тижнів; ліпоєвою кислотою по 2,0 мл 0,5% розчину, щоденно, №10; магне-В 6 по 2 таблетки тричі на добу впродовж 14 днів; призначенням ультрафіолетового опромінювання.
Хворим другої клініко-терапевтичної групи з вираженими порушеннями обмінних процесів, імунного статусу, серцево-судинної діяльності, у загальну медикаментозну терапію включались такі засоби: піроксан по 0,015 г тричі на добу 14 днів; трентал по 0,2 г тричі на добу - 14 днів; гліцирам по 1 чайній ложці сиропу за 30 хвилин до іжї тричі на день впродовж 7 днів; глюнат по 5,0, в/м, щоденно, № 10; магне-В 6 по 2 таблетки тричі на добу - 14 днів; ультрафіолетове опромінювання.
Хворим в обох клініко - терапевтичних групах призначались також за запропонованим нами магістральним прописом супозиторії з бішофітом - лікарська форма, яка містить вітчизняний бішофіт. Препарат компенсує електролітний дисбаланс, а також володіє протизапальнювальними, розсмоктувальними, судиннорозширюючими та заспокійливими діями. Хворим першої клініко-терапевтичної групи їх призначали щоденно, на нічь, №20, другої групи - №30, відповідно. Зовнішнє лікування включало призначення за запропонованим нами магістральним прописом мазі із бішофітом, яка містить бішофіт, що володіє вираженою кератолітичною дією, а також сприяє розсмоктуванню та викликає протизапальний ефект.
Клінічна ефективність зазначених методів лікування оцінювалась за единою схемою: терміни припинення свіжих висипань, периферичного росту елементів, зменшення інтенсивності забарвлення вогнищ ураження, які свідчать про припинення прогресування захворювання; початок регресу висипних елементів. який характеризується сплощенням папул, зменшенням інфільтрації у їхній основі, поступовим розв, язуванням шкірного процесу, середня тривалість перебування хворих у стаціонарі; зміна індексу PASI у процесі лікування, віддалені результати терапії.
Серед методів лікування, що вивчались, найбільш швидко позитивний клінічний ефект розвивався у хворих першої клініко- терапевтичної групи, посеред котрих найбільш часто спостерігались обмежені форми дерматозу і початкові стадії хронічного алкоголізму. У хворих другої клініко-терапевтичної групи, поміж яких найбільш часто рєєструвались дифузні та ускладнені форми псоріазу, у прогресуючий стадії, терміни лікування були в середньому тривалішими на 6,6 дня, чим хворих першої клініко-терапевтичної групи. Порівнюючи ефективність опрацьованої нами коригуючої терапії з традиційними методами лікування псоріазу, видно, що використання диференційованого підходу до лікування є найбільш перспективним.
Слід відзначити, що у хворих першої клініко-терапевтичної групи, середня тривалість перебування на ліжкові становила 18,2 дні, а у хворих другої клініко-терапевтичної групи- 24,8 днів. Аналіз цього показника в групах хворих, які лікувались традиційними методами склав 25,6 днів та 35,4 днів, відповідно. Таким чином, використання запропонованої методики лікування дозволяють скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі.
Провести об,єктивну порівняльну оцінку клінічної ефективності лікування хворих на псоріаз дозволяє зіставлення показників індексу PASI у процесі використання різних методів терапії дерматозу. До початку лікування у вивчених клініко-терапевтичних групах та групах порівнянння середні показники індексу PASI були однаковими і не мали вірогідних різниць (р>0,05), що свідчить про відносну однорідність клінічної картини захворювання у всіх хворих. Після проведеного лікування найбільше середнє значення індексу PASI спостерігалось у групах хворих, які одержували традиційне лікування (3,4-19,9 та 5,2-27,8 у першій та другій групах порівняння, відповідно). Трохи нижче (0-8,8) цей показник був у хворих другої клініко-терапевтичної групи. І, нарешті, найменший середній рівень PASI (0-7,9) відмічався поміж хворих першої клініко-терапевтичної групи. Ці дані свідчать про те, що у названих хворих із закінченням лікування, розповсюдженість та ступінь тяжкості шкірного процесу були найбільш низькими.
Необхідно відзначити, що після закінчення лікування кількість АСАТ і АЛАТ досягла нормальних показників. Статистично вірогідно у порівнянні з показниками до лікування також змінились після закінчення лікування b-ліпопротеїди, загальний білірубін, загальний холестерин. Однак, у першій клініко-терапевтичній групі, ці зміни виражені більш наочно після закінчення лікування і у більшості хворих досягали нормальних величин, що ми пояснюємо наявністю менш тяжких проявів дерматозу та алкоголізму у даних хворих.
Після лікування покращились показники протеїнограми у обох клініко-терапевтичних групах. Слід відзначити, що дані показники найбільш наочно нормалізувались у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, які одержували запропоновані нами препарати і переважно знаходились у першій, перехідній від першої до другої та другій стадіях хронічного алкоголізму. Результати вивчення вмісту біоелементів у сироватці крові у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, показали, що у результаті проведеної коригуючої терапії статистично вірогідно нормалізувались рівні калію, натрію, магнію у крові в обох клініко-терапевтичних групах.
К закінченню лікування була відмічена тенденція до нормалізації показників фагоцитарної активності (ФАЛ) та фагоцитарного індексу (ФІ) в обох клініко-терапевтичних групах. Звертає на себе увагу також той факт, що показник НСТ-тесту після лікування практично досягав рівня цього показника у групі контроля. Слід відзначити, що дані показники більш наочно нормалізувались у хворих на псоріаз, що страждають алкоголізмом, які одержували запропоновані нами препарати переважно у прогресуючій стадії дерматозу.
У пацієнтів обох клініко-терапевтичних груп, які лікувались запропонованим методом, на тлі розв, язання явищ дерматозу, помічалось значне зменшення ЗПОС, збільшення РІ, ЧРПХ, а також тенденції до нормалізації СІ та УІ. У пацієнтів груп порівняння, які лікувались традиційним спосібом, відзначалась надто незначна статистично невірогідна динаміка показників кровообігу.
Віддалені результати опрацьованої нами коригуючої терапії хворих на псоріаз враховувались через три, шість, дванадцять та більше місяців після ії закінчення. У 88 хворих групи порівняння, які отримували традиційне медикаментозне лікування, середня тривалість ремісій складала 4,1?0,51 місяців. Під час детального аналізу було встановлено, що у хворих першої групи вона перевищує середні показники на 1,5 місяці, у хворих з другої клініко-терапевтичної групи була знижена на 0,8 місяців.
У хворих першої клініко-терапевтичної групи після коригуючої терапії тривалість ремісій в середньому складала 9,1±0,4 місяців, число хворих з короткими ремісіями (до 6 місяців) скоротилось удвічі, а з довгочасними збільшилась у 2,8 рази, у 16,1 % хворих ремісія захворювання продовжувалась більше року, при цьому співвідношення пацієнтів з подовжуваними та з укорочуванимив ремісіями складало 1:3,6. Ефективність методу (за даними тривалості ремісій) удвічі перевищувала таку при традиційній терапії у хворих на псоріаз.
У хворих другої клініко-терапевтичної групи після коригуючої терапії перерви у загостренні псоріатичного процесу у середньому склали 7,4±0,6 місяців. У той же час, що найбільш істотно, інтенсивні показники ефективності лікування у цієї категорії хворих були самими наочними. Так, число хворих з короткими ремісіями (до 6 місяців) зменшилось у 4,2 рази, збільшилось число пацієнтів з довготривалими ремісіями у 5,8 рази, при цьому 21,4% хворих не відмічали загострення захворювання 1 рік і більше. Порівнюючи кількість пацієнтів з укороченням та подовженням періоду ремісій, відмічено, що їх співвідношення складало 1:3,2. У цій же групі відмічений максимальний коефіцієнт ефективності терапії, котрий у 2,3 рази перевищує результати традиційного лікування хворих на ускладнений псоріаз.
Отже, комплексне застосування лікувальних заходів, розроблених нами, дозволило одержатиу більшості хворих на псоріаз позитивний результат, а саме: скорочення термінів госпіталізації пацієнтів, що страждають алкоголізмом, у середньому на 9 днів; подовження ремісій у середньому на 3,8 місяці; зниження захворюваності з тимчасовою втратою працездатності. Про це свідчить на значний лікувальний та соціальний ефект комплексу розроблених нами терапевтичних заходів, що дозволяє рекомендувати його для запровадження у практику роботи дерматовенерологічних установ України.1. Незважаючи на значну частоту псоріазу і алкоголізму та їх досить часте поєднання, а також можливі загальні механізми розвитку цих страждань та взаємний вплив на їх перебіг, у літературі є лише окремі повідомлення про регістрацію поєднаної патології, при цьому відсутні методи комплексного лікування, з науково обгрунтованим підбором, взаємопоказаних препаратів. Комплексне вивчення цієї проблеми являється надзвичайно актуальним у сучасній науковій та практичній дерматології.
2. У хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом, відмічено важкий перебіг дерматозу із значною розповсюдженістю елементів, злиттям папул, інтенсивним лущенням їх та свербіжем, значною ексудацією, частим ураженням кістей та стоп, приєднанням вторинної інфекції; а також порушення функції печінки: вірогідне у порівнянні із хворими на псоріаз, що не вживають спиртні напої, підвищення АСАТ, АЛАТ, ЛДГ, g -глутамилтрансферази, b - ліпопротеїдів, загального білірубіна, гістідази, уроканінази, фруктозо - L - фосфоальдолази, a1 - глобулінів, g -глобулінів, зниженням рівнів лужної фосфатази, загального холестерину, магнію, калію та натрію.
3. Імунологічний статус у більшості обстежених хворих характеризується вірогідним зниженням, відносно рівнів у хворих на псоріаз, що не вживають алкоголь, НСТ-тесту, ФАЛ, ФІ, зниженням СД 3 , СД 4 та співвідношення СД 4 /СД 8 , а також підвищенням рівнів СД 22 , ЦІК, гіперпродукцією імуноглобулінів класів А та М.
4. У обстежених хворих встановлено значне порушення центральної та периферичної гемодинаміки із значним підвищенням загального периферичного опору судин, спазмом артеріол, гіпотонусом венул, більш вираженим порушенням серцевого ритму та внутрішньошлункової провідності, наявністю енергодинамічних порушень у серцевому м, язі, вираженість яких відповідала особливостям клінічних проявів дерматозу та характеру алкоголізму.
5. Проведені комплексні фізико-хімічні, біофармацевтичні та фармакологічні дослідження дозволили розробити оптимальні склади двох екстемпоральних (магістральних) прописів з розсолом бішофіту Полтавського (бішофітом українським) - мазь-крем та супозиторії, які відзначаються стабільністю та терапевтичною ефективністю за рахунок компенсації втрат іонів натрію, калію, магнію, дезінтоксикації організму та усунення порушень у кислотно-лужному балансі.
6. Зіставляючий аналіз клінічних особливостей та перебігу псоріазу, тяжкість алкоголізму, ступінь лабораторних та функціональних порушень дозволили виділити дві клініко-терапевтичні групи: перша - хворі в стаціонарній та з тенденцією до стабілізації прогресуючої стадіях, обмеженими формами дерматозу, у яких дерматоз поєднувався з першою, а також перехідною від першої до другої стадіями алкоголізму, з менше виразними порушеннями імунного статусу, обмінних процесів і серцево-судинної діяльності; друга - хворі з дифузним, артропатичним та ексудативним псоріазом, частіше у прогресуючій стадії захворювання, з частими рецидивами 3-4 рази на рік, у другій та третій стадіях алкоголізму, з більш значними порушеннями імунітету та інших показників.
7. Розроблена нами оригінальна комплексна терапія хворих на псоріаз із супутнім алкоголізмом з використанням імуномодуляторів та бішофіту, сприяла зменшенню строків лікування у середньому на 9 днів, подовжанню терміну ремісії на 3,8 місяців, при цьому реєструвалась максимальна редукція індексу PASI та нормалізація лабораторних показників функціонального стану печінки, серцево-судинної діяльності та імунного статусу.
Список литературы
1. Святенко Т.В. Імунний статус у хворих на псоріаз, що зловживають алкоголем // Медичні перспективи. - 1998. - №1.- С.66-68.
2. Святенко Т.В. Изменения ЭКГ у больных псориатической болезнью, злоупотребляющих алкоголем // Вісник Вінницького державного медичного університету. - 1998.- №2-1. - С.226-227.
3. Святенко Т.В. Гранулы солодки в комплексной терапии больных псориазом, злоупотребляющих спиртными напитками // Вестник проблем биологии и медицины.- 1998.- № 2. - С.95-103.
4. Святенко Т.В. Показатели функционального состояния печени у больных псориазом, злоупотребляющих спиртными напитками // Вестник проблем биологии и медицины.- 1998.- № 2. - С.104-110.
5. Святенко Т.В., Федотов В.П. Особенности нарушений центрального кровообращения по данным тетраполярной грудной реовазографии у больных псориазом, страдающих алкоголизмом // Вестник проблем биологии и медицины.- 1998.- № 22. - С.99-101.
6. Святенко Т.В.Імунокоригуюча терапія препаратами солодки голої хворих на псоріаз, які зловживають алкоголем // Український науково-медичний молодіжний журнал. - 1998. - №2-3. - С.61-63.
7. Святенко Т.В., Федотов В.П., Головкін В.О. Бішофіт і препарати з ним у сучасній дерматовенерології // Актуальні проблеми післядипломної освіти.- Кривий Ріг, 1998. - С.120-121.
8. Святенко Т.В. Клинические особенности, механизмы развития и терапия псориаза у больных, злоупотребляющих алкоголем // Дерматология, косметология, сексопатология.- 1998.-№ 1. - С.24-28.
9. Святенко Т.В. Особенности течения псориаза у лиц, злоупотребляющих алкоголем. Актуальные вопросы дерматовенерологии. - Днепропетровск - Хмельницкий: Дніпро,1997.-С.160-162.
10. Святенко Т.В. Результаты исследований содержания глюкогенных аминокислот тирозина и триптофана в сыворотке крови больных псориазом, злоупотребляющих алкоголем // Актуальные вопросы фтизиатрии, пульмонологии и смежных клинических дисциплин.- Запорожье,1997.-С.82-83.
11. Святенко Т.В. Функция печени у больных псориазом, злоупотребляющих алкоголем // Актуальні питання дерматовенерології. - Вып. 11, Дніпропетровськ.-1998.-С.91-93.
13. Святенко Т.В. Нарушение сердечной деятельности у больных псориатической болезнью, злоупотребляющих алкоголем // Актуальні проблеми післядипломної освіти.- Кривий Ріг, 1998. - С.123-124.
14. Святенко Т.В. Перспективи використання бішофіту у дерматовенерологічній практиці // Наукові праці міжрегіональної науково-практичної конференції "Актуальні питання морфології і клінічної медицини".- Дніпропетровськ.-1998.-С.70-74.
15. Святенко Т.В. Комплексное лечение больных псориазом, злоупотребляющих алкоголем, с использованием иммунокоррегирующих средств // К 200-летию областной клинической больницы им. И.И. Мечникова.-Днепропетровск,1998.-С.258-259.
16. Святенко Т.В., Башмаков Д.Г. Показатели гуморального иммунитета у больных псориазом, имеющих контакт с экологическими факторами риска // Актуальные проблемы неврологии.-Днепропетровск: Арт-Пресс, 1998.-С.107-108.
17. Святенко Т.В., В.П. Федотов, В.О. Головкін. Розробка складу, технології та оцінка терапевтичних властивостей мазі та супозиторіїв з вітчизняним бішофітом у лікуванні хворих на псоріаз, які зловживають алкоголь // Сучасні проблеми в дерматології, косметології та управлінні охороною здоров, я. - 1998. - Вип.2. - С. 145-148.
18. Святенко Т.В. Месулид (нимесулид) в лечении псориатической артропатии у пациентов, страдающих алкоголизмом // Вісник морської медицини. - 1999. - № 1. - С.58-60.
20. Святенко Т.В., Федотов В.П. Особенности патогенеза и комплексная патогенетическая терапия псориаза у лиц, злоупотребляющих алкоголем // Тр. Междунар. Симпозиума "Новое в патогенезе и лечение хронических заболеваний кожи и слизистых оболочек".- Москва.-1998.-С.2-3
21. Винахід України по заявці за № 98031060 від 02.03.98р., визнане госкомітетом за № 18315 від 25.06.1998р.