Частота виникнення гіперпластичних процесів ендометрію (ГПЕ) у жінок при екстрагенітальній патології. Особливості загальних і місцевих метаболічних процесів у жінок. Ведення хворих з ГПЕ та екстрагенітальною патологією на етапах надання медичної допомоги.
Аннотация к работе
Актуальність проблеми діагностики і лікування гіперпластичних процесів ендометрію зумовлена не тільки високою частотою даної патології, але й тривалістю і торпідністю перебігу, труднощами диференційної діагностики при відсутності специфічних патогномонічних симптомів (Татарчук Т.Ф. і співав., 2000; Беспоясна В.В., 2001; Пестрикова Т.Ю. і співав., 2003; Новикова Е.Г. і співав., 2004; Sheth S., Sutton C., 1999; Dietel M., 2001; Wender M., 2002). Гіперпластичні процеси ендометрію у жінок перименопаузального віку, часто виникають на тлі екстрагенітальної патології (захворювань серцево-судинної, гепатобіліарної систем, порушень вуглеводного та ліпідного обмінів, патології щитоподібної залози) і є поєднаними з доброякісною патологією матки і придатків (Бохман Я.В., 2000; Ганіна К.П. і співав., 2000; Горин В.С. і співав., 2000; Дубоссарская Ю.А., 2004; Lorrain J., 2000; Thomas J., 2001; Stevenson J., 2002). Незважаючи на покращення якості первинної і уточнюючої діагностики фонових і передракових станів ендометрію внаслідок розширення арсеналу сучасних діагностичних методів, залишаються остаточно не вивченими особливості виникнення та перебігу гіперпластичних процесів ендометрію на тлі екстрагенітальної патології, є неоднозначні погляди на лікувальну тактику, принципи контролю ефективності лікування цього контингенту хворих, особливо за їх бажання зберегти репродуктивну функцію та (Чернуха Г.Е., 1999; Бучинська Л.Г. і співав., 2001; Рожковська Н.М., 2001; Татарчук Т.Ф. і співав., 2003; Clark T., 2001). Вищезазначене зумовлює важливість вивчення у жінок із гіперплазією ендометрію на тлі патології щитоподібної залози, порушень ліпідного та вуглеводного обмінів, гормональних взаємозвязків, особливостей обмінних та метаболічних процесів гіперплазованого ендометрію для покращення наслідків комплексних діагностично-лікувальних заходів, що і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження. Підвищити ефективність ранньої діагностики і лікування гіперпластичних процесів ендометрію у жінок з екстрагенітальною патологією шляхом розробки діагностично-лікувальних алгоритмів на основі комплексу клініко-параклінічних методів дослідження.Залежно від патоморфологічних особливостей гіперплазованого ендометрію хворі були поділені на чотири підгрупи: 1А - 60 пацієнток із простою неатиповою гіперплазією ендометрію; 1В - 25 жінок з ендометріальними поліпами у поєднанні з гіперплазією ендометрію; 1С - 24 хворих із комплексною неатиповою (аденоматозною) гіперплазією ендометрію, 1Д - 18 хворих із комплексною атиповою гіперплазією ендометрію. У другу основну групу увійшли 117 хворих середнім віком 37,65 ± 3,42 років із патологією ендометрію при відсутності екстрагенітальної патології, які були розподілені на чотири підгрупи: 2А - 65 хворих із простою неатиповою гіперплазією ендометрію; 2В - 34 жінки з поліпами ендометрію; 2С - 10 пацієнток із комплексною неатиповою (аденоматозною) гіперплазією ендометрію; 2Д - 8 хворих із комплексною атиповою гіперплазією ендометрію. Аналіз клініко-анамнестичних даних показав, що при високому рівні перенесених вірусних і бактеріальних інфекційних захворювань хворими обох основних груп (від 37,5% у 2Д підгрупі до 46,7% у 1А підгрупі), у пацієнток І основної групи в анамнезі достовірно частіше вказівки на оперативні втручання з приводу гострого апендициту (15,1±0,2% та тонзиліту (15,1±1,3%) порівняно з хворими ІІ основної групи (6,2% і 9,8±1,9%) (P<0,05). З приводу непліддя тривалий час обстежувалися та лікувалися 21,3% пацієнтки обох основних груп, в тому числі з приводу первинного непліддя ендокринного генезу 11,8% хворих І основної групи і 13,7% ІІ основної групи, які від трьох до восьми років отримували періодичні курси гормонотерапїі та стимуляції овуляції. У хворих 1 основної групи мало місце підвищення середніх рівнів основних показників ліпідного балансу порівняно з їх значеннями у хворих ІІ основної групи та показників контролю, що було характерним для пацієнток з ІХС, ожирінням та поєднаною соматичною патологією.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення актуальної наукової задачі, що виражається в удосконаленні діагностично-лікувальних заходів у жінок з гіперпластичними процесами ендометрію та екстрагенітальною патологією шляхом ранньої діагностики, контролю вилікованості із застосуванням малоінвазивних методів і профілактики рецидивування ГПЕ для збереження репродуктивного здоровя і профілактики раку ендометрію. В структурі гіперпластичних процесів ендометрію у хворих з екстрагенітальною патологією переважає проста неатипова гіперплазія ендометрію (47,2%), однак частота комплексної неатипової гіперплазії ендометрію порівняно із соматично здоровими пацієнтами є вищою у 2,2 рази (18,9%), а комплексної атипової гіперплазії - у 2,1 рази (14,2%). При простій неатиповій ГПЕ, незалежно від наявності чи відсутності екстрагенітальної патології рівні Са2 , Mg2 -АТРАЗНОЇ активності вірогідно не різняться (2,43±0,44 МКМОЛЬРІ/год - 2,26±0,19 МКМОЛЬРІ/год), достовірно зростають при комплек