Емоційно-особистісні характеристики та поведінкові зміни, особливості трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери і структури механізмів психологічного захисту. Специфіка комунікативної сфери та перцепції якості свого життя у досліджуваних.
Аннотация к работе
Переживання людьми різних екстремальних подій, таких як природні або техногенні катастрофи, локальні воєнні конфлікти, терористичні акти, інші злочини проти особистості мають виражений негативний вплив на психіку постраждалих. Наукові дослідження з цих питань в основному або присвячені феноменології межових психічних розладів у постраждалих внаслідок життєво небезпечних ситуацій, або відображають результати вивчення окремих особистісних характеристик цих категорій людей (Абдурахманов Р.А., Дерюгін Ю.І., Знаков В.В., Олександровський Ю.О., Словеснова Л.В., Тарабріна Н.В., Шестопалова Л.Ф., Яковенко С.І. та ін.). Роботу виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту неврології, психіатрії та наркології АМН України за темами: "Вивчити механізми формування ПТСР і розробити методи їх діагностики, лікування та профілактики" (шифр АМН.3.01, № держреєстрації 0101U000112) та "Вивчити особливості формування і перебігу посттравматичних стресових розладів та порушень адаптації у постраждалих внаслідок екстремальних подій, розробити на цій основі систему психокорекційних і реабілітаційних заходів" (шифр АМН.СР.1.04, № держреєстрації 0104U002280). Мета дослідження: дослідити емоційно-особистісні особливості, специфіку ціннісно-смислових утворень і механізмів психологічного захисту у осіб, що пережили різні екстремальні події, розробити діагностичні психологічні критерії оцінки змін їх особистості та поведінки, а також підходи та принципи психокорекційної роботи з постраждалими. Розробити систему діагностичних психологічних критеріїв змін особистості та поведінки у осіб, які пережили різні життєво небезпечні ситуації.У залежності від ступеня ПТСР було виділено дві підгрупи: Й підгрупу (55,1 %) склали хворі з клінічним варіантом ПТСР, до ЙЙ підгрупи (44,9 %) увійшли особи з окремими симптомами цього розладу. За характером психотравмуючої ситуації особи першої групи розподілились наступним чином: 9 чоловіків (18,5 %) були колишніми учасниками бойових дій; 12 чоловіків і 8 жінок (41,0 %) пережили фізичне насильство у вигляді побиття, загрози зброєю, розбійного нападу; 14 жінок (28,5 %) зазнали зґвалтування та 6 жінок (12,0%) були жертвами торгівлі людьми. Друга група складалася з 63 шахтарів-гірників (чоловіки у віці від 19 до 64 років) як представників професій підвищеного ризику, що, в залежності від наявності та ступеня ПТСР, розподілились наступним чином: Й підгрупу (23,8 %) склали шахтарі з клінічним варіантом ПТСР, в ЙЙ підгрупу (35,0 %) увійшли шахтарі з окремими симптомами цього розладу, ЙЙЙ підгрупа (41,2 %) складалася з осіб без ознак ПТСР. 30,7% шахтарів без симптомів ПТСР (ІІІ підгрупа) фізично постраждали під час аварій в шахті, 34,6 % - були свідками поранення або загибелі інших людей під час аварій і/або рятувальних робіт. Таким чином, 60,0 % осіб з ПТСР, 27,2 % - з окремими симптомами ПТСР і лише 15,4 % шахтарів без симптомів ПТСР пережили психотравмуючі ситуації, не пов?язані з професійною діяльністю (p<0,05, p<0,001).В дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних наслідків впливу на людину різних екстремальних подій, яке полягає в дослідженні та аналізі негативних змін особистості та поведінки постраждалих, а також звязку цих порушень з виразністю посттравматичного стресового розладу. У всіх постраждалих, що пережили життєво небезпечні ситуації поза професійною діяльністю, мають місце порушення психічного здоровя: повний варіант ПТСР діагностовано у 55,1 % пацієнтів, окремі симптоми цього розладу - у 44,9 %. Ступінь виразності ознак ПТСР у цієї категорії обстежених значною мірою залежить від рівня стресогенності професійної діяльності, а також від кількості та тяжкості психотравмуючих ситуацій, що переживались шахтарями поза професійною діяльністю. Існують загальні закономірності формування змін особистості і поведінки, що складають постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс, незалежно від характеру пережитих екстремальних подій: переважання і поступове посилення рис підозріливості; своєрідність і ригідність поведінкових та емоційних реакцій; збідніння мотиваційної сфери і песимістична оцінка власного майбутнього. Типовими емоційно-особистісними особливостями людей, які постраждали в результаті різних екстремальних подій, є виражена фіксованість на соматичних відчуттях, своєрідність сприйняття оточуючого, емоційні порушення у вигляді тривожних, фобічних і депресивних переживань, імпульсивність, тенденція уникати міжособистісних контактів, зниження адаптивного потенціалу особистості.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
В дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та нове вирішення проблеми психологічних наслідків впливу на людину різних екстремальних подій, яке полягає в дослідженні та аналізі негативних змін особистості та поведінки постраждалих, а також звязку цих порушень з виразністю посттравматичного стресового розладу.
1. У всіх постраждалих, що пережили життєво небезпечні ситуації поза професійною діяльністю, мають місце порушення психічного здоровя: повний варіант ПТСР діагностовано у 55,1 % пацієнтів, окремі симптоми цього розладу - у 44,9 %.
У 23,8 % обстежених шахтарів як представників професії підвищеного ризику було виявлено повний варіант ПТСР, у 35,0 % відмічались окремі симптоми ПТСР. Ступінь виразності ознак ПТСР у цієї категорії обстежених значною мірою залежить від рівня стресогенності професійної діяльності, а також від кількості та тяжкості психотравмуючих ситуацій, що переживались шахтарями поза професійною діяльністю.
2. Різні екстремальні події спричиняють негативні зміни особистості і поведінки у постраждалих. Існують загальні закономірності формування змін особистості і поведінки, що складають постстресовий патопсихологічний симптомокомплекс, незалежно від характеру пережитих екстремальних подій: переважання і поступове посилення рис підозріливості; своєрідність і ригідність поведінкових та емоційних реакцій; збідніння мотиваційної сфери і песимістична оцінка власного майбутнього. В сфері міжособистісних стосунків у них спостерігається тенденція до обмеження соціальних контактів і формування уникаючої поведінки. Ступінь даних порушень позитивно корелює з виразністю ознак ПТСР.
3. Типовими емоційно-особистісними особливостями людей, які постраждали в результаті різних екстремальних подій, є виражена фіксованість на соматичних відчуттях, своєрідність сприйняття оточуючого, емоційні порушення у вигляді тривожних, фобічних і депресивних переживань, імпульсивність, тенденція уникати міжособистісних контактів, зниження адаптивного потенціалу особистості. Ступінь особистісних порушень значною мірою повязаний з виразністю ознак ПТСР: у пацієнтів з клінічним варіантом ПТСР ці емоційно-особистісні особливості є достовірно більш вираженими.
4. Структура ціннісно-смислової сфери осіб, які пережили екстремальні події, практично близька до загальнонормативної - найбільш значущими є інтимно-особистісні стосунки та здоровя. Однак у всіх постраждалих має місце дисоціація між смислоутворюючими мотивами і механізмами, що відповідають за їх реалізацію. У осіб з ПТСР ця дисоціація є більш вираженою, що свідчить про значні труднощі в досягненні значущих цінностей у порівнянні з пацієнтами з окремими симптомами ПТСР.
Існують певні особливості трансформації та дисоціації ціннісно-смислової сфери постраждалих, які відображають характер пережитих психотравмуючих ситуацій, особливості субєктивного сприйняття життя "після психотравми" і специфіку постстресової адаптації особистості.
5. Механізми психологічного захисту (МПЗ) у осіб, які пережили різні екстремальні події, суттєво відрізняються від типових захисних механізмів у здорових людей. У пацієнтів з симптоматикою ПТСР переважали механізми проекції, регресії та заперечення. Найрідше зустрічались механізми психологічного захисту у вигляді компенсації, витіснення та заміщення. Неадекватні МПЗ можуть спричиняти формування станів психологічної дезадаптації осіб, які зазнали впливу екстремальних факторів, або призводити до поглиблення і хронізації наявних психічних розладів.
6. У більшості осіб, які постраждали в результаті різних життєво небезпечних ситуацій, мають місце ті або інші форми порушень соціального функціонування і поведінки, переважно, в сфері міжособистісних стосунків. Ступінь порушень соціального функціонування значною мірою повязаний з виразністю симптоматики ПТСР. Пацієнти з ПТСР достовірно частіше осіб з окремими ознаками ПТСР проявляють відверті агресивні реакції та використовують деструктивні способи вирішення конфліктних ситуацій. Існуючі афективні розлади поглиблюють порушення комунікативної сфери, що призводить до загального погіршення мікросоціального функціонування і зниження якості життя.
7. У людей, які пережили різні екстремальні ситуації, змінюється якість життя в цілому і окремих його параметрів. Оцінка якості життя пацієнтами з ПТСР за всіма показниками перебуває на рівні нижче середньої. Оцінка якості життя особами з окремими симптомами ПТСР була дещо вищою, але нижчою загальнонормативних показників. Всі постраждалі були найменш задоволені психофізичним благополуччям, а найвище оцінювали власну особистісну реалізацію.
8. Оцінка якості життя шахтарями значно знижується за всіма параметрами зі зростанням ступеня виразності ознак ПТСР. Всі обстежені були найменш задоволені своїм матеріальним становищем і власним психофізичним благополуччям. Найбільш високими є показники оцінки якості життя, що відображають взаємини в родині та стосунки з друзями, тобто характеризують мікросоціальне функціонування.
Перспективи дослідження вбачаються нами в подальшій розробці адекватних підходів до психокорекційної роботи з особами, що постраждали внаслідок життєво небезпечних подій. Основний зміст психокорекційних заходів має полягати в формуванні адаптивних механізмів психологічного захисту і копінг-стратегій; відновленні відчуття цінності власної особистості та побудові нової моделі подальшого існування в світі; в афективній і когнітивній переробці психотравмуючого досвіду; в оптимізації соціальних звязків та соціальної підтримки.
Список литературы
1. Кожевникова В.А. Эмоциональные особенности лиц, переживших различные экстремальные события //Український вісник психоневрології. - 2002. - Т.10, №1 (додаток). - С. 191-192.
2. Кожевникова В.А. Особенности и закономерности трансформации ценностно-смысловой сферы у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2003. - № 599. - С. 160-162.
3. Кожевнікова В.А. Особливості міжособистісного функціонування у осіб, що пережили екстремальні події //Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - 2004. - Випуск 1(19). - С. 265-270.
4. Кожевникова В.А. Особенности жизненных стилей и копинг-поведения у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2004. - № 617. - С. 73-76.
5. Шестопалова Л.Ф., Кожевникова В.А., Болотов Д.М. Нарушения личностного функционирования у людей, переживших экстремальные события, и их психотерапевтическая коррекция //Український медичний альманах. - 2004. - № 4 (додаток). - С. 123-126.
6. Шестопалова Л.Ф., Рачкаускас Г.С., Кожевникова В.А. Исследование качества жизни шахтеров, переживших экстремальные ситуации в условиях производства //Журнал психиатрии и медицинской психологии. - 2004. - № 3(13). - С. 77-80.
7. Шестопалова Л.Ф., Болотов Д.М., Кожевникова В.А. Эффективность комплекса психотерапевтических методик когнитивной терапии, прогрессивной мышечной релаксации и телесно-ориентированной терапии у лиц, переживших экстремальные события //Вісник Харківського національного університету. Серія "Психологія". - 2005. - № 653. - С. 215-219.