Особливості організації та проведення параолімпійських ігор - Контрольная работа

Світова статистика сумно свідчить, що кожний десятий мешканець Землі є інвалідом, інвалід є в кожній четвертій родині світу. Війни, інфекційні і спадкові захворювання, екологічні катастрофи, злочинність, алкоголізм і наркоманія, нещасні випадки, вроджені дефекти, травми - все це спричинятиме збільшення числа інвалідів до 23 тис. на день, що становить понад 8 млн. на рік. Половина з них - інваліди І і II груп, які формально не здатні самостійно забезпечити власне існування, оскільки не можуть працювати. В останні десятиріччя особливу увагу фахівці приділяють проблемі соціальної і фізичної реабілітації інвалідів засобами фізичного виховання з метою відновлення здоровя, залучення їх до суспільно корисної праці. Інваліди беруть участь у різноманітних змаганнях і світ переконується в тому, що спорт не є прерогативою тільки здорових людей, і що інваліди, навіть з такими тяжкими вадами, як сліпота, порушення хребта і спинного мозку, церебральний параліч тощо, можуть стати спортсменами і брати участь у змаганнях.Сучасні Паралімпійські ігри, де змагаються і спортсмени з порушеннями опорно-рухового апарату, і спортсмени з вадами зору, і навіть спортсмени з відхиленнями розумового розвитку (1996-2000 р р.), виникли завдяки діяльності Людвіга Гуттманна та Міжнародної федерації Сток-Мандевільських ігор, що провела в Англії перші змагання для спортсменів-спінальників. Постійне зростання значення та авторитету Паралімпійських ігор ілюструє динаміка кількості їх учасників - країн та спортсменів, а також кількості нозологічних груп спортсменів-паралімпійців. Так, якщо у І Паралімпійських іграх взяли участь 400 спортсменів з 23 країн, то у X Паралімпійських іграх кількість країн - учасниць становила 127 офіційних та 1 незалежну команду, а спортсменів збільшилася майже удесятеро - 3843. Так, якщо у Паралімпійських іграх 1960-1968 рр. брали участь лише спортсмени з порушеннями хребта та спинного мозку, то вже з Паралімпійських ігор 1972 р. починається як демонстраційна, так і офіційна участь спортсменів інших нозологій - з вадами зору (у 1972 р. У VII Паралімпійських іграх брали участь спорстмени усіх зазначених нозологій, хоча й у різних містах - Нью-Йорку та Сток-Мандевілі (спортсмени з порушеннями хребта спинного мозку), а з наступних ігор у Сеулі (1988 р.) - в єдиних комплексних змаганнях.У Паралімпійських іграх можуть брати участь спортсмени, які відповідають умовам допуску, встановленим положенням та правилами Міжнародного паралімпійського комітету. На першому етапі національні паралімпійські комітети подають основні дані на всіх спортсменів, які є кандидатами на участь у Паралімпійських іграх. На третьому етапі національні паралімпійські комітети подають фінальні заявки на всіх спортсменів, які братимуть участь у Паралімпійських іграх. Організаційний комітет Паралімпійських ігор спільно з Міжнародним паралімпійським комітетом розробляють класифікаційну стратегію, згідно з якою певний відсоток спортсменів (наприклад, 12 або 21%) можуть пройти класифікацію безпосередньо у місці проведення Паралімпійських ігор. Міжнародні спортивні федерації ведуть рейтинговий облік результатів спортсмена на кваліфікаційних та офіційних змаганнях і враховують їх при встановленні критеріїв відбору до Паралімпійських ігор та визначенні статусу спортсмена.Заклади, що проводять спортивні заходи з участю інвалідів, мають забезпечити для них максимум зручностей. Для зустрічі та відправки спортсменів-інвалідів слід виділяти транспорт з урахуванням особливостей нозології та індивідуальних особливостей стану спортсменів. Місця проживання спортсменів доцільно організовувати недалеко від спортивних споруд. Для готелів, де мають бути розташовані спортсмени-інваліди, обовязковою є наявність ліфтів із широкими дверима або помешкання на першому поверсі з проживанням по 2-3 особи, у т. ч., супровід. Добровільними помічниками-волонтерами можуть стати студенти медичних, спортивних та педагогічних інститутів, курсанти військових училищ, слухачі семінарій тощо.Параолімпійський рух сьогодні - одне із помітних явищ не тільки у міжнародному спортивному співтоваристві, але й важливий чинник гуманізації суспільства, адаптації до повноцінного життя великої кількості неповноцінних осіб та інвалідів, важливий засіб використання спорту в реабілітаційних цілях тощо. Останніми роками потужного звучання набули змагання найвищого рангу параолімпійського руху - Параолімпійські Ігри. З часу проведення перших Параолімпійських ігор минуло чотири десятиліття. Параолімпійські ігри проводяться відразу після закінчення Олімпійських ігор у тому самому місті і на тій же спортивній базі. Від проведення одних Параолімпійських ігор до наступних спостерігається тенденція до збільшення кількості країн учасниць і кількості спортсменів кожної з них.

План

Вступ

1. Історія виникнення терміну «Паралімпіада»

2. Паралімпійські ігри

3. Особливості підготовки та організації Паралімпійських ігор

4. Особливості проведення масових змагань спортсменів Паралімпійських нозологій

Висновки

Література

Параолімпійський рух сьогодні - одне із помітних явищ не тільки у міжнародному спортивному співтоваристві, але й важливий чинник гуманізації суспільства, адаптації до повноцінного життя великої кількості неповноцінних осіб та інвалідів, важливий засіб використання спорту в реабілітаційних цілях тощо.

Останніми роками потужного звучання набули змагання найвищого рангу параолімпійського руху - Параолімпійські Ігри. Традиція їх проведення має давнє історичне походження.

З часу проведення перших Параолімпійських ігор минуло чотири десятиліття. За цей період змагання зазнали чималих змін, розширилась їх географія, коло учасників, окреслились певні тенденції та характерні особливості. Параолімпійські ігри проводяться відразу після закінчення Олімпійських ігор у тому самому місті і на тій же спортивній базі.

Програма Параолімпійських ігор передбачає не лише спортивні змагання, а й різноманітні суспільно-культурні заходи, під час яких неповноцінні активно спілкуються зі здоровими, що дозволяє їм відчувати себе повноцінними людьми, вартими уваги суспільства.

Саме в цьому полягає і важлива роль Параолімпійських ігор. Від проведення одних Параолімпійських ігор до наступних спостерігається тенденція до збільшення кількості країн учасниць і кількості спортсменів кожної з них. Крім того, до участі у Параолімпійських іграх постійно приєднуються представники нових нозологій. Так: - з 1960 року в цих міжнародних змаганнях брали участь лише спортсмени з порушеннями опорно-рухового апарату;

- з 1976 року до них приєдналися спортсмени - ампутанти та інваліди з вадами зору;

- з 1980 року - інваліди з наслідками дитячого церебрального паралічу, сліпі і слабкозорі спортсмени;

- з 1996 року - ще й інваліди з вадами розумового розвитку.

Параолімпійський рух нині - це важливий чинник міжнародного олімпійського руху та громадського суспільно-політичного життя, що активно утверджується і в нашій державі.

1. Спорт інвалідів: навч. посіб. для студ. вищих навч. закладів фіз. виховання і спорту (Бріскін Ю.А.) - Видавництво НУФВСУ «Олімпійська література», 2006. - 262 с.

2. Історичні, організаційні та соціальні аспекти розвитку спорту інвалідів: навч. посіб.для студ. вищих навч. закладів фіз. вихов ання і спорту (С.Ф. Матвєєв, Ю.А. Бріскін, І.О. Когут та ін.) - К.: Асконіт, 2011. - 250 с.

3. Григоренко В.Г., Глоба А.П. Организация спортивно-массовой работы с лицами, имеющими нарушения функций спинного мозга: Метод, реком. - М.: Советский спорт, 1991. - 46 с.

4. Верхало Ю.Н. Усовершенствование технических средств для реабилитационного спорта инвалидов // Проблемы соревновательной деятельности. Тез. докл. межобластной науч. практ. конф. - Харьков, 1990. - С. 95-96. фізичний спортивний паралімпіада

5. Булкин ВА„ Мишарина С.Н. Новый метод развития координации движений у инвалидов по зрению // Теория и практика физ. культуры. - 1997. - №9. - С. 24.

6. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник (в 2 кн.). - К.: Олимпийская литература, 1994. - Кн. 1. - 496 с.

Размещено на .ru