Особливості проявів тяжких порушень мовлення у дітей. Закономірності, принципи та система навчання дітей з ТПМ у школах V типу. Умови застосування загально-педагогічних та спеціальних принципів і методів активізації навчально-пізнавальної діяльності.
Аннотация к работе
Навчання дітей із порушеннями мовленнєвого розвитку здійснюється інакше, ніж навчання дітей з нормальним розвитком. За ступенем виразності розрізняють мовні порушення,що не є перешкодою до навчання в масовій школі,і важкі порушення,що вимагають спеціального навчання. Діти з тяжкими порушеннями мовлення мають навчатися у спеціальних, так званих «мовних школах» V типу, в яких паралельно із шкільними заняттями проводиться корекційна робота. Для навчання дітей з ТПМ використовуються загальні та спеціальні принципи і методи роботи,особливо це стосується навчання рідній мові. Ефективність процесу навчання перш за все залежить від організації діяльності дітей, тому педагог намагається самими різноманітними прийомами активізувати цю діяльність.Невиправлені помилки у мовленні можуть не лише закріпитися, а й залишитися у дитини на все життя. Люблінською було показано, що навіть пасивне оволодіння мовою в перші два роки життя сприяє розвитку у дитини узагальненого сприйняття, додає всім його сенсорним функціям активний пошуковий характер. Порушення таких дітей виражені такою мірою,що навчання, відповідно до Державних стандартів освіти, для них утруднене і можливості освіти ускладнюються. Якщо на його дефекті не фіксують увагу чи не підкреслюють неправильність його мови нетактовними зауваженнями, намагаються його всіляко зрозуміти і полегшити важке становище в суспільстві. Алалія (від грец. а - частинка, що означає заперечення, і лат. lalia-мова) - відсутність мовлення або системний недорозвиток мовлення внаслідок органічного ураження зон кори головного мозку у внутрішньоутробному або ранньому періоді розвитку дитини (до формування мовлення).Розкриваючи особливості навчання дітей з ТПМ, ми зясували, що до принципів цього процесу відносяться: етіопатогенетичний, системно-структурний, принцип комплексності, принцип диференційованого підходу, принцип обхідного шляху, онтогенетичний принцип, принцип врахування провідної діяльності, принцип розвитку. Крім того, ми дізналися, що важливими принципами побудови змісту корекційно-превентивного навчання дітей із ТПМ є: класифікація дефекту, запобігання труднощів навчання, адаптаційна спрямованість навчання, опора в навчанні на збережені аналізаторної системи, контроль (зворотний звязок), врахування індивідуальних особливостей, формування знань і прийомів розумової діяльності у їх єдності, системний підхід, принцип системного впливу на дефект, активізація компенсаторних процесів, культивування індивідуальних здібностей. Так, в 3-4 роки мова може бути не сформована у дитини з порушенням слуху, дитини алаліка, розумово відсталого, аутичного, дитини із затримкою психічного розвитку. Причини і механізми, що обумовлюють грубе мовне недорозвинення різні, відповідно метод і вміст корекційної роботи повинні відрізнятися. При цьому під здібністю до вчення розуміється здібність до освоєння будь-яких доступних дитяті соціально і особо значимих навиків життєвої компетенції, що забезпечують його адаптацію.При різних видах порушень розвитку в дітей відзначається несформованість одного або декількох з названих рівнів. Як усяка інша діяльність, мова характеризується вмотивованістю, цілеспрямованістю, певною структурою. Діти із порушеннями мовленнєвого розвитку - це діти, які мають відхилення в розвитку мови при нормальному слуху й збереженому інтелекті. З важких порушень мови у дітей найчастіше зустрічаються алалія, афазія, ринолалія й різного типу дизартрії, також сюди відносяться деякі форми заїкуватості, якщо цей дефект позбавляє дитину можливості навчатися в масовій школі. Неповноцінна мовна діяльність дітей накладає відбиток на формування в дітей сенсорної, інтелектуальної й афективно-вольової сфери.
Вывод
Відповідно до визначень корекційної педагогіки та психології мова дитини розглядається як специфічна, ієрархічно організована діяльність. Виділяються різні рівні породження мовного висловлення: мотиваційний, значеннєвий, мовний і сенсомоторний. При різних видах порушень розвитку в дітей відзначається несформованість одного або декількох з названих рівнів. Як усяка інша діяльність, мова характеризується вмотивованістю, цілеспрямованістю, певною структурою.
У системі (або структурі) породження мовного висловлення можуть порушуватися один або кілька ланок, а іноді не сформованими виявляються всі ланки цієї системи. Відповідно корекційна робота з порушеннями мови дитини направляється на формування відсутнього компонента.
Діти із порушеннями мовленнєвого розвитку - це діти, які мають відхилення в розвитку мови при нормальному слуху й збереженому інтелекті. Порушення мови бувають різноманітні, вони можуть проявлятися в порушенні вимови, граматичного ладу мови, бідності словникового запасу, а також у порушенні темпу й плавності мови. З важких порушень мови у дітей найчастіше зустрічаються алалія, афазія, ринолалія й різного типу дизартрії, також сюди відносяться деякі форми заїкуватості, якщо цей дефект позбавляє дитину можливості навчатися в масовій школі.
Неповноцінна мовна діяльність дітей накладає відбиток на формування в дітей сенсорної, інтелектуальної й афективно-вольової сфери. Відзначається нестійкість уваги, обмежені можливості її розподілу. При відносно збереженій значеннєвій, логічній памяті в дітей знижена вербальна память, страждає продуктивність запамятовування. Вони забувають складні інструкції, елементи й послідовність завдань.
Для дітей з ТПМ характерне загальне недорозвинення мови, що виражається в неповноцінності як звукової, так і лексичної, граматичної сторін мови. Внаслідок цього в більшості дітей з важкими порушеннями мови спостерігається обмеженість мислення, мовних узагальнень, труднощі в читанні й письмі. Все це утрудняє засвоєння основ наук, основ діяльності, незважаючи на первинну збереженість розумового розвитку.
Навчання дітей з ТПМ в «мовній» школі здійснюється за спеціальними програмами. Корекція порушень мови поводиться в структурі всього освітньо-виховного процесу, переважно на уроках рідної мови, у програму якої включені спеціальні розділи, такі як вимова, розвиток мови, навчання грамоті, фонетика, граматика, правопис і розвиток мови; читання й розвиток мови.
Розглянувши систему навчання дітей з ТПМ у спеціальній школі, ми зясували, що найголовнішою особливістю навчально-виховного процесу є його базова основа на словесному матеріалі. Навчання дітей з ТПМ передбачає оволодіння мовою в повному обсязі, і тому навіть на заняттях із інших наукових дисциплін додатково залучаються вправи на мовленнєвий розвиток. Після закінчення спеціальної школи випускники отримують свідоцтво про загальну середню освіту і мають змогу навчатися на ІІІ ступені загальноосвітньої школи або у ПТУ.
Розкриваючи особливості навчання дітей з ТПМ, ми зясували, що до принципів цього процесу відносяться: етіопатогенетичний, системно-структурний, принцип комплексності, принцип диференційованого підходу, принцип обхідного шляху, онтогенетичний принцип, принцип врахування провідної діяльності, принцип розвитку.
Крім того, ми дізналися, що важливими принципами побудови змісту корекційно-превентивного навчання дітей із ТПМ є: класифікація дефекту, запобігання труднощів навчання, адаптаційна спрямованість навчання, опора в навчанні на збережені аналізаторні системи, контроль (зворотний звязок), врахування індивідуальних особливостей, формування знань і прийомів розумової діяльності у їх єдності, системний підхід, принцип системного впливу на дефект, активізація компенсаторних процесів, культивування індивідуальних здібностей.
Вважаємо доцільним вказати, що робота із дітьми, які мають важкі порушення мовлення, не повинна закінчуватися в межах школи. Батьки та рідні повинні ненавязливо допомагати дитині розвиватися, вони повинні підтримувати її, але не виконувати все за неї. Дитина повинна відчути, що вона сама може все зробити, і що поруч є люди, які підтримають її у випадку, якщо вона помилиться.
Список литературы
1. Борякова Н.Ю. «Педагогические системи обучения и воспитания детей с отклонениями в развитии», 2. Власенко И.Т. Особенности словесного мышления взрослых и детей с нарушениями речи. - М.: Педагогика, 1990. - 184 с.
3. Дети с нарушениями речи / электронный ресурс журнала «Логопед»
4. Жукова Н.С., Мастюкова Е.М., Филичева Т.Е., «Предопределение недоразвития речи у дошкольников». М: Просвещение, 1990.
5. Левина Р.Е. Основы теории и практики логопедии. - М., 1998. - 298 с.
6. Жуковская Р.И. Воспитание ребенка в игре. - М., 1963.
7. Малофеев Н.Н.Реабилитация средствами образования: социокультурный анализ современных тенденций. Подходы к реабилитации детей с особенностями развития средствами образования. М., 1996.
8. Мастюкова Е.М. Лечебная педагогика (ранний и дошкольный возраст): Советы педагогам и родителям по подготовке к обучению детей с особыми проблемами в развитии. М., 1997.
9. Обучение и воспитание детей во вспомогательной школе: Пос. для учителей и студентов дефектолог. ф тов пед. ин тов. Под ред. В.В. Воронковой. М., 1994
10. Онишук В.А. Урок в современной школе. Вопросы теории. М., 1981
11. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. К, 1983.
12. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з тяжкими порушеннями мовлення. Програми підготували: М.К. Шеремет, В.В. Тищенко, В.В. Тарасун та ін.
14. Соботович Е.Ф. Нарушение речевого развития у детей и пути их коррекции: Научно-методическое пособие. -К.: ІСДО, 1995. - 204 с. 33
15. Специальная педагогика: в 3 т.: учеб. пособие для студ. С 718 высш. учеб. заведений / под ред. Н. М. Назаровой
16. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. пед. заклад. - К., 2003. - 456 с.
17. Тарасун В.В. Логодидактика. Навчальний посібник для вищих навчальних закладів. Видавництво Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, 2004. - 348 с. 1.
18. Хватцев М.Е. Логопедия - М.: 1959.
19. М.К. Шеремет. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене. Видавничий Дім "Слово", 2010. - 672 с. 1