Особливості міжособистісних стосунків в колективі медичних працівників - Курсовая работа

бесплатно 0
4.5 134
Поняття група в соціальній психології. Проблеми психологічної корекції міжособистісних стосунків у трудовому колективі. Форми групової взаємозалежності. Особливості самооцінки психологічного клімату медичного колективу. Організаційно-управлінський підхід.


Аннотация к работе
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ КУРСОВА РОБОТА З СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ ТЕМА: «Особливості міжособистісних стосунків в колективі медичних працівників» Виконала студентка Групи Гп-221 Маковецька Т. А. Науковий керівник Кандидат психологічних наук, доцент Походенко С. В. 2013 р. Зміст Вступ Розділ 1. Соціально-психологічні аспекти вивчення проблеми міжособистісних стосунків в соціальній групі 1.1 Поняття група в соціальній психології 1.2 Дослідження малої групи у вітчизняній та зарубіжній соціальній психології 1.3. Експериментальне дослідження міжособистісних стосунків в медичному колективі 2.1 Результати дослідження міжособистісних стосунків за допомогою методики Дж. Морено «Соціометрія» 2.2 Результати дослідження міжособистісних стосунків за допомогою методики «Вивчення психологічного клімату колективу» 2.3 Визначення коефіцієнту кореляції Висновки Список використаних джерел Додаток Вступ Актуальність проблеми. Вивченням проблеми взаємодії членів колективу між собою займалися такі вчені як: Б. Д. Паригін «Соціально-психологічний клімат колективу. Шляхи та методи вивчення », Р. Л. Кричевський та О. М. Дубовська «Соціальна психологія малої групи ». Одним з відомих закордонних вчених, який також вивчав проблему взаємодії в колективі, є Я. Л. Морено і його робота «Соціометрія: дослідження міжособистісних стосунків у групі»,також це питання вивчали Л. Фестінгер, Ф. Фідлер та ін. На користь актуальності проблеми психологічної корекції міжособистісних стосунків у трудовому колективі являється те, що дана проблема залишається на сьогоднішній день мало вивченою сучасними авторами. Дослідити особливості самооцінки психологічного клімату медичного колективу. 4. Гіпотеза: чим вищий рівень соціометричного індексу учасників досліджуваної групи, тим вищий рівень їхньої самооцінки психологічного клімату в колективі. Сигеле в Італії, Е. Дюркгейм, Г. Лебон і Г. Тард у Франції, Ф. Гідцінгс, Ч. Кулі, Е. Росс, А. Смолл, У. Томас і Л. Уорд в США, намагаючись осмислити суспільно-історичні процеси свого часу, звернулися до аналізу психологічних особливостей народів, суспільства, мас, натовпу, публіки, вважаючи, що саме психологія великих соціальних спільнот визначає хід історії. Давно ставши класичними дослідження Е. Мейо, Я.Морено, М.Шерифа, К.Левіна, його перших американських учнів Р.Липпитом, Р.Уайта, Д.Картрайта, Л.Фестінгер, до яких трохи пізніше приєдналися А.Бейвелас, Дж.Френч, М.Дойч, Дж.Тібо, Г.Келлі, заклали основу сучасного розуміння природи внутрішньо групових процесів, так само як і продемонстрували можливості роботи з групою як обєктом та інструментом психотехнічного впливу.Може здатися парадоксальним, але, незважаючи на без малого півтора вікову традицію соціально-психологічного дослідження людських спільнот, проблемна область їх аналізу усвідомлена авторами аж ніяк не одностайна і неостаточна. На думку А. І. Донцова, історія та сучасний стан психологічного вивчення соціальних груп - це систематично відновлюючі спроби відповісти на пять блоків фундаментальних питань. Г.М. Андрєєва, Л.П. Буєва, А.В.Петровський, та ряд інших вітчизняних дослідників, у тому числі і А.І. Донцов, вважають головною системо утворюючою та інтегруючою підставою групи соціально обумовлену спільну предметну діяльність. Звичайно, як і раніше особливу увагу соціальних психологів привертає мала група - обмежена сукупність безпосередньо взаємодіючих людей, які: 1) відносно регулярно і тривало контактують лицем до лиця, на мінімальній дистанції, без посередників; 2) мають спільну мету, реалізація якої дозволяє задовольнити значимі індивідуальні потреби та стійкі інтереси; 3) беруть участь в загальній системі розподілу функцій і ролей у спільній життєдіяльності, що передбачає в різного ступеня виражену кооперативну взаємозалежність учасників, яка виявляється як у кінцевому продукті спільної активності, так і в самому процесі його виробництва; 4) поділяють спільні норми і правила внутрішньо-і між групової поведінки, що сприяє консолідації внутрішньо групової активності та координації дій по відношенню до середовища; 5) розцінюють переваги від об’єднання як переважаючі витрати і більші, ніж вони могли б отримати, в інших доступних групах, а тому відчувають почуття солідарності один з одним і вдячність групі; 6) мають ясне та диференційоване уявлення один про одного; 7) пов’язані досить визначеними і стабільними емоційними стосунками; 8) представляють себе як членів однієї групи і аналогічно сприймаються з боку [14, 254].
Заказать написание новой работы



Дисциплины научных работ



Хотите, перезвоним вам?