Особливості міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина - Реферат

Зміст Вступ Розділ 1 Поняття та правове регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обовязків людини і громадянина 1.1 Права і свободи людини в міжнародно-правовому аспекті 1.2 Юридична природа міжнародних стандартів прав людини 1.3 Характеристика загальних міжнародних стандартів прав людини Розділ 2 Особливості міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обовязків людини і громадянина 2.1 Система Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини 2.2 Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) Розділ 3 Співвідношення міжнародно-правового і національного регулювання прав і свобод людини 3.1 Забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини в Україні 3.2 Механізм захисту прав людини - основоположний принцип сучасного українського конституціоналізму Висновки Список використаних джерел Вступ Основні права людини - один з головних правових інститутів сучасного демократичного суспільства. Його норми встановлюють найбільш суттєві, вихідні засади, які визначають положення особистості в суспільстві та державі, принципи їх взаємовідносин. Міжнародні стандарти щодо основних прав і свобод людини і громадянина регулюється низкою міжнародно - правових актів, які визначають політичні, природні, культурні, соціальні права. Основна мета курсової роботи полягає у визначенні особливостей міжнародних стандартів щодо прав та свобод людини і громадянина. Основними завданнями курсової роботи є: 1) проаналізувати поняття міжнародних стандартів основних прав і свобод; 2) визначити механізм захисту прав людини; 3) визначити основні права, свободи людини і громадянина, закріплені міжнародними документами. Розділ 1 Поняття та правове регулювання міжнародних стандартів щодо основних прав, свобод і обовязків людини і громадянина 1.1 Права і свободи людини в міжнародно - правовому аспекті Міжнародне співтовариство приділяє значну увагу розвитку та забезпеченню прав людини. Серед найважливіших загальних документів, з якими повністю узгоджуються положення Конституції України, - Загальна декларація прав людини (1948 р.), Міжнародний договір про громадянські та політичні права (1966 р.), Міжнародний договір про економічні, соціальні та культурні права (1966 р.), Європейська конвенція про захист прав та фундаментальних свобод людини з протоколами (1950 р.), Європейський соціальний статут (1961 р.), Заключний акт Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975 р.), Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав - учасниць Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1989 р.). Щоб мати уявлення про обсяги міжнародної діяльності, повязаної із захистом прав людини, достатньо зазначити, що на початку 90-х років у цій сфері діяли понад 60 різних міжнародних форумів, починаючи від Генеральної Асамблеї ООН і закінчуючи Засіданням експертів із прав людини та Робочою групою з примусових та недобровільних зникнень. Україна як субєкт міжнародного права, одна із засновниць ООН, проводить активну роботу, спрямовану на використання не тільки національних, а й міжнародних інститутів захисту прав людини. Цьому сприяють положення Конституції України, згідно з якими чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ст. 9), а також визначення зовнішньої політичної діяльності України як такої, що спрямована на забезпечення її національних інтересів і безпеки шляхом підтримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства за загальновизнаними принципами і нормами міжнародного права (ст. 18). На думку С.Черниченка, міжнародні стандарти в галузі прав людини - це міжнародно-правові, тобто такі, що випливають з норм міжнародного права, обовязків держав.