Вивчення ступеня дисбіозу порожнини рота у хворих з кандидозним стоматитом на тлі цукрового діабету типу 1 за показниками активності уреази та лізоциму в ротовій рідині. Загальна протеолітична активність ротової рідини у хворих з кандидозним стоматитом.
Аннотация к работе
У багатьох публікаціях останнього десятиріччя відображена провідна роль біотерапії в комплексному лікуванні дисбіозів та мікотичних уражень слизової оболонки порожнини рота, проте на сьогоднішній день залишаються практично не вивченими питання корекції мікробіоценозу порожнини рота у хворих з кандидозом слизової оболонки порожнини рота на тлі цукрового діабету (Т.Д. Вивчення цього аспекту даного питання визначає актуальність наших досліджень, спрямованих на оптимізацію методів лікування та профілактики кандидозу слизової оболонки порожнини рота у хворих на тлі цукрового діабету типу 1. Дослідити ступінь дисбіозу порожнини рота у хворих з кандидозним стоматитом на тлі цукрового діабету типу 1 за показниками активності уреази та лізоциму в ротовій рідині. Визначити стан перекисного окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту в ротовій рідині у хворих з кандидозом слизової оболонки порожнини рота на тлі цукрового діабету типу 1. Практичним лікарям-стоматологам запропоновано у хворих на кандидоз слизової оболонки порожнини рота на тлі цукрового діабету типу 1 в якості біохімічних показників ротової рідини визначення малонового діальдегіду, каталази, загальної протеолітичної активності ротової рідини, ступеня дисбіозу порожнини рота ферментативним методом.Лікування хворих із кандидозним стоматитом на тлі цукрового діабету типу 1 (основна група) приводилось за схемою: внутрішньо „Флюконазол” по 1 капсулі в дозі 100 мг 1 раз на добу впродовж 7-14 днів; „Кларитин” по 1 таблетці 1 раз на добу протягом 10 днів; „Іммунал” по 20 крапель 3 рази на добу впродовж 14 днів; синбіотик „Бактулін” по 3 таблетки на добу протягом 20 днів, утримуючи в порожнині рота до повного розсмоктування; вітаміно-мінеральний комплекс „Алфавіт-Діабет” по 1 таблетці 3 рази на добу впродовж місяця. Профілактика рецидивів кандидозного стоматиту у хворих на тлі цукрового діабету типу 1 основної групи приводилось за схемою: внутрішньо синбіотик „Бактулін” по 3 таблетки на добу впродовж 3 тижнів, утримуючи в порожнині рота до повного розсмоктування, та полоскання порожнини рота 4-5 разів на день розведеним в 5 разів лікувально-профілактичним еліксиром „Лізомукоїд” через 2 та 5 місяців після проведеного курсу лікування для попередження виникнення рецидивів захворювання. Під час стоматологічного огляду хворих на ЦД нами було виявлено, що інтенсивність карієсу за показником КПВ у хворих з кандидозним стоматитом на тлі ЦД типу 1 та у хворих з ЦД без проявів кандидозу суттєво між собою не відрізнялась і становила відповідно 10,3±0,7 та 9,7±0,5 (p>0,05), що свідчило про його високу інтенсивність, але була в 2,3 рази вищою у порівнянні з контрольною групою практично здорових осіб аналогічного віку (4,5±0,7; p <0,001). Аналізуючи результати проведених нами досліджень, слід зазначити, що ГІ за Гріном-Вермільоном у хворих з кандидозним стоматитом на тлі ЦД типу 1 був у 3,4 рази вищий, ніж у контрольній групі (p<0,001) і у 1,2 вищий, ніж у хворих з ЦД без кандидозного стоматиту (p<0,001). У хворих на кандидозний стоматит на тлі ЦД типу 1 відзначалось збільшення вмісту МДА у 1,5 рази (0,44±0,04 мкмоль/л проти 0,29±0,02 мкмоль/л в контрольній групі; p<0,001) та зменшення в ротовій рідині рівня ферменту антиоксидантного захисту - каталази у 2 рази (0,13±0,02 мкат/л проти 0,26±0,02 мкат/л в контрольній групі; p<0,001), що свідчило про порушення фізіологічних компенсаторних механізмів регулювання рівня прооксидантно-антиоксидантного захисту у хворих.У хворих на цукровий діабет типу 1 кандидозний стоматит характеризується переважно хронічним перебігом із зменшенням швидкості секреції нестимульованої та стимульованої ротової рідини (відповідно 0,32±0,01 мл/хв. та 0,94±0,07мл/хв. проти 0,72±0,06 мл/хв. та 1,75±0,12 мл/хв. в контрольній групі) та незадовільним гігієнічним станом порожнини рота (ГІ за Гріном-Вермільоном становить 2,02±0,06 балів проти 0,57±0,06 балів в контрольній групі). Ступінь дисбіозу порожнини рота у хворих на кандидозний стоматит на тлі цукрового діабету типу 1 збільшується в 6 разів (6,71 проти 1,0 в контрольній групі) за рахунок збільшення активності уреази в 2,5 рази (7,23±0,4 мкмоль/хв.·л проти 2,83±0,1 мкмоль/хв.·л в контрольній групі) та зменшення активності лізоциму в 2,6 рази (23±3 од./л проти 61±6 од./л в контрольній групі) в ротовій рідині. У хворих на кандидозний стоматит на тлі цукрового діабету типу 1 в ротовій рідині в 1,5 рази збільшується вміст малонового діальдегіду (0,44±0,04 мкмоль/л проти 0,29±0,02 мкмоль/л в контрольній групі) та в 2 рази зменшується активність каталази (0,13±0,02 мкат/л проти 0,26±0,02 мкат/л в контрольній групі), що свідчить про порушення стану прооксидантно-антиоксидантної системи. Встановлено, що в ротовій рідині у хворих на кандидоз слизової оболонки порожнини рота при цукровому діабеті типу 1 в 4 рази збільшується рівень загальної протеолітичної активності (16,95±1,43 нкат/л проти 4,11±0,52 нкат/л в контрольній групі), що підтверджує наявність запалення слизової оболонки порожнини ро