Зміни в релігіозному житті Римо-католицької церкви на території західних областей України у 50-х р. ХХ ст. Дослідження особливостей взаємовідносин між органами радянської влади і римо-католиками у період лібералізації суспільно-політичного життя в СРСР.
Аннотация к работе
Результатом цих указів стало звільнення з вязниць та заслання впродовж 1953-1957 рр. більшості священиків РКЦ, що призвело до зростання активності римо-католицької конфесії на території західних областей України. В 4 костелах через відсутність священнослужителів богослужіння та релігійні обряди для віруючих проводили приїжджі священики лише один раз на рік, а у 6 римо-католицьких громадах з 1950 р. костели не діяли у звязку з арештом обслуговуючих їх ксьондзів [20, с. В Тернопільській області римо-католицька конфесія складалася з 8 громад, духовну обслугу яких здійснювали 5 священиків. Варто відзначити, що використавши послаблення тиску держави у релігійній сфері, віруючі римо-католики почали звертатися з проханнями до органів влади, дозволити відновити діяльність знятих раніше з реєстрації громад і костелів. Ця відмова демонструє реальне ставлення радянської влади щодо РКЦ, яке полягало у прагненні максимально обмежити релігійну діяльність римо-католиків шляхом відмови під різними приводами в офіційній реєстрації їх громад, а в довготривалій перспективі взагалі витіснити їх з території СРСР.