Дослідження суті гуманістичної психології. Шляхи стимулювання розвитку, самоорганізації і самозбереження особистості. Основні риси, механізми й техніка клієнтоцентрованої терапії. Ефективність використання гуманістичного підходу в соціальній роботі.
Аннотация к работе
Клієнтоцентрована терапія (не директивна психотерапія, англ. person-centered therapy - «людино-центрована терапія» тому інколи пишеться PCT-психотерапія) - один із різновидів сучасної психотерапії, що була розроблена американським психологом Карлом Роджерсом і застосовується в такому напрямі, як гуманістична психологія, як в самій психологічній терапії так і в консультуванні (наприклад метод емпатичного слухання) та ставить на перше місце людину, як особистість та її самовдосконалення. «Клієнтоцентрована психотерапія - напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму і психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям». Через рік він вступив на кафедру вивчення дітей Товариства запобігання жорстокого поводження з дітьми в Рочестері, штат Нью-Йорк. З 1940 року Роджерс обіймав посаду професора психології в університеті штату Огайо. Там він привернув увагу до своєї системи психотерапії, особливо після виходу в 1942 році книги «Консультування і психотерапія: нові концепції у практиці».Поняття «клієнт» (особа, що отримує певні послуги, в даному разі психологічні) замість більш «медичного» - «пацієнт», теж запропонував використовувати Роджерс. Роджерс переглянув позиції пацієнта у психотерапії, запропонував поняття "клієнт" для опису рольової позиції субєкта терапевтичного впливу, утвердивши визнання особистого потенціалу пацієнта, його самостійності й активності у процесі зцілення. Це потребує іншої форми комунікації між клієнтом і терапевтом порівняно з психодинамічною терапією, для якої клієнт є пацієнтом, або з поведінковою терапією, де він - обєкт оперантного навчання. Сутність центрованої на клієнті терапії полягає в такій побудові контакту психотерапевта із клієнтом, за якої пацієнт сприймає терапію не як лікування і вивчення з метою діагностування, а як глибоко особистий досвід. Терапія буде ефективною лише в разі контактування терапевта зі своїм внутрішнім Я, що дає змогу ефективніше налагоджувати контакт із внутрішнім інтуїтивним Я клієнта.Вибір того, що буде робити клієнт в терапії, залишається за ним, наприклад коли він вибирає просто механізм катарсису (очищення), який полягає у «виговоренні» своїх проблем. Вважають, що основною метою клієнтоцентрованої терапії є обєктивація самим клієнтом своєї проблеми та його відмежування від неї. Консультація в даній психотерапії має такий вигляд: терапевт і клієнт сідають навпроти один одного (часто під невеликим кутом). Терапевт повинен відчувати, чи хоче клієнт говорити про свою проблему і як довго він може це робити, і рахуватися з цим. Формулювання проблеми або глибинних переживань клієнта за нього, по-перше, направляє клієнта, по-друге, «затягує» клієнта в проблему, не враховує готовності клієнта увійти в проблему самостійно.Основна суть її психології полягає в акцентованої на особистості підході, в якому особистість є контролюючим центром для прийняття рішень. На переконання Роджерса, ядро, серцевина кожної людини - конструктивні і, якщо в особистості є вибір, вона завжди вибирає позитивний шлях розвитку. І тільки на основі вільного індивідуального вибору можуть прокидатися саморушні сили розвитку особистості, формуватися особистісна, індивідуальна субєктність. Таким чином, найважливіший мотив життя людини - це актуалізувати, тобто зберегти і розвинути себе, максимально виявити кращі якості своєї особистості, закладені в ній від природи. Адже якщо переконання соціального працівника щодо особистості іншої людини, зокрема клієнта, зводяться до уявлення про нього як про обєкт, який необхідно піддати діагностиці та аналізу, про обєкт, яким можна маніпулювати і розпоряджатися на свій розсуд, то діяльність соціального працівника перестане бути ефективною, принаймні, в рамках гуманістичного підходу.Підхід Роджерса є гарною метафорою людини, і навряд чи його основні поняття («самоактуалізуюча тенденція», «повністю функціонуюча особистість», «емпатія», «безумовне позитивне ставлення до клієнта» тощо) мають теоретичний статус. Спроба додати головним «поняттям» гуманістичної психології концептуальний статус призводить до певних непорозумінь. Інколи виникають ситуації, коли під вивіскою «клієнтоцентрованої терапії» вживаються абсолютно різні, а деколи і взаємовиключні стилі і практики терапії. Критерій директивності-недирективності є певною мірою зовнішнім, він визначає лише стиль поведінки психотерапевта (жорсткий, спрямовуючий, усміхнений, привітний, батьківський, материнський і т. д.). Так, відомий голландський клієнт-центрований терапевт Йоган Гейзинга поєднує PCT-терапію з біхевіоральною.
План
Зміст
Вступ
1. Теорія клієнтоцентрованої терапії
2. Механізм і техніки клієнтоцентрованої терапії
3. Використання в соціальній роботі клієнтоцентрованого підходу
Висновок
Список використаної літератури
Вывод
Для сучасного клієнтоцентрованого підходу характерна розмитість концептуальних кордонів. Підхід Роджерса є гарною метафорою людини, і навряд чи його основні поняття («самоактуалізуюча тенденція», «повністю функціонуюча особистість», «емпатія», «безумовне позитивне ставлення до клієнта» тощо) мають теоретичний статус.
Це ті квазіконцептуальні утворення, які швидше потрібно навчитися відчувати, переживати як деякі екзистенції. Їх розуміння без переживання неможливо, як неможливо чисто технічно забезпечити необхідні і достатні умови терапевтичної зміни клієнта.
Спроба додати головним «поняттям» гуманістичної психології концептуальний статус призводить до певних непорозумінь.
Інколи виникають ситуації, коли під вивіскою «клієнтоцентрованої терапії» вживаються абсолютно різні, а деколи і взаємовиключні стилі і практики терапії.
Критерій директивності-недирективності є певною мірою зовнішнім, він визначає лише стиль поведінки психотерапевта (жорсткий, спрямовуючий, усміхнений, привітний, батьківський, материнський і т. д.).
Другою характерною рисою сучасного клієнтоцентрованого підходу є терапевтичний еклектизм.
Це абсолютно нормальне явище для психотерапевтів, але воно створює низку проблем для самої психотерапії. Поєднуються абсолютно протилежні, несумісні підходи. Так, відомий голландський клієнт-центрований терапевт Йоган Гейзинга поєднує PCT-терапію з біхевіоральною.
Ще однією характерною рисою є байдужість до патогенезу та структури розладів. PCT-терапія не має списку свідчень, тобто переліку тих видів розладів, при яких вона ефективна.
Зясовується, що її використовують при вирішенні сімейних проблем, лікуванні сексуальних розладів, межових станів і вираженої психопатології.
Хоча насправді такі явища як сесуальні розлади, девіації, парафілії, неврози не піддаються лікуванню цим видом психотерапії.
Нарешті, в концепції Роджерса практично відсутній вертикальний (духовний) вимір: «Бог помер, релігія більше не говорить з людиною в сучасному світі» (Тіллі, Роджерс).
Духовність редукується до системи якісних міжособистісних відносин, Бог зникає у міжособистісному просторі. «Я» прагне знайти свою істинність в міжлюдських відносин, «Я-Ти» звязках. Сердешність і повага, безумовно, важливі, але можуть стати штучним середовищем сурогатного спілкування, яке не знає і не бажає знати реальність. На такому конвенціональному рівні РСТ-психотерапія може бути навіть небезпечною для культури. Клієнтоцентрована терапія в основному розрахована на на тривалий відрізок часу, в основному, вона довготривала (в США це вважається нормою).
В наш час актуальнішими є короткотривалі сеанси, бо знача частина громадян країн України та й загалом СНД не є психологізованими клієнтами, адже психотерапією в Радянському Союзі займались лише лікарі-психіатри, а отже психотерапія мала лише медичне спрямування. Більшість психологів вважає, що клієнт-центрована психотерапія в наш час переживає кризу і її теорія потребує соціокультурних змін.
Список литературы
гуманістичний психологія клієнтоцентрований
1. Соціальна робота: теорія і практика: навч. посіб. - 2-ге вид., перероб. і доп.
2. Теорії і методи соціальної роботи: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. Т.В. Семигіної, І.І. Миговича.
3. Психологія соціальної роботи:підручник / за ред. Ю.М. Швалба.
4. Гуслякоеа Л.Г., Холостова Е.И. Основы теории социальной работы. - М.: Изд-во СТИ, 1997.
5. Соціальна робота в Україні: перші кроки / За ред. В. Полтавця. - К.: Вид. дім "КМ Асасіетіа", 2000.
6. Капська А.Й. Соціальна робота: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
7. Теорія і методи соціальної роботи. М.П. Лукашевич, І.І. Миговича.
8. Соціальна робота в 3 частинах.За редакцією Т.В. Семигіної, І.М. Грига.
9. Л.Т. Тюптя, І.Б. Іванова.Соціальна робота: Теорія і практика.