Клінічні особливості післяін’єкційних гнійно-запальних захворювань шиї у хворих-наркоманів. Принципи комплексної діагностики. Новий спосіб хірургічного лікування гнійників судинно-нервового пучка шиї. Алгоритм диференційованих підходів до лікування ПГЗЗШ.
Аннотация к работе
Це зумовлюється стрімким збільшенням частки наркоманів у структурі пацієнтів загальнохірургічних стаціонарів, у т.ч. хворих з рідкісними формами та “важким” анатомічним розміщенням ГЗУІН, і зростанням кількості операцій, що виконуються з їх приводу [Neville R.G. et al., 1988; Макар Д.А. і Герич І.Д., 1994; Pereles T.R. et al., 1995; Трегубенко А.И. и соавт., 1996]. Нечисельні дослідження з царини ПГЗЗШ віддзеркалюють атиповість їх клінічних проявів, важкість перебігу, швидкий розвиток небезпечних для життя ускладнень, неповноцінність традиційних діагностичних підходів і незадовільні результати лікування цієї патології з позицій класичних канонів гнійної хірургії [Espiritu M.B. et al., 1980; Myers E.M. et al., 1988; Endress C. et al., 1990]. Водночас, залишаються не зясованими питання етіології та патогенезу ПГЗЗШ, не вивчена інформативність клінічних й допоміжних методів їх діагностки, не розпрацьовані прості діагностичні критерії різних форм патології, не розроблені заходи з виявлення та ліквідації локальних ускладнень ПГЗЗШ, не розвязані проблеми лікувальної тактики при поєднанні гнійної та судинної патологій, не вирішені питання профілактики інтраопераційних ятрогенних пошкоджень та їх хірургічної елімінації. Відсутність будь-яких наукових опрацювань й практичних рекомендацій щодо лікування ПГЗЗШ і недостатність традиційних діагностично-лікувальних підходів є головними причинами незадовільних результатів лікування цієї патології [Герич І.Д., 1998]. Данила Галицького (ЛДМУ), № ДР 0196V013958 “Розробити діагностичну та лікувальну тактику при гнійно-запальних процесах, основану на вивченні особливостей етіології, патогенезу та клініки сучасної хірургічної інфекції”.Клінічний матеріал дослідження склали 120 осіб, серед яких 45 - хворі-наркомани (ХН) із ПГЗЗШ (основна група), 45 - пацієнти із гнійно-запальними захворюваннями шиї неінєкційного генезу (I контрольна група), 30 - здорові донори (II контрольна група). Вік хворих основної групи коливався від 15 до 45 років (в середньому 29,5 ± 0,9 року), переважали особи чоловічої статі (73,3 %), при співвідношенні чоловіки/жінки - 2,8 : 1. Терміни наркоманії коливалися від 8 міс. до 30 років (8,1 ± 1,2 року), тривалість пунктування судин шиї - від 2 міс. до 36 міс. Першу контрольну групу склали пацієнти із гнійно-запальними захворюваннями шиї (за виключенням патології шкіри та її дериватів) неінєкційного генезу, з негативним щодо зловживання наркотиками анамнезом та без супутнього цукрового діабету, віком від 16 до 50 років (36,8 ± 1,6 року). Ця група вірогідно не відрізнялася від основної за статевою приналежністю хворих (c2 = 0,058; p > 0,05), співвідношенням чоловіків і жінок (p > 0,05), середніми показниками тривалості захворювання на час госпіталізації (p > 0,01); частотою гнійних захворювань (70,2 % в основній проти 86,7 % - у контрольній групі; c2 = 1,736; p > 0,05) та їх глибоких локалізацій (відповідно 90,9 % і 92,3 % спостережень; c2 = 0,458; p > 0,05).Аналіз результатів бактеріологічного дослідження виявив збігання у 3/4 випадків видового спектру, відсоткового складу та ступеня антибіотикорезистентності мікроорганізмів, висіяних з ексудату запальних вогнищ, розчинів наркотиків і змивів з інєкційного знаряддя, що дало підстави для визначення наркотичних середників й засобів їх введення як основних етіологічних джерел ПГЗЗШ. Імуносупресованість ХН підтверджувалася результатами патоморфологічних досліджень імунокомпетентних органів: зменшенням розмірів, склерозуванням і збідненням лімфатичними клітинами загрудинної залози; фолікулярною і паракортикальною гіперплазією лімфатичних вузлів із продуктивними вогнищами гістіоцитів, плазматичних та епітеліальних клітин у кортикальному шарі, зменшенням діаметру фолікулів лімфовузлів і стиранням реактивних центрів - зон продукції Т-лімфоцитів; спленомегалією, інтрафолікулярною гіперплазією селезінки, нагромадженням у її фолікулах макрофагів й плазматичних клітин. З метою вдосконалення існуючих діагностичних підходів, а також базуючись на патогенетичних особливостях цієї патології та всебічній оцінці даних фізикального обстеження, ми відібрали придатні для діагностики відомі (болючий опух зі слідами інєкцій та постпункційними дефектами шкіри в його проекції - s > 90 %) і описали нові симптоми ПГЗЗШ, серед яких найбільшою інформативністю характеризувалися ознаки компримуючої дії опуху на органи і структури шиї та прояви тромботичного ураження ВЯВ. Симптоми компресії умовно виокремили в наступні групи: - загальні (дислокація органів шиї, порушення прохідності верхніх дихальних шляхів, затруднені рухи нижньою щелепою) - зміщення серединної лінії шиї на 1,2 ± 0,2 см у “здорову” сторону, девіація та деформація глотки і трахеї, звуження їх просвіту та зміщення в протилежну від опуху сторону, набряк голосових звязок та ін., які виявлялися за даними фізикального обстеження, КТ, рентгендослідження, непрямої ларингоскопії; Їх використання уможливило встановлення морфологічного характеру патологічного вогнища