Характеристика елементам магічного реалізму та їх зв"язок із твором. Особливості художнього простору в романі Гарсіа Маркеса "Сто років самотності" та їх взаємозалежність. Обґрунтування системи художніх мотивів та виявлення їх проблематику у романі.
Аннотация к работе
Тож актуальність дослідження полягає в комплексному підході до вивчення особливостей художнього часу та простору в одному із найбільш відомих шедеврів латиноамериканської і світової літератури колумбійського письменника Габріеля Гарсіа Маркеса - роман «Сто років самотності». Ухтомським, який запевняв, що хронотоп прийшов на зміну старим уявленням про час та простір. Хронотоп (від грец. ?????? "час" і ????? "місце") - це культурно оброблена стійка позиція, з якої або крізь яку людина освоює простір топографічно обємного світу [2, с. Бахтін розглядав поняття хронотопу художнього твору як єдність просторових і часових параметрів, що направлена на вираження змісту твору, тобто сполучає воєдино простір і час, надає несподіваного повороту темі художнього простору і розкриває широкий терен для подальших досліджень. Бахтін згадує і ширше поняття «художнього хронотопу», що у творі мистецтва є перетином рядів часу і простору та виражає нерозривність часу й простору, тобто тлумачить час як четвертий вимір простору.І все ж з подачі Маркеса ця назва назавжди асоціюватиметься не з географічним обєктом, а із символом міста-казки, міста-міфу, міста, де назавжди залишаться живі традиції, звичаї, історії з далекого дитинства письменника. Історія заснування Макондо має безпосередню паралель з гріхопадінням Адама і Єви і вигнанням їх з раю: укладення шлюбу між двоюрідним братом та сестрою і подальше вбивство Пруденсио Агиляр змушує Хосе Аркадіо і Урсулу покинути рідне село і заснувати своє, в якому не буде місця привидам минулого. Народжені молодим подружжям діти - сини Хосе Аркадіо молодший і Ауреліано, і дочка Амаранта закладають основу для реалізації ідеї спадкоємності родових рис: u тяги до науки (Хосе Аркадіо, Хосе Аркадіо Другий і Ауреліано Хосе); u постійної спраги тілесних насолод (Хосе Аркадіо молодший, полковник Ауреліано Буендіа, який мав сімнадцять синів від різних жінок, ненаситна Ребека, Ауреліано Другий, Ауреліано Вавилон і Амаранта Урсула); В рамках локально-обмеженої території Макондо реалізується модель національного буття, що складається з реальних історичних (двадцятирічної війни між лібералами і консерваторами, розстрілом трьох тисяч страйкуючих робітників Бананової компанії, зростанням міста і появою в ньому першого кінотеатру, залізниці, фабрики льоду і іншого), міфологічних (співіснування живих людей з примарами померлих, поява в Макондо Вічного Жида, пятирічний дощ, Всесвітній потоп, загибель птахів і руйнування Макондо ураганом - Апокаліпсис), алегоричних (науковий прогрес і географічні відкриття, що здійснюються Хосе Аркадіо в рамках одного поселення), побутових (щорічного приходу циган, свят, які влаштовуються в побудованому Урсулою величезному будинку, весіль, народжень, смертей, похорону тощо) подій, в яких беруть безпосередню участь члени сімї Буендіа.Це почуття відображається у крейдяному колі, яке малюють навколо полковника Ауреліано адютанти, у відносинах між Хосе та Пілар Тернер, які «були не просто матірю та сином, а товаришами по самотності». Наприкінці життя Хосе залишається один, Ребека самітня у своєму зруйнованому будинку, сліпота Урсули, усамітнення в лабораторії полковника Ауреліано, мовчазна відокремленість від інших Меме - ці герої наче приречені на відчуженість та самотність. Самотність є також причиною інцестів (Хосе Аркадіо і Урсула, Ауреліано і всиновлена дочка Урсули Ребека) чи інших ненормальних статевих стосунків (це особливо сексуальний досвід Хосе Аркадіо: спочатку нічні походеньки, ще коли він був ще хлопчиком, до Амаранти, його проституція, коли повернувся з подорожі). Самотність дає можливість упорядкувати память. Ауреліано, полковник, який затіяв більше 30 безглуздих воєн, також залишається самотнім, відходить від справ, робить із монет золотих рибок, а потім знову їх розплавлює, щоб якось врятуватися від часу.Мотиви долі, ключового в давньогрецькій трагедії інцесту, гріхопадіння, потопу, апокаліпсичні ноти останніх сторінок роману несуть величезне навантаження, тим більше що кожен з них ніби подвоюється, оскільки піддається сміховому переосмисленню. Наприклад, подібно до Авраама, засновник Макондо Хосе Буендіа відправляється на пошуки нової землі для своїх нащадків. Роман насичений і рисами античних міфів: невидима доля керує усіма вчинками героїв роману, їх наближення до трагічного фіналу визначено наперед. Знищення Макондо за гріхи нагадує своєрідний апокаліпсис - кінець світу, привязаний до каштана старий Хосе Аркадіо - прикутого до скелі Прометея. До образу Ніоби, що став символом матері-страдниці, уособленням горя та страждання, зверталося багато письменників і митців, одним з яких був Г.У даному дослідженні ми зясували сутність поняття хронотопу та його функціонування у романі Габріеля Гарсія Маркеса «Сто років самотності». Проаналізувавши тему ми прийшли до наступних висновків: § під поняттям «хронотоп» розуміємо певну форму відчуття часу і певне відношення його до просторового світу; § у своєму творі митець звертається до проблеми самотності
План
Зміст
Вступ
1. Визначення поняття «хронотоп»
2. Простір та час роману Г. Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»
2.1 Роман Г. Гарсіа Маркеса «Сто років самотності» - яскравий приклад «магічного реалізму»
2.2 Особливості хронотопу у романі Г. Гарсіа Маркеса
3. Система художніх мотивів у романі Г. Гарсіа Маркеса «Сто років самотності»
3.1 Мотив самотності представників роду Буендіа
3.2 Біблійні мотиви в інтерпретації Г. Гарсіа Маркеса