Особливості гуманістичного виховання у педагогічній творчості В.О. Сухомлинського - Реферат

Сухомлинський - автор низки педагогічних праць: «Серце віддаю дітям», «Народження громадянина», «Як виховати справжню людину», «Павлиська середня школа», «Сто порад учителеві», «Батьківська педагогіка» та ін. Для того щоб педагогіка виконувала таку функцію, вона має спиратися на психологічні знання, відійти від емпіричних узагальнень, у досягненні цілей навчання й виховання використовувати ціле покладання, моделювання, технологію активного перетворення педагогічної дійсності. Педагог має не тільки навчити дитину знати і розуміти мистецтво, а й сформувати в неї потребу милуватися природою і творами мистецтва, навчити творити прекрасне, насолоджуватися прекрасним, створеним власними руками. У Законі України "Про освіту" метою освіти визначено всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу. Велика роль у цьому процесі належить вчителю, адже школа й учителі повинні формувати особистість відповідно до вимог сьогодення: "Учительська професія - це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється".Сухомлинського, приходимо до висновку, що гуманістичні ідеї видатного педагога не лише належать минулому, вони знаходять втілення в сучасності і мають творче майбутнє. Великим гуманізмом була пройнята робота керованих В.Сухомлинським психологічної комісії, психологічного семінару, Батьківської школи. Як важливо і конче необхідно, щоб гуманістичні педагогічні нововведення В.Сухомлинського були освоєні і сприйняті кожним учителем з метою їх творчого використання у власній діяльності. Якщо так станеться, то немає ніякого сумніву, що всі без винятку діти ходитимуть до школи з радістю, що не буде сліз через погані чи незадовільні оцінки, а їхні здібності - розвиватимуться природовідповідним і гармонійним чином, і всі школярі стануть порядними, високоосвіченими, працелюбними і культурними людьми [3; 38]. Завдання істинного... виховання полягає в тому, щоб знайти це зер. но, відкрити золоту жилку, поставити людину на ту життєву доріжку, йдучи якою вона засвітиться своїм неповторним блиском.

Аналізуючи та переосмислюючи творчу спадщину В. О. Сухомлинського, приходимо до висновку, що гуманістичні ідеї видатного педагога не лише належать минулому, вони знаходять втілення в сучасності і мають творче майбутнє.

Великим гуманізмом була пройнята робота керованих В.Сухомлинським психологічної комісії, психологічного семінару, Батьківської школи. Зокрема, для батьків читався курс психологічних знань, більший за обсягом, ніж у тодішніх університетах. Усе це Василь Олександрович спрямовував на створення практики не фрагментарно-емпіричного, а системно-систематичного наукового вивчення особистості дитини.

Як важливо і конче необхідно, щоб гуманістичні педагогічні нововведення В.Сухомлинського були освоєні і сприйняті кожним учителем з метою їх творчого використання у власній діяльності. Якщо так станеться, то немає ніякого сумніву, що всі без винятку діти ходитимуть до школи з радістю, що не буде сліз через погані чи незадовільні оцінки, а їхні здібності - розвиватимуться природовідповідним і гармонійним чином, і всі школярі стануть порядними, високоосвіченими, працелюбними і культурними людьми [3; 38].

У творчому доробку В. О. Сухомлинського теорія і практика органічно взаємоповязані і взаємозумовлені: вони природно породжували й живили одна одну. Всі теоретичні положення вченого є результатом його безпосереднього освітньо-виховного досвіду, а практична діяльність супроводжувалась і спрямовувалась вивіреними науков пошуками. «У кожній людині, - підкреслює Василь Олександрович, - є її золота жилка. Якою б запущеною, безтланною, нездібною до оволодіння знань не здавалась дитина, дорогоцінне зерно таланту десь-то приховується під пластами звичайності, посередності, відсталості. Завдання істинного... виховання полягає в тому, щоб знайти це зер. но, відкрити золоту жилку, поставити людину на ту життєву доріжку, йдучи якою вона засвітиться своїм неповторним блиском. Це болісно складна справа, яка потребує великого терпіння і безмежної віри в людину... Виховання ~ це не перебудова чи ломка тих задатків, які закладені в дитину природою, а гармонійний розвиток цих задатків». Ці слова В. О. Сухомлинського - гуманістичний заповіт всім, хто плекає духовний світ дитини-людини [5; 44].

Заслуговує на увагу й така думка педагога, що високо- духовною людина не народжується, вона стає нею в результаті спрямованих виховних впливів. На його переконання, щоб пробудити в дітей добрі почуття до людей, треба виховати в них любов і повагу до близької, дорогої людини. Адже справжня школа виховання сердечності, чуйності - це родина і «ставлення до матері, батька, дідуся, бабусі, братів, сестер є перевіркою людяності». Тому потрібно залучати дітей до діяльної турботи про них. Причому важливим є не лише те, як чинять вихованці, а й те, щоб вони зберігали у своїй душі ідеали добра й справедливості, інакше - неминуче духовне падіння й моральна загибель. Важливо, щоб людина робила добро й чинила справедливо за покликом серця, а не задля похвали.

Шукаючи відповідь на гостре педагогічне питання сучасності про те, що ми вкладаємо в душу людини, ми знову й знову звертаємося до думок і досвіду видатного педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського, вибираємо з цього досвіду повчальні уроки й висновки для застосування в конкретних справах сьогодення [9; 13].

Размещено на .ru