Сутність та види грошово-кредитної політики. Мінімальні резервні вимоги і особливості їх застосування у світовій практиці. Операції на відкритому ринку. Регулювання офіційної облікової ставки. Інструменти адміністративного характеру, прямі операції.
Аннотация к работе
Грошово-кредитна політика - це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин. Інструменти, якими оперує грошово-кредитна політика для регулювання грошового обігу. В кожній країні грошово-кредитна політика відіграє велике значення, тому що шляхом регулювання грошової маси в обігу вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки. Основною метою цієї політики є допомога економіці в досягненні загального рівня виробництва, що характеризується повною зайнятістю і стабільністю цін. Головною метою грошово-кредитної політики у часи золотого стандарту була підтримка стабільної ціни на золото.№679-XIV “Про Національний банк України” грошово-кредитна політика визначається, як комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємоповязаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів з регулювання грошового обігу, які здійснює держава через свій центральний банк і зводить до економного регулювання через механізми зміни пропозиції грошей та їх ціни на грошовому ринку. Проведення грошово-кредитної політики передбачає визначення її цілей, які можна розділити на стратегічні, проміжні, тактичні. Потреба у виділенні проміжних цілей викликана тим, що інструменти грошово-кредитної політики не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. Воно здійснюється шляхом розробки і реалізації грошово-кредитної політики центрального банку (рис.Офіційна облікова, або дисконтна ставка - ставка, застосовувана центральними банками в операціях із комерційними банками по обліку короткострокових державних облігацій, переобліку комерційних векселів і інших цінних паперів, які відповідають вимогам центрального банку. Наявні в розпорядженні центрального банку інструменти грошово-кредитного регулювання класифікуються таким чином (рис. За допомогою проведення кредитної експансії центральні банки переслідують цілі підйому виробництва і пожвавлення конюнктури; за допомогою кредитної рестрикції вони намагаються запобігти "перегріванню" конюнктури, що спостерігається в періоди економічних підйомів. За формою інструменти грошово-кредитного регулювання розділяються на адміністративні (прямі) і ринкові (непрямі). Адміністративними є інструменти, що мають форму директив, розпоряджень, інструкцій, що виходять від центрального банку і спрямовані на обмеження сфери діяльності кредитного інституту.Мінімальні резервні вимоги виконують дві основні функції: створюють умови для поточного регулювання банківської ліквідності, представляючи собою інструмент "жорсткого регулювання", і одночасно є обмежувачем кредитної емісії. Норма мінімальних резервних вимог встановлюється в законодавчому порядку. Механізм використання резервних вимог достатньо диференційований по країнах як у кількісному, так і в якісному відношенні: 1) неоднакова "база" обовязкових резервів, що знаходить прояв у установленні вимог до різних частин балансу - активів або пасивів комерційних банків. При цьому вимоги можуть установлюватися до загальної суми пасивів або до їхніх окремих статей, що практикується найбільше часто. Як правило, на депозити до запитання встановлюється більш висока норма резервних вимог у порівнянні з нормами по термінових і ощадних депозитах.Центральний банк продає цінні папери зі свого портфеля, коли йому потрібно стабілізувати або зменшити масу грошей в обігу, стримати зростання платоспроможного попиту, а отже, сприяти підвищенню рівня процентної ставки і в кінцевому підсумку знизити інфляцію. Якщо ж центральний банк продає цінні папери небанківським учасникам (дилерам) фондового ринку, то в такому разі зменшуються резерви комерційних банків, які обслуговують небанківських дилерів, і одночасно зменшується депозитна база цих комерційних банків, оскільки для розрахунків із центральним банком за куплені цінні папери небанківські дилери використовують свої банківські депозити. Центральний банк купує цінні папери на відкритому ринку, коли ставить за мету збільшити грошову масу, знизити вартість грошей, тобто знизити рівень ринкової процентної ставки і в такий спосіб активізувати підприємницьку діяльність, пожвавити конюнктуру ринку. Водночас для проведення цих операцій центральні банки використовують різноманітні угоди стосовно цінних паперів, які різняться певними параметрами, а саме: u формою угоди - пряма купівля чи продаж цінних паперів центральним банком або ж угода на умовах зворотної купівлі/продажу цінних паперів (репо); Історично першою формою операцій на відкритому ринку були прямі операції, тобто купівля чи продаж центральним банком цінних паперів без будь-яких зобовязань за угодами.Ці операції можуть проводитися як на первинному ринку (ш
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ СИСТЕМИ
1.1 Сутність, цілі та види грошово-кредитної політики
1.2 Поняття інструментів грошово-кредитної політики, їх класифікація
1.3 Мінімальні резервні вимоги і особливості їх застосування у світовій практиці
РОЗДІЛ 2. РОЗВИТОК ОПЕРАЦІЙ НА ВІДКРИТОМУ РИНКУ
2.1 Прямі операції
2.2 Інструменти адміністративного характеру
РОЗДІЛ 3. РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ПОЛІТИКА ВІДКРИТОГО РИНКУ
3.1 Операції на відкритому ринку
3.2 Особливості операцій відкритого ринку в Україні