Особливості функціонального стану щитоподібної залози, метаболічних та імунних порушень у хворих на остеоартроз та їх корекція за допомогою ербісолу і рибоксину - Автореферат

На сьогоднішній день у генезі ОА недостатньо вивчено роль порушень функціонального стану щитоподібної залози [Б.Т.Турмухамбетова и соавт., 2000], засобів цитопротекції органів травлення при їх вторинних медикаментозних ураженнях нестероїдними протизапальними середниками (НПЗС) та хондропротекторами [Н.М.Шуба та співавт., 2000; А.С.Свінціцький та співавт., 2001]. Задачі дослідження: Вивчити особливості морфологічно-функціональних змін щитоподібної залози у хворих на ОА та залежність його клінічних проявів і перебігу за наявності уражень залози. Дослідити вплив ербісолу, рибоксину та їх поєднаного застосування в комплексній терапії хворих на ОА на клінічні прояви основного захворювання, зміни про-та антиоксидантної, імунної систем та морфологічно-функціонального стану щитоподібної залози на стаціонарному етапі лікування. Загально прийняті для зазначеної нозології рутинні лабораторно-біохімічні і рентгенологічні дослідження суглобів (загальний аналіз крові, імуно-біохімічні дослідження, рентгенографія найбільш уражених суглобів) застосовувались для визначення активності процесу, рентгенологічної стадії; спеціальні біохімічні дослідження стану про-і антиоксидантної систем (малоновий альдегід, рівень церулоплазміну, активність каталази, глутатіонпероксидази, окислювальної модифікації білків плазми), імунної системи (Т-і В-ланки) для визначення патогенетичних метаболічних і імунних особливостей процесу; радіоімунні дослідження рівнів ТТГ, Т3, Т4 та ультрасонографія щитоподібної залози для дослідження морфологічно-функціонального стану цього органу. Вперше запропоновано, патогенетично обґрунтовано і апробовано методику лікування хворих на ОА з включенням у лікувальний комплекс спочатку ербісолу при домінуванні супутніх уражень системи травлення, за потребою - рибоксину на амбулаторному етапі; або рибоксину - при переважанні уражень серцево-судинної системи та на амбулаторному етапі - ербісолу.Всі пацієнти були віком від 21 до 73 років, що в середньому складало 55,53 ± 4,74 років. Хворих у віці до 40 років було 11 (8,33%), від 41 до 50 років - 39 (29,55 %), 51 до 60 років - 41 (31,06 %), старше 60 років - 29 (21,97%), а після 70 років - 12 (9,09%). З давністю захворювання до 5 років було 57 (43,18%) хворих, від 6 до 10 років - 35 (26,52%), від 11 до 15 років - 18 (13,64%), від 16 до 20 - 15 (11,36%) та більше 20 років - 7 (5,3%) хворих. І стадію ОА виявлено у 51 хворого (38,64%), ІІ - в 75 (56,82%) осіб і ІІІ - у 6 (4,54%) пацієнтів. У всіх хворих на ОА при поступленні в стаціонар і після курсу лікування визначали больовий, суглобовий, запальний, функціональний індекси (Ritchie, 1968 р., в модифікації П.Лі із співавт., 1975), хруст, вираженість больового синдрому за візуальною шкалою болю та оцінку ефективності лікування пацієнтом і лікарем.У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у підвищенні рівня діагностики та ефективності лікувальних заходів у хворих на остеоартроз шляхом дослідження морфологічно-функціонального стану щитоподібної залози, імунної, оксидантної і антиоксидантної систем та включення у лікувальний комплекс ербісолу і рибоксину в залежності від домінування виявлених порушень. Наявність уражень щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит, дифузні, вузлові зміни) сприяє прогресуючому, торпідному перебігу остеоартрозу із більшим числом уражених суглобів та значно вираженими в них змінами - деформаціями та синовітом. У хворих на остеоартроз спостерігаються вірогідне посилення ліпопероксидації, окислювальної модифікації білків плазми та зниження активності антиоксидантної системи, а також зростання рівня сіалових кислот у крові, помірні (І-ІІ рівнів) порушення імунної реактивності організму, які корелюють з вираженістю клінічних проявів захворювання. Застосування загальноприйнятого лікування остеоартрозу дозволяє покращити стан імунної реактивності організму та зменшити ступінь метаболічних порушень і деструктивних процесів у суглобах у хворих, проте не дає змоги досягнути нормалізації цих процесів, не впливає на зміни в щитоподібній залозі та провокує клінічні прояви супутніх захворювань системи травлення. Для підвищення ефективності лікування комплексну терапію хворих на остеоартроз з домінуючими супутніми ураженнями системи травлення доцільно починати з послідовного застосування ербісолу, потім - рибоксину; при домінуючих супутніх ураженнях серцево-судинної системи - спочатку рибоксину, потім ербісолу.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у підвищенні рівня діагностики та ефективності лікувальних заходів у хворих на остеоартроз шляхом дослідження морфологічно-функціонального стану щитоподібної залози, імунної, оксидантної і антиоксидантної систем та включення у лікувальний комплекс ербісолу і рибоксину в залежності від домінування виявлених порушень.

Наявність уражень щитоподібної залози (аутоімунний тиреоїдит, дифузні, вузлові зміни) сприяє прогресуючому, торпідному перебігу остеоартрозу із більшим числом уражених суглобів та значно вираженими в них змінами - деформаціями та синовітом.

У хворих на остеоартроз спостерігаються вірогідне посилення ліпопероксидації, окислювальної модифікації білків плазми та зниження активності антиоксидантної системи, а також зростання рівня сіалових кислот у крові, помірні (І-ІІ рівнів) порушення імунної реактивності організму, які корелюють з вираженістю клінічних проявів захворювання.

При експериментальній папаїновій моделі остеоартрозу спостерігаються глибокі порушення метаболічних процесів у крові та мікроскопічно - дегенеративно-дистрофічні зміни хряща і навколосуглобових структур. Застосування ербісолу в лікуванні тварин з експериментальним остеоартрозом сприяє нормалізації порушень в оксидантно-антиоксидантній системах крові. При цій моделі хвороби рибоксин краще впливає на периартикулярні тканини, а ербісол - на хрящові структури та, деякою мірою, на кісткові, виступає переважно як хондропротектор. Сумісне застосування ербісолу і рибоксину нівелює більш потужну дію ербісолу, що свідчить про недоцільність їх одночасного застосування.

Застосування загальноприйнятого лікування остеоартрозу дозволяє покращити стан імунної реактивності організму та зменшити ступінь метаболічних порушень і деструктивних процесів у суглобах у хворих, проте не дає змоги досягнути нормалізації цих процесів, не впливає на зміни в щитоподібній залозі та провокує клінічні прояви супутніх захворювань системи травлення. Комплексна терапія з включенням ербісолу зумовлює прискорення регресу клінічних симптомів, підвищення імунної резистентності організму, проявляє антиоксидантну дію, зменшує рівень сіалових кислот у крові. У пацієнтів із медикаментозно зумовленими захворюваннями травної системи ербісол проявляє гастропротективні якості. Застосування рибоксину в комплексній терапії остеоартрозу проявляється помірною антиоксидантною дією та позитивним впливом на перебіг супутніх уражень серцево-судинної системи, сприяє незначному покращанню загальних результатів лікування хворих на остеоартроз.

Для підвищення ефективності лікування комплексну терапію хворих на остеоартроз з домінуючими супутніми ураженнями системи травлення доцільно починати з послідовного застосування ербісолу, потім - рибоксину; при домінуючих супутніх ураженнях серцево-судинної системи - спочатку рибоксину, потім ербісолу. Тривалість стаціонарного та інтенсивність етапу лікування хворих на остеоартроз визначається стадією і вираженістю патологічного процесу, а також наявністю та вираженістю супутніх уражень шлунково-кишкового тракту і серцево-судинної системи.

Практичні рекомендації у хворих на остеоартроз з метою уточнення характеру і ступеня активності патологічного процесу, патогенетичного обгрунтування доповнень до стандартного комплексу лікування рекомендується проводити визначення клініко-функціональних індексів, рівня відновленого глутатіону, сіалових кислот, активність каталази в крові та ультрасонографію щитоподібної залози, а при наявності її уражень - радіоімунне дослідження рівнів Т3, Т4, ТТГ; імунологічних досліджень (Т- і В - системи лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів).

Пацієнтам на остеоартроз для покращання результатів лікування у терапевтичний комплекс доцільно призначати ербісол по 2 мл домязово щодобово ввечері протягом 15-30 днів у залежності від стадії. Зокрема, хворим на остеоартроз І стадії - 12-15 інєкцій, ІІ - 18-25 інєкцій на курс. Рибоксин рекомендується призначати по 0,4 г тричі на день впродовж 20-30 днів.

Хворим з домінуючими ураженнями системи травлення в лікувальний комплекс спочатку слід включати ербісол, за потребою - рибоксин на амбулаторному етапі; пацієнтам з домінуючими ураженнями серцево-судинної системи - рибоксин та на амбулаторному етапі - ербісол за вище рекомендованим курсом.

З метою профілактики рецидивів та подовження тривалості ремісій пропонуються повторні курси застосування ербісолу на амбулаторно-поліклінічному етапі: при остеоартрозі І стадії 1-2 рази на рік через 6-9 місяців тривалістю 5-10 інєкцій, при остеоартрозі ІІ стадії - 2-3 курси на рік через 4-6 місяців тривалістю 10-12 інєкцій в якості монотерапії при появі перших же ознак загострення або без їх наявності.

Борейко Л.Д., Волошин О.І. Клініко-імунологічні критерії ефективності ербісолу в лікуванні хворих на остеоартроз // Буковинський медичний вісник. - 2001. - Т.5, № 3-4. - С.213-216. (Здобувачем проведено клініко-лабораторне (імунологічне) обстеження хворих, статистичну обробку, інтерпретацію отриманих даних та формулювання висновків, оформлення статті до друку).

Борейко Л.Д., Горбань Є.М. Особливості перебігу остеоартрозу, поєднаного з ураженнями щитоподібної залози та їх корекція ербісолом // Одеський медичний журнал. - 2001. - № 4. - С 55-57. (Здобувачем проведено клініко-лабораторне обстеження хворих, статистичну обробку даних та наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

Борейко Л.Д. Вплив ербісолу та рибоксину на стан про - та антиоксидантної систем крові у хворих на остеоартроз // Галицький медичний вісник. - 2001. - Т 8, № 3. - С.15-17.

Пат. 38006 А Україна, МПК 6 А 61 К 35/12. Хондропротективний препарат // Волошин О.І., Пішак О.В., Горбань Є.М., Борейко Л.Д., Мещишен І.Ф.; Україна. - Заявка № 2000052772; Заявл. 15.05.2000; Опубл. 15.05.2001, ПВ. - 2001.- Бюл. № 4.- С. 1.63. (Здобувачем здіснено експериментальні, біохімічні і морфологічні дослідження, прийняла основну участь у інтерпретації даних та підготувала заявку на патент).

Борейко Л.Д., Мещишен І.Ф., Ніколаєнко О.М. Вплив ербісолу на стан антиоксидантного захисту організму за умов експериментального остеоартрозу // Медична хімія. 2001 - Т. 3, № 1.- С. 60-62. (Здобувачем проведено експериментальне, лабораторне дослідження, статистичну обробку даних та їх наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

Борейко Л.Д., Волошин О.І., Давиденко І.С. Експериментальне обгрунтування застосування ербісолу та рибоксину при остеоартрозі // Науковий вісник Ужгородського університету: серія “Медицина”. - 2001. - Вип. 15 - С. 3-6. (Здобувачем проведено експериментальне дослідження, наукову інтерпретацію, оформлення статті до друку).

Борейко Л.Д., Ніколаєнко О.М. Вплив ербісолу на структуру хрящової і кісткової тканини при експериментальному остеоартрозі // Матеріали ІІ Міжнародного медичного конгресу молодих вчених та студентів “Різні аспекти сучасної медицини”. - Тернопіль, 2000. - С 282-283. (Здобувачем проведено експериментальне та лабораторне дослідження, статистичну обробку результатів).

Волошин О.І., Борейко Л.Д. Вплив ербісолу на прояви ІХС у хворих на остеоартроз // Матеріали ІІІ республіканської науково-практичної конференції “Досягнення, проблеми та перспективи наукових досліджень в області кардіології та пульмонології на рубежі ХХ-ХХІ століть”. - Вінниця, 2000. - С 29-30. (Здобувачем проведено клініко-інструментальне обстеження хворих, наукову інтерпретацію отриманих даних).

Волошин О.І., Борейко Л.Д., Христофорова Г.Л. Щодо клінічного застосування ербісолу у хворих на остеоартроз // Матеріали VIII конгресу світової федерації українських лікарських товариств. - Львів, 2000. - С. 417. (Здобувачем проведено підбір та клінічне обстеження хворих, наукову інтерпретацію отриманих даних).

Борейко Л.Д. Особливості клініки і перебігу остеоартрозу в хворих з ураженнями щитоподібної залози // Матеріали VI з?їзду Всеукраїнського лікарського товариства. - Чернівці, 2001. - С 9.

Борейко Л.Д. Ефективність ербісолу в лікуванні хворих на остеоартроз // Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні питання клініко-лабораторної діагностики захворювань людини”. - Чернівці, 2001. - С. 122-124.

Размещено на .ru