Проблема визначення фразеологічної одиниці, її основні ознаки, критерії виділення різних типів та семантична структура. Типи перекладацьких відповідників. Семантичний аналіз та переклад фразеологізму з компонентом на позначення частини тіла "рука".
Аннотация к работе
ЗМІСТ ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВСТУП І. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ 1.1 Проблема визначення фразеологічної одиниці 1.2 Основні ознаки ФО 1.3 Критерії виділення ФО різних типів 1.4 Проблема класифікації ФО 1.5 Семантична структура ФО 1.6 Типи перекладацьких відповідників ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І РОЗДІЛ ІІ. 2.1 Семантичний аналіз ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” 2.2 Особливості ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” в українській та англійській мовах 2.3 Особливості перекладу ФО на на позначення частини тіла „рука” ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ Перелік використаних словників ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ: Фразеологічні єдності (ФЄ) Фразеологічна одиниця (ФО) Фразеологічні зрощення (ФЗ) Фразеологічні сполучення (ФС) Фразеологічні вирази (ФВ) ВСТУП В останні десятиліття інтенсивно розвивається теорія фразеології та фразеографії, виходить у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном. Однак, незважаючи на опублікування ряду важливих праць, досі ще недостатньо вивчені проблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається поза увагою мовознавців, особливо питання, що стосуються перекладу ФО з однієї мови на іншу. Тема дослідження є однією із найактуальніших і найцікавіших. Об’єктом дослідження в роботі є головним чином стійкі ФО англійської та української мови в аспекті зіставлення фразеологізмів однієї з семантичних груп, а саме ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука”. семантичний фразеологізм переклад Предметом дослідження є група фразеологізмів з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах. Дослідження проводилися, як на матеріалі однієї мови у зіставному аспекті, так і в роботах - М.М. Шанського, В.В. Виноградова, В.М. Мокієнка, А.В. Куніна, В.М. Телії, О.С. Ахманової та інших; бо дослідження семантики ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу до цього часу не проводилось. Матеріалом для дослідження стали 255 - ФО англійської мови та 560 - ФО української мови з компонентом тіла „рука”, які були отримані головним чином шляхом вибірки з “Англо-російського словника” О.В. Куніна та “Словника фразеологізмів української мови” К.М. Білоніжко, І.С. Гнатюка та дібрані з фразеологічних і загальномовних словників української і англійської мови. ТЕОРЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ФРАЗЕОЛОГІЇЇ 1.1 Проблема визначення ФО Про фразеологію написано багато статей, книг, дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає ні серед дослідників, ні серед тих, хто просто небайдужий до слова. Засновником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі, який вперше систематизував словосполучення у своїх працях “Нарис стилістики” та “Французька стилістика”. Питання про вивчення стійких сполучень слів у спеціальному розділі мовознавства - фразеології, був поставлений в навчально-методичній літературі ще в 20-40-х р. у роботах Е.Д. Поліванова, С.И. Абакумова, Л.А. Булаховського. Вивчення фразеології стимулювалося лексикографічною практикою, з одного боку, а з іншого боку - роботами Виноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, її обсягів і задач. 60-70-і роки в розвитку фразеології характеризуються інтенсивним розробленням власне фразеологічних методів дослідження обєктів фразеології, заснованих на ідеях системно-рівневого аналізу фактів мови (В.Л. Архангельський, Н.Н. Амосова, В.П. Жуков, А.В. Кунін, М.Т.Тагіев), вивченням системної організації фразеологічного складу (И.И. Чернишова, Н.М. Шанський) і його розвиток (В.Н. Мокіенко, Ф.Н. Попов, А.І. Федоров). Особлива увага приділяється семантиці фразеологізмів, і її номінативному аспекту (В.Н. Телія), фразеоутворенню в його динаміці (С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарев), ознаками сполучуваності слів-компонентів (М.М. Копиленко, З.Д. Попова), зіставно-типологічному вивченню фразеологічного складу (Ю.Ю. Аваліані, Л.І. Розейзон), а також розробленню опису фразеологізмів у словниках (А.М. Бабкін, А.И. Молотков)[27]. Наприклад: голою рукою не бери; росинки в роті не було; дати руку на відсік. Омонімічні ФО можуть зявлятися в мові, якщо в основі образних виразів виявляються різні ознаки того самого поняття: (укр.) під рукою (близько, поруч) але під рукою (під чиєю небудь опікою), така омонімія є результатом випадкового збігу компонентів, що утворять фразеологічні обороти. В інших випадках джерелом фразеологічних омонімів стає остаточний розрив значень багатозначних фразеологізмів. Н.М. Шанський виділив четвертий тип ФО, назвавши їх фразеологічними вирази.