Виявлення основних закономірностей та принципів формування дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова. Розробка практичної методики архітектурно-дизайнерського перетворення середовища зон оптимальної пішохідної досяжності.
Аннотация к работе
В результаті еволюції містобудівельної системи, зміни економічних умов та способу життя зростає навантаження на основні містобудівні фокуси масового тяжіння зі станціями метрополітену, що призводить до збільшення інтенсивності соціально-діяльнісних процесів у зонах їх впливу, що часом відбивається у хаотичність предметної та функціональної організації, накопичення негативних психологічних факторів. Харкова методики архітектурно-дизайнерського перетворення міського середовища в цих зонах, яка відповідала б уявленням мешканців міста про комфорт середовища життєдіяльності. У звязку з цим виникає проблема створення сприятливішого психологічного клімату, зниження показників транспортної втоми, якісного покращення системи інформації та комунікації, вдосконалення дизайну середовища та його обєктів, одне слово - гуманізації середовища впливу станцій метрополітену. Не виявлено специфіку формування дизайну архітектурного середовища на територіях, прилеглих до станцій метро, відсутня чітка класифікація обєктів міського дизайну й рекомендації з їх використання в системі упорядкування для цього типу середовища, мало вивчено дійсні можливості обєктів міського дизайну, що організують середовище. формулювання принципів формування дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену, визначення методів, виявлення провідних архітектурно-дизайнерських прийомів, які забезпечують утворення оптимального комфортного середовища життєдіяльності людини в цих зонах;Аналітичною основою для вивчення проблеми формування архітектурного середовища в зонах впливу станцій метрополітену стали дослідницькі роботи, створені провідними науково-дослідними інститутами та окремими авторами. На основі цього було введено основне поняття цього дослідження - «зона впливу станції метрополітену», яке являє собою певним чином організоване міське середовище в межах оптимальної пішохідної досяжності станції метрополітену, що зважаючи на високу інтенсивність наявних у ній процесів, активно впливає на людину. Аналіз світової проектної практики та результати натурних обстежень дозволили встановити, що ключовим моментом у безпосередній взаємодії системи метрополітену та міської структури є вузлові елементи міського простору - зони впливу станцій метрополітену, та узагальнити сучасні форми інтеграції вузла метрополітену з міським середовищем. В розділі обґрунтовується введення поняття зона впливу станцій метрополітену та надається його визначення, як певним чином організоване міське середовище в межах оптимальної пішохідної досяжності станції метрополітену, що через високу інтенсивність процесів, що відбуваються, активно впливає на людину. Щедровицьким: мегарівень - це рівень певної системи, в яку дана система входить як підсистема (рівень міста, в якому зони впливу станцій метрополітену є однією з багатьох систем міської інфраструктури); макрорівень - рівень самої системи зон впливу, в якому вона розглядається як єдине ціле; мікрорівень - це рівень підсистем (транспортна, пішохідна, міського обладнання та ін.) даної системи зон впливу станцій метрополітену.При цьому сучасне місто характеризується різко збільшеною динамікою модернізації способу життя мешканців міста, що виливається в хаотичність і непостійність будь-яких форм міського середовища, особливо в зонах впливу станцій метрополітену. Як наслідок відбувається запізнення заходів щодо створення повноцінного міського середовища зон впливу станцій метрополітену. Аналіз проектної практики та результати натурних обстежень дозволили встановити, що безпосередня взаємодія системи метрополітену та міста формує на базі станційних комплексів специфічне міське середовище. На підставі цього було введено й визначено базове поняття дослідження - зона впливу станцій метрополітену, що являє собою певну просторову одиницю міського середовища. Визначено, що за рядом властивостей зони впливу станцій метрополітену належать до міського громадського відкритого простору, й являють собою штучно створене середовище, яке людина формує відповідно до процесів своєї життєдіяльності з урахуванням індивідуальних і соціально-групових інтересів.
План
2. Основний зміст роботи
Вывод
Мережа метрополітену, що є структуроформувальним каркасом міста, проявляє свою містоформувальну роль на всіх рівнях міського простору. При цьому сучасне місто характеризується різко збільшеною динамікою модернізації способу життя мешканців міста, що виливається в хаотичність і непостійність будь-яких форм міського середовища, особливо в зонах впливу станцій метрополітену. Офіційне місторегулювання не відображає дійсного стану взаємодії інфраструктури метрополітену, наявної мережі побутового обслуговування та середовищної діяльності людини. Як наслідок відбувається запізнення заходів щодо створення повноцінного міського середовища зон впливу станцій метрополітену. Це актуалізує пошук нових засобів та методів формування гармонійного середовища цих зон як композиційно цілісного архітектурного простору, що адекватно відбиває потреби сучасної культури. Особливої актуальності це набуває за умов високого ступеня доступності земель, прилеглих до станцій метрополітену, що значно збільшує їхню вартість та надає їм статус територій високої соціально-економічної значності й потребує раціонального планування та забудови.
1. Аналіз проектної практики та результати натурних обстежень дозволили встановити, що безпосередня взаємодія системи метрополітену та міста формує на базі станційних комплексів специфічне міське середовище. На підставі цього було введено й визначено базове поняття дослідження - зона впливу станцій метрополітену, що являє собою певну просторову одиницю міського середовища. Виявлено, що містоформувальна роль станцій метрополітену в зонах оптимальної пішохідної досяжності обумовлена історично. Показано, як розвивалася просторово-планувальна структура міста Харкова з уведенням метрополітену, навколо якого стала будуватися вся містобудівна політика із забезпечення високої якості міського життя та предметно-просторового середовища міста. Поява метрополітену призвела до значного перерозподілу фокусів активної життєдіяльності населення, до їх концентрації в зонах високої транспортної та пішохідної досяжності - біля станцій метро.
2. Визначено, що за рядом властивостей зони впливу станцій метрополітену належать до міського громадського відкритого простору, й являють собою штучно створене середовище, яке людина формує відповідно до процесів своєї життєдіяльності з урахуванням індивідуальних і соціально-групових інтересів. В естетичному плані - це простір із певними художніми та ергономічними якостями, що забезпечують комфорт людини та являють собою «обличчя» міста в цілому. Аналіз міського простору зон впливу станцій метрополітену м. Харкова дозволив підтвердити залежність процесів формування, організації та функціонування зон впливу станцій метрополітену на різних містобудівних рівнях: мега-, макро- та мікрорівні від їх розміщення в різних відносних планувальних зонах міста - центральній, серединній або периферійній. При цьому диференціація проявляється в різниці розмірних характеристик і конфігурацій: средній радіус коливається від 600 до 1100 м, а конфігурація змінюється від злиття в центральній зоні до поступового відокремлення і збільшення в діаметрі в напрямку до периферії.
3. Встановлено, що в основі територіально-просторової моделі зон впливу станцій метрополітену, описуючої її будову, лежить залежність між розміщенням у ній та інтенсивністю функціонування різних обєктів громадського призначення. Відповідно до цієї моделі в рамках зони впливу станцій метрополітену виділено два основних структурних компоненти або дві підзони - ядро (до 250 м в радіусі) й периферія (250-1500 м в радіусі). При цьому характерною тенденцією є звуження ареалів ядра в напрямку від центру міста до периферії. Натурні та картографічні дослідження дозволили встановити ієрархічний характер містобудівних фокусів зон впливу станцій метрополітену. На цій основі було виявлено три типи зон за формою архітектурно-просторової інтеграції із міським середовищем на макрорівні - компактна, лінійна, дисперсна. Встановлено, що вони послідовно змінюють одне одного на кожному етапі еволюційного розвитку зон впливу станцій метрополітену.
Згідно з функціональною моделлю зон впливу станцій метрополітену встановлено, що переважний склад функціональних обєктів змінюється залежно від перебування у визначеній зоні міста. При цьому послідовність розміщення основних функцій в структурі (ядро й периферія) залишається незмінним із характерною тенденцією до обєднання просторів, схожих за режимом функціонування.
Наведена архітектурно-дизайнерська модель зони впливу станцій метрополітену, що підтверджує, що зона впливу станцій метрополітену як просторова система, являє собою поєднання містобудівних, архітектурних та дизайнерських елементів. При цьому змістовність середовища забезпечується саме елементами міського дизайну, різними за ступенем змінюваності в часі та відповідних до певних шарів предметно-просторового середовища міста - «каркас», «тканина» та «плазма».
4. Розроблено типологічну матрицю основних обєктів та систем міського дизайну за належністю їх до різних структурних елементів зон впливу станцій метрополітену. Встановлено основні типи середовищної діяльності в структурі зон впливу та розроблено класифікацію різних типів зон та їх структурних елементів за присутністю в них тих чи інших процесів життєдіяльності й тим самим обумовлена потреба в насиченості відповідними до цих процесів елементами міського дизайну. Складено рекомендовану номенклатуру елементів міського дизайну для різних типів зон впливу станцій метрополітену, що являє собою практичну цінність.
5. Сформульовано основні принципи формування дизайну міського середовища у зонах впливу станцій метрополітену: фокусування, еволюційної адаптації, відповідності, багатофункціональності та уніфікації, естетичної гуманізації. На їх основі запропоновано комплексний підхід до перетворення міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену. Визначено методи що забезпечують створення оптимально комфортного середовища життєдіяльності населення в зонах впливу станцій метрополітену: оптимізації світлоколірного клімату середовища, упорядкування системи інформаційного дизайну, вдосконалення комунікативності середовища. Було встановлено провідні архітектурно-дизайнерскі прийоми гармонізації композиційного ладу середовища та відповідної до неї функціональної організації, які є дійсним інструментом для створення максимально комфортного для населення простору.
6. Запропоновано методику перетворення дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену, логічно повязану з основними стадіями, прийнятими в системі архітектурно-містобудівного та дизайнерського проектування, яка базується на типологізації середовищних утворень зон впливу станцій метрополітену та притаманних їм обєктів міського дизайну. Методика обєднує в єдиний процес розробку архітектурно-дизайнерскої концепції складного середовищного утворення та програму середовищної діяльності в її межах, поєднує в цілісну систему проектування обєкти міського дизайну та середовище їх використання. Використання цієї методики дозволить науково обґрунтувати, розробити й практично реалізувати концепцію перетворення дизайну міського середовища в зонах впливу станцій метрополітену м. Харкова, забезпечивши при цьому максимальну ефективність прийнятих рішень, як з погляду економічної вигоди, так і з погляду естетичності й психофізіологічного комфорту для людини.
Список литературы
1. Мироненко В.П., Блинова М.Ю. Дизайн как визуальная коммуникация. // Науковий вісник будівництва. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 2005. - № 32. - С. 19-22.
2. Блінова М.Ю. Питання взаємодії метрополітену та просторово-планувальної структури міста Харкова на різних рівнях // Науковий вісник будівництва. - Харків: ХДТУБА, ХОТВ АБУ, 2006. - № 35. - С. 18-21.
3. Блинова М.Ю. Основные принципы дифференциации зон влияния станций метрополитена по форме архитектурно-пространственной интеграции с городской средой // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. - Харків: ХДАДМ, 2006. - № 6. - С. 13-17.
4. Блинова М.Ю. Оптимизация системы визуальной информации в зонах влияния станций метрополитена (на примере г. Харькова) // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Зб. наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 1, 2, 3. - Харків: ХДАДМ, 2007. - С. 125-126.
5. Блинова М.Ю. Проблемы дизайна визуальных коммуникаций города и пути их решения // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. - Зб. наукових праць вузів художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 1, 2, 3. - Харків: ХДАДМ, 2008. - С. 325-327.