Особливості епізоотичного процесу сибірки у південному регіоні України - Автореферат

(1997) відмічає, що за останні роки в Україні було виявлено неблагополучних пунктів щодо сибірки великої рогатої худоби, овець та свиней: у 1986 р. Про погіршання ситуації з сибірки в Україні за останні 10 років свідчать повідомлення епідеміологів Шабловської Є. О. і співав. Питанням вивчення епізоотології сибірки у південному регіоні України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області) присвячено лише декілька робіт (Погребняк Л. И., 1974; Измайлов И. А. та співав., 1974), тому, враховуючи й те, що саме ці області розташовані у зонах Лісостепу та Степу, вивчення крайових особливостей епізоотичного процесу сибірки на їх території є актуальним. Вивчити особливості епізоотичного процесу сибірки у південному регіоні України; розробити науково обґрунтований прогноз щодо цього захворювання та удосконалити систему профілактичних протисибіркових заходів. Вперше у південному регіоні України вивчено: епізоотичну ситуацію з сибірки за період з 1970 по 2004 рр.; сезонність хвороби; вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України; визначені показники неблагополуччя південного регіону з сибірки за період з 1920 по 2003 рр.; розроблено прогноз епізоотичної ситуації з сибірки сільськогосподарських тварин для південного регіону України на 2005 - 2010 рр.За період з 1970 по 2004 рр. в Одеській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 69 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 94 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 65 (69,1%), свиней - 14 (14,9%), дрібної рогатої худоби - 14 (14,9%) та коней - 1 (1,1%) (таблиця 1). За період з 1970 по 2004 рр. в Миколаївській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 43 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 60 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 43 (71,7%), свиней - 10 (16,7%), дрібної рогатої худоби - 5 (8,3%) та коней - 2 (3,3%) (таблиця 2). За період з 1970 по 2004 рр. в Херсонській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 19 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 42 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 33 (78,6%), свиней - 9 (21,4%). Таким чином, у південному регіоні України за 35-річний період (1970 - 2004 рр.) захворіло 196 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 141 (72,0%), свиней - 33 (16,8%), дрібної рогатої худоби - 19 (9,7%) та коней - 3 (1,5%). На першому місці у структурі захворюваності тварин на сибірку у південному регіоні України стоїть велика рогата худоба; на другому місці - свині; на третьому місці - дрібна рогата худоба (вівці та кози) і на четвертому - коні.Проведеними дослідженнями виявлено особливості епізоотичного процесу сибірки сільськогосподарських тварин в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях; встановлена сезонність захворювання і вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України, на підставі чого розроблено науково обгрутований прогноз епізоотичної ситуації з сибірки на 2005 - 2010 рр. та удосконалено систему профілактичних протисибіркових заходів. У південному регіоні України станом на 1.06.2005р. нараховувалось 1012 стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів, з яких в Одеській області - 406, в Миколаївській - 348 та в Херсонській - 258. За період з 1970 по 2004 рр. в Одеській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 69 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 94 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 65 (69,1%), свиней - 14 (14,9%), дрібної рогатої худоби - 14 (14,9%) та коней - 1 (1,1%). За період з 1970 по 2004 рр. в Миколаївській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 43 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 60 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 43 (71,7%), свиней - 10 (16,7%), дрібної рогатої худоби - 5 (8,3%) та коней - 2 (3,3%). За період з 1970 по 2004 рр. в Херсонській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 19 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 42 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 33 (78,6%), свиней - 9 (21,4%).

Епізоотична ситуація з сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України

У південному регіоні України станом на 1.06.2005р. нараховувалось 1012 стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів, з яких в Одеській області - 406, в Миколаївській - 348 та в Херсонській - 258.

На підставі отриманих даних нами була зроблена спроба дати епізоотологічну класифікацію цих пунктів, користуючись класифікацією, запропонованою Завірюхою А. І. та співав.(1977). Згідно цієї класифікації усі неблагополучні щодо сибірки пункти розділяють на три категорії в залежності від тривалості періоду після спалаху захворювання протягом якого частіше реєструють повторні випадки інфекції: 1. Особливо неблагополучні щодо сибірки пункти, де хворобу зареєстрували протягом останніх 5 років.

2. Загасаючі стаціонарно неблагополучні пункти, у яких повторні спалахи інфекції відсутні останні 6 - 15 років.

3. Старі стаціонарно неблагополучні щодо сибірки пункти, у яких повторні спалахи інфекції відзначали 16 і більше років назад.

На території Одеської області є стаціонарно неблагополучні пункти різних категорій, причому переважають старі - 395(97,3%); загасаючих стаціонарно неблагополучних пунктів - 9(2,2%); особливо неблагополучних - 2(0,5%). Останні знаходяться в Арцизькому та Березівському районах.

За період з 1970 по 2004 рр. в Одеській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 69 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 94 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 65 (69,1%), свиней - 14 (14,9%), дрібної рогатої худоби - 14 (14,9%) та коней - 1 (1,1%) (таблиця 1).

Таблиця 1

Структура захворюваності тварин на сибірку в Одеській області з 1970 по 2004 рр.

Захворіло тварин Велика рогата худоба Свині Дрібна рогата худоба Коні

94 голів % голів % голів % голів %

65 69,1 14 14,9 14 14,9 1 1,1

На території Миколаївської області є стаціонарно неблагополучні пункти різних категорій, причому переважають старі - 330(94,8%); загасаючих стаціонарно неблагополучних пунктів - 15(4,3%); особливо неблагополучних - 3(0,9%). Останні знаходяться в Березанському, Доманівському та Казанківському районах.

За період з 1970 по 2004 рр. в Миколаївській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 43 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 60 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 43 (71,7%), свиней - 10 (16,7%), дрібної рогатої худоби - 5 (8,3%) та коней - 2 (3,3%) (таблиця 2).

Таблиця 2

Структура захворюваності тварин на сибірку в Миколаївській області з 1970 по 2004 рр.

Захворіло тварин Велика рогата худоба Свині Дрібна рогата худоба Коні

60 голів % голів % голів % голів %

43 71,7 10 16,7 5 8,3 2 3,3

На території Херсонської області є стаціонарно неблагополучні пункти двох категорій, причому переважають старі - 257(99,6%); загасаючих стаціонарно неблагополучних пунктів - 1(0,4%). Особливо неблагополучних пунктів за період наших досліджень не встановлено.

За період з 1970 по 2004 рр. в Херсонській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 19 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 42 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 33 (78,6%), свиней - 9 (21,4%). Випадків захворювання серед дрібної рогатої худоби та коней не зареєстровано (таблиця 3).

Таблиця 3

Структура захворюваності тварин на сибірку в Херсонській області з 1970 по 2004 рр.

Захворіло тварин Велика рогата худоба Свині

42 голів % голів %

33 78,6 9 21,4

Таким чином, у південному регіоні України за 35-річний період (1970 - 2004 рр.) захворіло 196 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 141 (72,0%), свиней - 33 (16,8%), дрібної рогатої худоби - 19 (9,7%) та коней - 3 (1,5%). На першому місці у структурі захворюваності тварин на сибірку у південному регіоні України стоїть велика рогата худоба; на другому місці - свині; на третьому місці - дрібна рогата худоба (вівці та кози) і на четвертому - коні.

Серед великої рогатої худоби випадки захворювання на сибірку реєструвались переважно у молодих тварин віком до 2-х років (бички та телиці), 46,5% яких належало власникам приватного сектору.

Всі свині, які захворіли на сибірку не були вакциновані і належали переважно власникам приватного сектору(54,5%).

Серед дрібної рогатої худоби випадки захворювання на сибірку реєструвались як серед дорослих овець, так і серед молодняка, а також серед дорослих кіз (2 тварини).

Показники неблагополуччя південного регіону України з сибірки

На території південного регіону України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області) немає жодного адміністративного району, де б не було зареєстровано стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів.

Серед областей південного регіону України Одеська область за площею є найбільшою. На її території розташовано 26 адміністративних районів. До першої групи належать райони, які є найбільш неблагополучними з сибірки (показник неблагополуччя від 72,4 до 51,5%): Ананьївський, Арцизький, Балтський, Білгород-Дністровський, Іванівський, Кілійський та Кодимський. До другої групи (показник неблагополуччя від 51,5 до 30,7%) віднесені: Болградський, Ізмаїльський, Котовський, Красноокнянський, Миколаївський, Ренійський, Савранський, Саратський, Тарутинський райони. До третьої групи (показник неблагополуччя від 30,7 до 9,9%) віднесені: Березівський, Біляївський, Великомихайлівський, Комінтернівський, Любашівський, Овідіопольський, Роздільнянський, Татарбунарський, Фрунзівський та Ширяївський райони.

На території Миколаївської області розташовано 19 адміністративних районів. До першої групи належать райони, які є найбільш неблагополучними з сибірки (показник неблагополуччя від 58,1 до 44,5%): Вознесенський, Врадіївський, Очаківський та Первомайський. До другої групи (показник неблагополуччя від 44,5 до 30,9%) віднесені: Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Веселинівський, Доманівський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський та Снігурівський райони. До третьої групи (показник неблагополуччя від 30,9 до 17,3%) віднесені: Братський, Єланецький, Жовтневий, Казанківський та Кривоозерський райони.

На території Херсонської області розташовано 18 адміністративних районів. До першої групи належать райони, які є найбільш неблагополучними з сибірки (показник неблагополуччя від 63,6 до 48,3%): Високопільський, Горностаївський, Каланчацький, Нововоронцовський та Чаплинський. До другої групи (показник неблагополуччя від 48,3 до 33,1%) віднесені: Бериславський, Великолепетиський, Генічеський, Каховський, Новотроїцький та Скадовський райони. До третьої групи (показник неблагополуччя від 33,1 до 17,9%) віднесені: Білозерський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Голопристанський, Іванівський, Нижньосірогозький, Цюрупинський.

Сезонність сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України

При вивченні сезонності сибірки у південному регіоні України за 33-річний період (1970 - 2002 рр.) виявлено ряд закономірностей. Встановлено, що випадки захворювання тварин на сибірку реєструються щомісяця протягом усього року. В умовах півдня України найбільша кількість захворілих припадає на весну - травень(9,8%), літні місяці: червень(9,8%), липень(15,9%), серпень(13,4%) та частково осінні: вересень(9,8%) та жовтень(9,3%), що є місяцями сезонного підйому захворюваності. Відповідно коефіцієнт сезонності складає 68%, а індекс сезонності - 2,1. Сезонність сибірки обумовлена, насамперед, пасовищним утриманням тварин у теплий період року, де і відбувається їх зараження. Навіть у вересні та жовтні у південному регіоні України ще зберігається тепла погода і тварини можуть випасатись. Найменша кількість захворілих відмічається у грудні (4,1%), лютому (4,1%), березні (5,2%), січні (5,7%), квітні (5,7%) та листопаді (7,2%).

Вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України

До території лісостепової агроґрунтової зони належать 8 північних районів Одеської області: Ананьївський, Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Любашівський, Савранський, Фрунзівський. Площа її території - 7,9 тис. км2.

До степової агроґрунтової зони належить територія 18 районів Одеської області (Арцизький, Березівський, Білгород-Дністровський, Біляївський, Болградський, Великомихайлівський, Ізмаїльський, Іванівський, Кілійський, Комінтернівський, Миколаївський, Овідіопольський, Ренійський, Роздільнянський, Саратський, Тарутинський, Татарбунарський, Ширяївський); майже вся територія Миколаївської області - 18 районів (Арбузинський, Баштанський, Березанський, Березнегуватський, Братський, Веселинівський, Вознесенський, Врадіївський, Доманівський, Єланецький, Жовтневий, Казанківський, Кривоозерський, Миколаївський, Новобузький, Новоодеський, Первомайський, Снігурівський) і 9 районів Херсонської області (Бериславський, Великолепетиський, Великоолександрівський, Верхньорогачицький, Високопільський, Горностаївський, Каховський, Нижньосірогозький, Нововоронцовський). Площа її території - 58,9 тис. км2.

До сухостепової агроґрунтової зони належить територія 9 районів Херсонської області (Білозерський, Генічеський, Голопристанський, Іванівський, Каланчацький, Новотроїцький, Скадовський, Чаплинський, Цюрупинський) та 1 район Миколаївської області - Очаківський. Площа її території становить 18,9 тис. км2.

З аналізу таблиці 4 видно, що найбільша кількість стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на 1000 км2 території у південному регіоні України розташована у лісостеповій агроґрунтовій зоні - 17,1, степовій - 12,3, а найменша - у сухостеповій (8,1).

Таблиця 4

Розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України в різних агроґрунтових зонах

Агроґрунтова зона Територія, тис. км2 Кількість стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на 1000 км2

Лісостепова Степова Сухостепова 7,9 58,9 18,9 17,1 12,3 8,1

Ґрунтовий покрив території південного регіону України представлений переважно чорноземними типами ґрунтів у лісостеповій та степовій агроґрунтових зонах та каштановими солонцюватими типами у сухостеповій агроґрунтовій зоні, які за своїми фізико-хімічними властивостями є сприятливими для виживання збудника сибірки; нерівномірність розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів повязана з тим, що у чорноземних ґрунтах на відміну від каштанових солонцюватих вміст гумусу та кількість органічних речовин більше, а це, як відомо, відіграє певну роль у можливому розмноженні збудника сибірки. Немаловажливу роль відіграє клімат, який у сухостеповій агроґрунтовій зоні на відміну від лісостепової є посушливий, а значить і вологість ґрунту менша.

Дослідження ґрунту на наявність у ньому збудника сибірки

З метою встановлення можливого зараження збудником сибірки ґрунту пасовищ на території неблагополучних щодо сибірки пунктів, де були зареєстровані випадки захворювання серед тварин, нами були відібрані проби ґрунту для бактеріологічного дослідження.

Проби ґрунту відбирали влітку 2003 та 2004 рр. (липень, серпень) з глибини до 15 см. Всього було відібрано та досліджено 19 проб ґрунту з території пасовищ неблагополучних щодо сибірки пунктів у чотирьох районах Одеської області (таблиця 5).

Таблиця 5

Результати дослідження ґрунту на наявність у ньому збудника сибірки з території неблагополучних пасовищ в районах Одеської області

№ п. п. Район Кількість проб ґрунту Результат дослідження

1. Білгород-Дністровський район, село Зеленовка 5 -

2. Саратський район, село Петропавлівка, радгосп „Петропавлівський” 5 -

3. Арцизький район, село Надєждовка, радгосп-завод „Шампань України” 5 -

4. Ізмаїльський район, відгінне пасовище „Репіда”, яке розташоване у Дунайських заплавах 4 -

З таблиці 5 видно, що збудника сибірки в дослідних пробах ґрунту не виділено.

Прогноз епізоотичної ситуації з сибірки сільськогосподарських тварин для південного регіону України на 2005 - 2010 рр.

У якості критеріїв прогнозування використовували особливості прояву епізоотичного процесу сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України за 35 років (1970 - 2004 рр.): сезонність хвороби, структуру захворюваності тварин на сибірку.

На цій підставі видається можливим передбачити, що на фоні збільшення рівня вакцинації та підвищення культури ведення тваринництва 2005 - 2010 рр. буде характеризуватись відносною стабілізацією епізоотичної ситуації.

Характерним є те, що сучасну епізоотичну ситуацію у південному регіоні України обумовлює захворюваність переважно молодняку великої рогатої худоби віком до 2-х років та свиней. У 2005 - 2010 рр. близько 72,0% від загальної кількості захворювань прогнозується переважно серед великої рогатої худоби віком до 2-х років, 17,3% - серед свиней, 9,7% - серед дрібної рогатої худоби та 1% - серед коней.

Як і у минулі роки (1970 - 2002 рр.), у 2005 - 2010 рр. характерною буде сезонність сибірки. Підйом захворюваності можливо очікувати з травня по жовтень.

Слід відмітити, що прогноз епізоотичної ситуації розроблявся з урахуванням рівня профілактичних заходів, який склався. Підсилення цих заходів у відповідності з викладеними рекомендаціями дозволить зменшити кількість захворювань у порівнянні з прогнозуємим або взагалі уникнути їх виникнення.

Система профілактичних протисибіркових заходів у південному регіоні України

На підставі результатів проведених досліджень і даних літератури нами розроблена система профілактичних протисибіркових заходів у південному регіоні України. Основні положення даної системи відображені у “Рекомендаціях з профілактики сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України”, затверджених Управліннями ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях у 2005 році.1. Проведеними дослідженнями виявлено особливості епізоотичного процесу сибірки сільськогосподарських тварин в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях; встановлена сезонність захворювання і вплив ґрунтового фактору на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України, на підставі чого розроблено науково обгрутований прогноз епізоотичної ситуації з сибірки на 2005 - 2010 рр. та удосконалено систему профілактичних протисибіркових заходів.

2. За особливістю природних умов Одеська область належить до степової та лісостепової зон; Миколаївська та Херсонська - до степової зони. У південному регіоні України помірно континентальний клімат з мякою малосніжною зимою і жарким посушливим літом; переважає чорноземний та каштановий тип ґрунтів.

3. У південному регіоні України станом на 1.06.2005р. нараховувалось 1012 стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів, з яких в Одеській області - 406, в Миколаївській - 348 та в Херсонській - 258.

У південному регіоні України є стаціонарно неблагополучні щодо сибірки пункти різних категорій: старі, загасаючі, особливо неблагополучні.

На території Одеської області переважають старі - 395(97,3%); загасаючих - 9(2,2%); особливо неблагополучних - 2(0,5%). Останні знаходяться в Арцизькому та Березівському районах.

На території Миколаївської області старих неблагополучних пунктів - 330(94,8%); загасаючих - 15(4,3%); особливо неблагополучних - 3(0,9%). Останні знаходяться в Березанському, Доманівському та Казанківському районах.

На території Херсонської області старих неблагополучних пунктів - 257(99,6%); загасаючих - 1(0,4%). Особливо неблагополучних пунктів за період наших досліджень не встановлено.

4. За період з 1970 по 2004 рр. в Одеській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 69 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 94 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 65 (69,1%), свиней - 14 (14,9%), дрібної рогатої худоби - 14 (14,9%) та коней - 1 (1,1%).

5. За період з 1970 по 2004 рр. в Миколаївській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 43 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 60 сільськогосподарських тварин, в тому числі: великої рогатої худоби - 43 (71,7%), свиней - 10 (16,7%), дрібної рогатої худоби - 5 (8,3%) та коней - 2 (3,3%).

6. За період з 1970 по 2004 рр. в Херсонській області випадки захворювання тварин на сибірку реєструвались в 19 стаціонарно неблагополучних пунктах, в яких захворіло 42 сільськогосподарські тварини, в тому числі: великої рогатої худоби - 33 (78,6%), свиней - 9 (21,4%). Випадків захворювання серед дрібної рогатої худоби та коней не зареєстровано.

7. На території південного регіону України (Одеська, Миколаївська та Херсонська області) немає жодного адміністративного району, де б не було зареєстровано стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів.

В Одеській області найбільш неблагополучними з сибірки районами за показниками неблагополуччя є Ананьївський, Арцизький, Балтський, Білгород-Дністровський, Іванівський, Кілійський та Кодимський;

До найбільш неблагополучних районів Миколаївської області віднесені: Вознесенський, Врадіївський, Очаківський та Первомайський;

Найбільш неблагополучними районами Херсонської області є Високопільський, Горностаївський, Каланчацький, Нововоронцовський та Чаплинський.

8. У південному регіоні Україні встановлено виражену сезонність сибірки сільськогосподарських тварин: найбільша кількість захворілих припадає на весну - травень(9,8%), літні місяці: червень(9,8%), липень(15,9%), серпень(13,4%) та частково осінні: вересень(9,8%) та жовтень(9,3%). Коефіцієнт сезонності складає 68%, а індекс сезонності - 2,1.

9. В різних природно-географічних (агроґрунтових) зонах на території південного регіону України стаціонарно неблагополучні щодо сибірки пункти розташовані нерівномірно: на 1000 км2 території на лісостепову зону припадає 17,1 стаціонарно неблагополучний пункт, на степову - 12,3 і на сухостепову - 8,1 .

10. При дослідженні проб ґрунту з території неблагополучних пасовищ збудника сибірки не виділено.

11. У 2005 - 2010 рр. близько 72,0% від загальної кількості захворювань прогнозується переважно серед великої рогатої худоби віком до 2-х років, 17,3% - серед свиней, 9,7% - серед дрібної рогатої худоби та 1% - серед коней.

Як і у минулі роки (1970 - 2002 рр.), у 2005 - 2010 рр. характерною буде сезонність сибірки. Підйом захворюваності можливо очікувати з травня по жовтень.

12. При проведенні профілактичних протисибіркових заходів необхідно враховувати особливості епізоотичного процесу сибірки і прогноз епізоотичної ситуації на 2005 - 2010 рр.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. З урахуванням встановленої сезонності сибірки у південному регіоні України профілактичні щеплення сільськогосподарських тварин слід проводити до травня місяця, а саме у березні-квітні. В особливо неблагополучних щодо сибірки пунктах профілактичні щеплення всіх сприйнятливих тварин слід проводити двократно - в жовтні та квітні.

2. В стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктах обовязково піддавати щепленням свиней, особливо якщо вони улітку утримуються в таборах і мають контакт з ґрунтом.

3. “Рекомендації з профілактики сибірки сільськогосподарських тварин у південному регіоні України”(затверджені Управліннями ветеринарної медицини в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях).

1. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сибірку в Одеській області / Атамась В. Я., Іовенко А. В., Носуленко О. С., Волошина Л. І. // Аграрний вісник Причорноморя. - Одеса, 2002. - С. 8 - 13. (Дисертант особисто зібрав статистичний матеріал та зробив епізоотологічний аналіз)

2. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сибірку в Одеській та Миколаївській областях / Атамась В. Я., Іовенко А. В., Носуленко О. С., Волошина Л. І., Житков В. Г. // Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини ім.. С. З. Гжицького. - Львів, 2002. - Том 4 (№ 2). - Ч. 1. - С. 3 - 8. (Дисертант особисто зібрав статистичний матеріал та зробив епізоотологічний аналіз)

3. Іовенко А. В. Епізоотична ситуація щодо захворювання тварин на сибірку у Херсонській області // Аграрний вісник Причорноморя. - Одеса, 2003. - Вип. 21. - С. 154 - 157.

4. Іовенко А. В. Сезонність захворювання на сибірку сільськогосподарських тварин у південному регіоні України // Ветеринарна медицина. - Харків, 2004. - Вип. 83. - С. 104 - 107.

5. Атамась В. Я., Іовенко А. В. Сибірка сільськогосподарських тварин у південному регіоні України // Аграрний вісник Причорноморя. - Одеса, 2004. - Вип. 25. - С. 3 - 7. (Дисертант особисто на підставі зібраного статистичного матеріалу вивчив епізоотичну ситуацію з сибірки та зробив епізоотологічний аналіз)

6. Іовенко А. В. Неблагополуччя південного регіону України з сибірки // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. - Одеса, 2004. - Ч. 1. - С. 86 - 94.

7. Іовенко А. В. Вплив ґрунтового фактора на розташування стаціонарно неблагополучних щодо сибірки пунктів на території південного регіону України // Ветеринарна медицина України. - 2004. - № 11. - С. 12 - 13.