Особливість основних стрес-факторів в процесі первинної військово-професійної підготовки, які негативно впливають на курсантів. Зміст кореляційного аналізу, що визначає силу зв’язку між емоційною стійкістю та її структурними компонентами при навчанні.
Аннотация к работе
Специфіка виконання учбово-бойових задач, участь в антитерористичних операціях, ліквідації наслідків стихійних лих і катастроф характеризуються зростанням інтенсивності і сили впливу стрес-факторів на психіку військовослужбовців, що, створюючи особливі й екстремальні умови, негативно впливають на їх професійну діяльність, Як відомо, одним з основних і невідємних факторів протидії цьому негативному впливу є емоційна стійкість. Тому формування емоційної стійкості курсантів доцільно починати з перших днів первинної військово-професійної підготовки (надалі ПВПП), для якої характерні особливі умови діяльності, що викликають негативні емоції, які приводять до психічних і функціональних порушень, та значно знижують рівень ефективності діяльності курсантів. Чернікової та ін., сьогодні бракує досліджень, присвячених проблемі формування емоційної стійкості у курсантів військово-навчальних закладів у процесі ПВПП. Чирви та ін. свідчить про те, що адекватний особливим умовам сформований рівень емоційної стійкості є важливим чинником, який впливає на ефективність їхньої діяльності. Провести теоретико-методологічний аналіз і визначити основні підходи щодо дослідження проблеми емоційної стійкості, шляхи, способи і методи її підвищення у курсантів в період ПВПП.У першому розділі “Емоційна стійкість як професійна якість курсанта - майбутнього офіцера” розглянуті основні теоретико-методологічні підходи щодо вивчення проблеми емоційної стійкості, досліджено психологічні механізми та визначені фактори що її детермінують. Виходячи з принципу взаємодії емоцій, волі, інтелекту і фізіологічної організації в їхньому відношенні до діяльності, представники цього підходу визначають емоційну стійкість як інтегративну властивість особистості, що забезпечує оптимально успішне досягнення мети діяльності в складній емотивній ситуації. На підставі проведеного аналізу з проблеми емоційної стійкості ми дійшли до висновку, що під емоційною стійкістю слід розуміти інтегративну, полісистемну якість особистості, що обумовлена змістом і взаємозвязками її складових компонентів: мотиваційного, представленого силою мотивації; емоційного, представленого емоційним збудженням та особистісною тривожністю; інтелектуального, представленого оцінкою ситуації, прогнозом можливих змін цієї ситуації та прийняттям рішення на здійснення дій; типологічною властивістю нервової системи, представленою її силою, серед яких домінуюча роль відведена емоційному. На основі отриманих результатів експертної оцінки рівня емоційної стійкості нами були визначені три групи курсантів: 1-а група 18,75% курсантів - з високим рівнем емоційної стійкості; 2-а група 75,15% - із середнім; 3-я група 6,1% - з низьким рівнем. У ході дослідження була визначена динаміка емоційної стійкості усіх груп обстежуваних у фонових умовах (1-й етап), коли вплив психотравмуючих факторів був найменшим, і в емоциогенних умовах (2, 3, 4 етапи), коли курсанти були під впливом сильних психотравмуючих факторів учбово-бойової та службової діяльності.Теоретично обґрунтоване і запропоноване нове рішення задачі формування емоційної стійкості в курсантів у період первинної військово-професійної підготовки на основі використання її психологічних механізмів, шляхом застосування способів, методів і прийомів, що забезпечують курсантам високу ефективність діяльності в умовах негативного впливу стрес-факторів. Визначено, що емоційна стійкість як інтегративна, полісистемна якість особистості визначається змістом і взаємозвязками таких структурних компонентів як: емоційний, представлений емоційним збудженням і особистісною тривожністю; мотиваційний, представлений силою мотивації; інтелектуальний, представлений оцінкою і визначенням вимог ситуації, прогнозом її можливої зміни і прийняттям рішень про способи дій; і типологічною властивістю нервової системи, представленою її силою. Виявлено, що курсанти з високим рівнем емоційної стійкості характеризуються низьким і частково середнім рівнями емоційного збудження, низьким рівнем особистісної тривожності, високим і частково середнім рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, високим і частково середнім рівнем інтелектуальної лабільності, великою і частково середньою силою нервової системи. Курсанти із середнім рівнем емоційної стійкості характеризуються середнім і частково низьким рівнями емоційного збудження, середнім і частково низьким рівнями особистісної тривожності, середнім і частково низьким рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, середнім і частково низьким рівнями інтелектуальної лабільності, середньою і частково великою силою нервової системи. Встановлено, що високий рівень емоційної стійкості у курсантів може формуватися, як у ході експерименту, так і виявлятися довільно, але тоді емоційна стійкість може виявлятися на більш низьких рівнях, і буде вимагати удосконалювання.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
1. Теоретично обґрунтоване і запропоноване нове рішення задачі формування емоційної стійкості в курсантів у період первинної військово-професійної підготовки на основі використання її психологічних механізмів, шляхом застосування способів, методів і прийомів, що забезпечують курсантам високу ефективність діяльності в умовах негативного впливу стрес-факторів.
2. На основі теоретичного аналізу уточнене визначення емоційної стійкості, як інтегративної, полісистемної якості особистості, обумовленої змістом і взаємозвязками її складених компонентів, при домінуючій ролі емоційного, які обумовлюють продуктивність діяльності й адекватність поведінки в особливих і екстремальних умовах. Більш ясно позначена роль емоційної складової, що, як ми вважаємо, є домінуючою у досягненні в особливих і екстремальних умовах діяльності, що дає цілісну уяву про емоційну природу даного психічного явища.
3. Визначено, що емоційна стійкість як інтегративна, полісистемна якість особистості визначається змістом і взаємозвязками таких структурних компонентів як: емоційний, представлений емоційним збудженням і особистісною тривожністю; мотиваційний, представлений силою мотивації; інтелектуальний, представлений оцінкою і визначенням вимог ситуації, прогнозом її можливої зміни і прийняттям рішень про способи дій; і типологічною властивістю нервової системи, представленою її силою.
4. До основних стрес-факторів, що впливають на рівень емоційної стійкості курсантів у період ПВПП відносяться: постійний контроль, дефіцит часу, обмеженість простору, відрив від родини, підвищена вимогливість, небезпека, раптовість, невизначеність, невідомість.
5. Визначено три якісно різних рівня емоційної стійкості курсантів у процесі первинної військово-професійної підготовки: високий, середній і низький.
5.1. Виявлено, що курсанти з високим рівнем емоційної стійкості характеризуються низьким і частково середнім рівнями емоційного збудження, низьким рівнем особистісної тривожності, високим і частково середнім рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, високим і частково середнім рівнем інтелектуальної лабільності, великою і частково середньою силою нервової системи.
5.2. Курсанти із середнім рівнем емоційної стійкості характеризуються середнім і частково низьким рівнями емоційного збудження, середнім і частково низьким рівнями особистісної тривожності, середнім і частково низьким рівнями активності, працездатності, середнім рівнем мотивації, середнім і частково низьким рівнями інтелектуальної лабільності, середньою і частково великою силою нервової системи.
5.3. Для курсантів, віднесених до низького рівня, характерний середній і частково високий рівень емоційного збудження, середній рівень особистісної тривожності, низький і частково середній рівень активності, працездатності, середній рівень інтелектуальної лабільності, середня і частково мала сила нервової системи.
6. Встановлено, що динаміка емоційної стійкості курсантів в особливих умовах діяльності залежить від сформованості її рівнів і характеризується динамікою її структурних компонентів. Це свідчить про те, що рівні емоційної стійкості можуть формуватися експериментальним шляхом.
7. Встановлено, що високий рівень емоційної стійкості у курсантів може формуватися, як у ході експерименту, так і виявлятися довільно, але тоді емоційна стійкість може виявлятися на більш низьких рівнях, і буде вимагати удосконалювання. Низький рівень сформованості структурних компонентів виключає можливість її довільного прояву. У цьому випадку потрібно цілеспрямоване її формування за допомогою спеціально розробленої комплексної методики.
8. Визначені й удосконалені найбільш прийнятні для формування в курсантів у процесі ПВПП способи, методи і прийоми: психорегулюючє тренування (на основі аутотренінгу), ідеомоторне тренування, моделювання стрес-факторів і відпрацьовування стратегій дій у емоціогенних ситуаціях, дихальна гімнастика, рефлексія і самоконтроль.
9. Розроблена і впроваджена комплексна методика по формуванню й удосконалюванню адекватного рівня емоційної стійкості в курсантів, що включає психолого-педагогічні заходи, що дозволяють підвищити психічну саморегуляцію, десенсибілізацію до негативних емоцій (станів) і виробити стратегію дій у складних емотивних ситуаціях.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ І РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Злотніков А.Л. Професійна карєра як життєва мета // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2000.- Вип. VII. - С. 176-182.
2. Злотніков А.Л. Основні підходи у визначенні поняття емоційної стійкості // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків: ХВУ, 2000.- Вип. X. - С. 234-239.
3. Злотніков А.Л. Динаміка впливу стрес-факторів на курсантів ввузів в процесі первинної підготовки // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2001.- Вип. 6.- С. 128-131.
4. Злотніков А.Л. Детермінанти емоційної стійкості // Вісник Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди. Психологія. - Харків: ХДПУ, 2001 - Вип. 7. - С. 74-78.
5. Злотников А.Л. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости курсантов в особых условиях первичной военно-профессиональной подготовки в высших военных учебных заведениях / Психолого-педагогічні засади професійного становлення особистості практичного психолога і соціального педагога в умовах вищої школи. - Тернопільський державний педагогічний університет. ISBN 966-7425-10-X, 2003. - С. 74-78.
6. Злотніков А.Л. Емоційна стійкість як якість інтелігентності офіцера та її формування у процесі навчання у ВВНЗ // Основні напрямки виховання української військової інтелігенції у сучасних умовах: Матеріали науково-практичної конференції вищих навчальних закладів Харкова 22-23 листопада 2001р. - Харків: ХВУ, 2002.- С. 135-136.
7. Злотніков А.Л. Формування емоційної стійкості курсантів - один із шляхів подолання міжособистісних конфліктів в умовах реформування вищої школи // Багаліївські читання в НУА: Прог. І, матеріали V Багаліївських читань, Харків, 5 листопада 2002р./ Нар. Укр. акад. - Х., 2002.- Ч. 5. Вік ХХ: реформи в українській вищій школі. - С. - 149-152
8. Злотніков А.Л. Виявлення впливу емоційної стійкості військовослужбовців на вирішення міжособистісних конфліктів // Конфлікти в суспільстві, що трансформуються: Збірник наукових статей (за матеріалами ХІХ харківських політологічних читань) / Упорядники А.П. Гетьман, О.В. Савицька. - Харків: Право, 2001. - С. -177.
9. Злотніков А.Л. Емоційна сфера як основний компонент у структурі психологічних механізмів формування емоційної стійкості // II наукова конференція молодих вчених Харківського військового університету 16, 17 квітня 2003 р. / Тези доповідей. Частина I. С. -19.