Особливості експортного маркетингу продукції машинобудування України в азіатському регіоні - Автореферат

Ефективне входження у світогосподарську систему для України можливе лише за умови перетворення її у країну-експортера високотехнологічних, наукомістких виробів, товарів з високою доданою вартістю, до яких у першу чергу належить продукція машинобудівної галузі промисловості. Світова фінансова криза призвела до кризи світових товарних ринків, що проявилося в обвальному падінні попиту та загальному погіршенню конюнктури цін на основні експортні товари України, перш за все - на металургійну продукцію (що становила 33,6% загального товарного експорту країни у 1999 році, при тому що на сьогодні на світовому ринку металургійної продукції пропозиція на 20% перевищує реальний попит). Але здатність вітчизняних виробників створювати конкурентоспроможні товари для експорту безпосередньо пов""язана з використанням позитивних елементів закордонного і власного досвіду, критично виваженого з урахуванням економічної ситуації, що склалась, та специфіки розвитку сфери матеріального виробництва у обраних регіонах світу та окремих країнах. Віддаючи належне їх розробкам і вкладу до економічної теорії та практики, а також застосовуючи їх наукові положення, вважається за доцільне зосередити зусилля на подальшому дослідженні питань комплексного використання сучасних засобів експортного маркетингу при організації та здійсненні зовнішньоекономічної діяльності українськими підприємствами машинобудівної галузі, що дозволить підвищити її ефективність за рахунок розробки та впровадження системних маркетингових підходів. Основні положення і висновки дисертаційної роботи щодо особливостей організації експортної маркетингової політики машинобудівного комплексу України на ринках країн Азіатського регіону знайшли своє відображення у науково-дослідній роботі «Маркетинг машинотехнічної продукції українських виробників на ринках пріоритетних країн Афро-Азіатського регіону» (№0195U005778 державної реєстрації), в науково-дослідній роботі № 97103 «Дослідження змін у світогосподарських відносинах, визначення механізму забезпечення товарної та регіональної диверсифікації і реструктуризації зовнішньоторговельних звязків, їх впливу на торговий баланс України» (№0197U014990 державної реєстрації), виконаних за безпосередньої участі автора в Українському державному науково-дослідному інституті маркетингу і зовнішньоекономічної інформації та Українській академії зовнішньої торгівлі, прийнятих до практичного використання управліннями Міністерства зовнішніх економічних зв""язків і торгівлі України (довідка №26/03-712 від 27.10.99р.), а також використовуються у навчальному процесі Української академії зовнішньої торгівлі (довідка №26/03-732В від 3 листопада 1999 року).Як свідчить світовий досвід, вихід українських виробників на світові ринки вимагає творчого використання позитивних елементів зарубіжного досвіду, переосмислення їх на рахунок пристосування до реальної ситуації на національному ринку, специфіки економічних та культурних параметрів і обгрунтування можливостей та напрямків їх застосування в Україні. Республіка відігравала вирішальну роль в забезпеченні потреб країни в продукції ряду галузей, у тому числі і машинобудівної, де її частка в загальному виробництві по окремих видах продукції становила 20-40%, що перевищувало республіканську частку в промисловому виробництві СРСР - 17-18%. В цілому по республіці експорт продукції машинобудування становив більше 2% обсягів виробництва цієї продукції. Як наслідок, в останні роки темпи скорочення обсягів виробництва на підприємствах машинобудівної галузі були значно більшими, ніж у промисловості в цілому (у 1999 році темпи спаду у машинобудуванні та металообробній промисловості становили 0,8%, при тому, що загальний обсяг промислового виробництва порівняно з попереднім роком зріс на 4,3%). Як доводиться в дослідженні, саме відсутність чи нерозвиненість маркетингової складової у діяльності більшості вітчизняних підприємств галузі, відсутність реальної та послідовної маркетингової політики виробників на внутрішніх та зовнішніх ринках, відсутність достатньої кількості кваліфікованих спеціалістів-маркетологів на підприємствах галузі та у державних структурах, що координують зовнішньоторговельні звязки України, стають чільними факторами, що не дозволяють вітчизняному машинобудуванню звестись на ноги.У роботі досліджувались ринки таких країн: Ізраїлю, Туреччини, Ірану, Сирії, Індії, Китаю, Таїланду та Республіки Корея. Треба зауважити, що деякі з цих країн традиційно вже знаходяться в зоні впливу та інтересів української держави (Сирія, Туреччина, Індія, Китай), інші ж становлять цікавість щодо майбутнього розвитку ділових стосунків з ними. У 1999 році експорт українських товарів у цей регіон становив близько 28% загального експорту (18,8% у 1996 році) і займав третє місце за обсягами після експорту у країни Європи та СНД (31,3% і 28,1% товарів відповідно) і перше - за темпами розвитку торгівлі. За прогнозами експертів ООН та Світового Банку вже у 2000 - 2001 роках більшість негативних наслідк