Фактори феноменального економічного зростання Китаю. Етапи реформування, структура і динаміка розвитку економіки КНР. Роль Китайського юаня на світовому ринку. Трьохсторонні відносини з США та Росією. Торгово-економічні відносини Китаю і Центральної Азії.
Аннотация к работе
Вступ КНР - одна з великих світових держав. Країна входить до ядерного клубу, запускає космічні апарати, є постійним членом Ради Безпеки ООН. Китай займає перше місце у світі за розміром гідроенергетичних ресурсів. Економічна система КНР своєрідна тим, що являє собою ринкові відносинни під контролем комуністичної партії. В даний час за деякими оцінками економіка КНР складає 45% економіки США. Характерними рисами моделі економічного розвитку КНР аж до кінця 1990-х років були дві особливості: високі темпи розвитку, переважно екстенсивний характер економічного зростання. Дослідженням Китаю займалися такі автори: Жуджунь Дин, Ковалев М., Новик В., Кургинян С., Д. Махаффіі, Кджелд Броедсгаард, Елізабет Каламбія та багато інших. Точних даних про темпи економічного зростання до початку XX століття не існує, найбільш відомі дослідження в галузі оцінки реального ВВП і темпів економічного зростання проводив Ангус Медісон. Наприклад, невиправдане збільшення чисельності організації може призвести до надлишку робочої сили і до зниження продуктивності праці. Ці фактори не повязані з інноваціями, з новими виробничими технологіями і технологіями управління, зі зростанням якості людського капіталу. У сучасній теорії зростання зазвичай виділяють чотири типи економічного зростання: рівномірне зростання країн-лідерів (зокрема у США, Європі), чудеса зростання (Японія, Південна Корея, Гонконг), трагедії зростання (деякі країни Центральної Африки) і відсутність економічного зростання (наприклад, Зімбабве). [1.] 1.1 Фактори феноменального економічного зростання Китаю Головні чинники феноменального зростання китайської економіки наступні. Прихильники «шокової терапії», що включає в себе чотири основних елементи: лібералізація цін, лібералізація зовнішньої торгівлі та валютного курсу, роздержавлення і приватизація держпідприємств, проведення безінфляційної макроекономічної політики, вважають, що цього достатньо для швидкого вирівнювання структури цін до світового рівня та будівництва ринкових інститутів, а далі ринок буде сам регулювати економічні процеси. Третій фактор - висока частка заощаджень та інвестицій (вище 30% ВВП), доповнена ефективними стратегіями залучення іноземних інвестицій, в першу чергу у високотехнологічні галузі. Китай має у своєму розпорядженні третину світової території (після Росії і Канади). Реформування розпочалося у 80-ті роки зі сфери сільського господарства, з аграрних відносин. У 1999 р. була прийнята програма підтримки розвитку приватного сектору. Комерційні банки мають бути прибутковими і відносно незалежними від центрального уряду, проте уряд встановлює обовязкові для всіх банків орієнтири відсоткових ставок за кредитами і депозитами. А сьогодні Світовий банк та Міжнародний валютний фонд прогнозують, що до 2015-2020 рр. Китай за абсолютними показниками економічного розвитку перевершить досягнення США. Машинобудування характеризується великою кількістю підприємств, серед яких значну частину становлять дуже дрібні, напівкустарні заводи. В цілому Китай забезпечує себе основною продукцією машинобудування. Але й за цих умов китайська статистика зафіксувала зниження темпів зростання в 60-ті роки, що відповідало наслідкам авантюрної політики Мао Цзедуна. Китайський уряд побоюється різкого зростання споживчих цін, яке, враховуючи низький рівень доходів сільського населення, може мати серйозні соціальні наслідки. Зниження темпів зростання зовнішньої торгівлі в 1996- 1998 рр. було повязане з кризовими явищами, що охопили країни Південно-Східної Азії (Додаток Д).