Історія та головні етапи написання, головна ідея та образи драми Г. Ібсена "Ляльковий дім". Особливості драматичних конфліктів, їх типи та форми. Розвиток сценічної дії, характерні ознаки ібсенівської драматургії, поєднання трагічного і комічного.
Аннотация к работе
Лаура вийшла заміж за кохану людину, але її чоловік, людина з хворою нервовою системою, болісно сприймав нестаток грошей. Згодом про це дізнався чоловік, який спочатку співчував Лаурі, а потім під впливом родини, друзів, загальної думки жителів міста різко змінив своє ставлення до дружини і став вимагати розлучення. Про історію цієї жінки довідалася Сюзанна, дружина Ібсена, і, мабуть, пізніше розповіла про неї чоловікові. Нора і її прототип мали багато спільного, але була й істотна відмінність: Нора сама пішла з сім?ї, сама протиставила себе суспільству - це її свідоме рішення. І нарешті вона не витримує - викликає чоловіка на єдину серйозну розмову за довгих вісім років, в якій зізнається чоловіку і самій собі, що вона не щаслива, що вона досі не стала сформованою особистістю - людиною, а не лялькою.У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище пєси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова пєса.
Вывод
У «Ляльковому домі» сміливість думки Ібсена-мислителя підкріплюється новаторством Ібсена-драматурга. На прикладі аналізованої вище пєси можна побачити майже всі головні риси «нової драми» великого норвежця. Як і в багатьох інших творах, у ній драматург розглядає проблему «покликання». Атмосфера, розмова і вибір персонажів у «Ляльковому домі» цілком співзвучні духу новітнього світу. Письменник не побоявся заговорити про становище жінки у тогочасному суспільстві, про її право на власну точку зору, про її рівні права з чоловіком. Це було зовсім новим для норвезької та й для усієї світової драми. Ібсен почав будувати новий театр, куди глядач мав прийти не відпочивати, а думати. Про Ібсена говорили, що його пєси починалися там, де раніше звичайно закінчувалися. Можна сказати й інакше: вони закінчувався там, де розпочиналася справжня, дійсна боротьба, де мало відбутися випробування сил героя, тобто там, де могла б початися нова пєса. Тому фінал «Лялькового дому» називали відкритим. Своєю драмою Ібсен розкрив глибоку невідповідність між благопристойною видимістю і внутрішньою порочністю зображуваної дійсності, виразив протест проти всієї системи суспільних установ, вимагаючи максимальної емансипації жінки.
Таким чином, можна сміливо стверджувати, що Ібсен зробив велику послугу суспільству, показуючи права та обов?язки кожного, зокрема жінки. П?єса стала «ковтком свіжого повітря» для суспільства, яке досі утримувало старі догми і керувалося страхом осуду. На сьогодні існують такі ж проблеми, таких же людей, тому кожен може побачити і замислитись над своїм життям і над тим, яке воно є насправді і якими насправді є ми.
Список литературы
драма ібсен конфлікт
1. Буряк С. А щастя було зовсім поруч… За драмою Г.Ібсена «Ляльковий дім». 10 кл. // Зарубіжна література. - 2007. - №10-11 (506-507). - С. 44-47.
2. Галка Л.Г. Ібсен «Ляльковий дім»: матеріали до вивчення. Пєса відкритого фіналу. Урок пошуку істини в діалозі // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2008. - №4. - С. 45-46.
3. Ревнівцева Є. Зіткнення мрії і дійсності. Матеріали до уроків з вивчення творчості Ібсена. 10 кл. // Зарубіжна література. - 2005. - №11 (411). - С. 9-10.
4. Ціко І. Г. Показ шляху становлення особистості в доля Нори. Урок за драмою Г. Ібсена «Ляльковий дім». 10 кл. // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2004. - №7. - С. 37-39.
5. Чередник Л.А. Світова література. 10 клас. Рівень стандарту: Авторські уроки/ Л.А. Чередник - Харків: Ранок, 2011 р. - 205 с.