Правове регулювання договору перевезення різними видами транспорту. Права і обов"язки перевізника та відправника за договором. Шляхи та способи вдосконалення організації транспортних перевезення. Зарубіжний досвід міжнародних транспортних перевезень.
Аннотация к работе
Особливості договору перевезення на різних видах транспорту Зміст Вступ Розділ 1. Теоретично-правове регулювання транспортних перевезень 1.1 Поняття, види та суб’єкти транспортних перевезень 1.2 Законодавчі засади перевезень транспортом 1.3 Правове регулювання договору перевезення різними видами транспорту 1.4 Договір про перевезення Розділ 2. Договір перевезення транспортом: проблеми та тенденції правового регулювання 2.1 Права і обов`язки перевізника та відправника за договором перевезення 2.2 Проблеми та тенденції правового регулювання договору перевезення Розділ 3. Шляхи вдосконалення організації транспортних перевезень 3.1 Шляхи та способи вдосконалення організації транспортних перевезень 3.2 Зарубіжний досвід міжнародних транспортних перевезень Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність теми моєї курсової роботи зумовлена тим, що на даному етапі розвитку економіки України роль вантажного транспорту має велике значення. Але поряд з технічними й економічними змінами, які відбуваються у транспортній сфері, вдосконалюються і правові відносини щодо перевезення вантажів транспортом. Слід зазначити, що договір перевезення відноситься до договорів про надання послуг. Головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. При розгляді вищезазначених питань доцільним буде звернутися до наукових праць таких вчених як В.С. Щебини, Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери, Ч.Н. Азімова, М.М. Сібільова, В.А. Кройтора, С.А. Сліпченка, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко. Розділ 1. Теоретично-правове регулювання транспортних перевезень 1.1 Поняття, види та суб’єкти транспортних перевезень Договори перевезення - договори, які опосередковують важливу функцію перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти та мають важливе значення в умовах ринкової економіки та вільної конкуренції на ринку транспорту, але у той же час викликають багато спорів та дискусій з приводу їх юридичної природи та законодавчого визначення. Ч.Н. Азімова який зазначає, що договором перевезення є угода, у відповідності до якої одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату [24,c. Цивільним та Господарським кодексами України регулюються такі види договорів перевезення, як: 1) договори перевезення вантажу; 2) договори перевезення пасажирів; 3) договори фрахтування; 4) угоди транспортних організацій про порядок організації перевезень у прямому змішаному повідомленні; 5) договори про організацію перевезень; 6) договори між транспортними організаціями різних видів транспорту про організацію роботи із забезпечення перевезень вантажів [2,3]. Вітрянського, який вважає, що в сучасних умовах вже не можна говорити тільки про один договір, який сконструйований за моделлю реального договору, відповідно до якого перевізник зобовязаний доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його одержувачу або іншій уповноваженій на те особі, а вантажовідправник - сплатити провізну плату, а про систему договорів перевезення, до якої відносить всі вище перераховані договори стосовно усіх видів транспорту. На думку Ю.І. Заїки, …кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. У Цивільному кодексі України визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. На залізничному транспорті діє Закон України Про залізничний транспорт від 4 липня 1996 р., Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р., на річковому - Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 р., на морському - Кодекс торговельного мореплавства України, затверджений Верховною Радою України 9 грудня 1994 р., на повітряному - Повітряний кодекс України, затверджений Верховною Радою України 4 травня 1993 р. Умови перевезення пасажирів, вантажів та багажу автомобільним транспортом і відповідальність сторін за ці перевезення визначаються Законом України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 р., Статутом автомобільного транспорту УРСР, затверджений постановою Ради Міністрів УРСР 27 червня 1969 р., та іншими нормативними актами [4,5]. Слушною є думка Л. Свистун, що зазначає зокрема: …серед транспортних договорів особливе місце займає договір перевезення вантажу. Необхідно зазначити, що транспортно-правові норми являють собою сукупність законодавчих і підзаконних (відомчих) нормативно-правових актів і складають достатньо великий обсяг [19,c.113]. Річкові (внутрішні) перевезення врегульовано Статутом внутрішнього водного транспорту Союзу PCP, затв.