Сутність, функції, класифікація та правове регулювання добровільного страхування в Україні. Особливості організації та пошук шляхів його розвитку. Характеристика франшизи, суброгації, контрибуції, диверсифікації як основних принципів страхування.
Аннотация к работе
ЗМІСТ Вступ 1. Теоретичні засади добровільного страхування 1.1 Сутність та принципи добровільного страхування 1.2 Класифікація добровільного страхування 1.3 Правове регулювання добровільного страхування в Україні 2. Організація добровільного страхування в Україні 2.1 Особливості організації добровільного страхування 2.2 Аналіз та оцінка добровільних видів страхування 3. Однією з найважливіших передумов успішного розвитку страхової справи є забезпечення її висококваліфікованими кадрами. Ідеться, насамперед, про персонал страхових організацій, страхових брокерських контор, експертних, навчальних, консультаційних, контролюючих та інших організацій, котрі причетні до забезпечення високоякісного страхового сервісу. Водночас дуже важливо підвищувати рівень страхових знань, що їх мають наявні й потенційні споживачі страхових послуг. Страхувальники мають право укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Світовий досвід показує, що добре налагоджена страхова справа активно сприяє розвитку бізнесу та вирішенню соціальних проблем. За страхуванням велике майбутнє, адже з більшості видів добровільного страхування страхове поле покривається полісами нині не більше ніж на 10 %. Страхування може бути добровільним або обовязковим. Добровільне страхування не може бути обовязковою передумовою при реалізації інших правовідносин, не повязаних зі страхуванням. Зі страхових фондів значною мірою відшкодовуються збитки підприємств, до яких призвела передбачена умовами страхування подія (стихійне лихо, техногенна аварія, нещасний випадок тощо). Отже, знання зі страхової справи конче потрібні як працівникам страхових компаній, так і керівникам, бухгалтерам, фінансистам, маркетологам, юристам різних підприємств, працівникам медичних, банківських, податкових, аудиторських та інших організацій і установ. Предметом дослідження є організація фінансових відносин між суб’єктами добровільного страхування. Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі Про страхування: Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. На думку В.Й. Плиси: Термін страхування, виражає перерозподільчі відносини з приводу відшкодування збитку Наприклад, поняття страхування застосовують у значенні підтримки в якійсь справі, оберігання від нещасного випадку під час проведення небезпечних робіт, виконання циркових номерів тощо. Відомі українські вчені В.Д. Базилевич та К.С. Базилевич необхідність страхового захисту пояснюють таким чином. Форми типового договору, порядок проведення й особливі умови ліцензування обовязкового страхування визначає Кабінет Міністрів України. До них, насамперед, належать: · конкурентність; · страховий ризик; · страховий інтерес; · максимальна сумлінність; · відшкодування в межах реально завданих збитків; · франшиза; · суброгація; · контрибуція; · співстрахування і перестрахування; · диверсифікація. Проте й нині багато підприємств, економлячи на платежах, занижують страхову суму. У тих випадках, коли страхувальник отримає кошти на відшкодування збитків з іншого джерела, він має повідомити про це страховика, який візьме їх до уваги, коли розраховуватиме страхове відшкодування й оформлятиме регрес. Контрибуція. Закон України Про страхування передбачає, що предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням і розміщенням страхових резервів та управлінням ними. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.