Особливості діагностики, профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу у жінок різного віку з природньою та хірургічною менопаузою - Автореферат

В останні десятиріччя все більшого значення набуває демографічна проблема постаріння населення планети: за прогнозами ВООЗ, до 2015 року серед жіночого населення світу 46% складатимуть особи віком понад 45 років, тобто жінки у віці менопаузи. Майже у кожної третьої жінки після 65 років зустрічається як мінімум один перелом, у 40% - в віці 70 років і в 50% випадків - у жінок в віці 75 років і більше [Dawson-Hughes B. et al, 1987; Glauber H.S. et al, 1995; Kanis JA., Pitt FA., 1992]. Оптимізувати перебіг постменопаузального періоду у жінок з природньою та хірургічною менопаузою шляхом розробки та впровадження диференційованих методів профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу на основі вивчення особливостей ендокринного статусу, трофічних порушень та структурно-функціонального стану кісткової тканини в залежності від типу менопаузи, віку жінки та тривалості постменопаузального періоду. Для досягнення мети були поставлені задачі: Вивчити стан гіпофізарно-гонадної системи та особливості трофічних порушень у жінок із природньою та хірургічною менопаузою залежно від віку настання менопаузи, обсягу оперативного втручання та тривалості постменопаузального періоду. Встановити особливості структурно-функціональних порушень кісткової тканини залежно від стану гіпофізарно-гонадної системи та трофічних процесів, віку настання менопаузи, обсягу оперативного втручання та тривалості постменопаузального періоду у жінок із природньою та хірургічною менопаузою.В умовах лонгітудінального рандомізованого дослідження обстежено 217 жінок віком від 35 до 60 років з фізіологічною менопаузою (І основна група) та 214 пацієнток того ж віку з хірургічною менопаузою (ІІ основна група). З метою визначення нормативних показників ультразвукової денситометрії в умовах одномоментного епідеміологічного дослідження обстежено 236 жінок віком 35 - 53 роки в пременопаузальному періоді та 536 жінок віком 45 - 70 років в постменопаузальному періоді (301 - із природньою та 235 - з хірургічною менопаузою). З метою прогнозування виникнення остеопенічного синдрому у жінок з природньою та хірургічною менопаузою було проведено ретроспективний аналіз частоти досліджуваних чинників у пацієнток з остеопенічним синдромом в порівнянні з жінками у відповідному постменопаузальному періоді з нормальними показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини. При цьому навіть у жінок до 40 років з хірургічною менопаузою встановлено нижчі рівні естрадіолу (0,35±0,05 нмоль/л) і прогестерону (1,3±0,05 нмоль/л) та вищі ЛГ (41,2±5,13 ММЕ/л) і ФСГ (37,83±5,22 ММЕ/л) в порівнянні з показниками у жінок з природньою менопаузою - відповідно 1,5±0,29нмоль/л, 2,53±0,18нмоль/л, 23,98±3,54ММЕ/л, 13,36±4,52 ММЕ/л (р1-5, 2-6, 3-7, 4-8<0,05). Виявлено також, що у пацієнток з ранньою менопаузою (до 45 років) лише в період до 2 років постменопаузи ще зберігаються дещо вищі показники статевих стероїдних гормонів, можливо за рахунок вищого початкового їх рівня у молодших за віком жінок, та відповідно нижчі - гонадотропних, але вже після 2 років постменопаузи у жінок з раннім настанням менопаузи, особливо при хірургічній її етіології, розвиваються більш глибокі ендокринні зрушення в порівнянні з пацієнтками, у яких менопауза настала в більш пізньому віці.У дисертації вирішена актуальна медична задача по оптимізації перебігу постменопаузального періоду у жінок з природньою та хірургічною менопаузою шляхом розробки, клінічної апробації та впровадження в практику диференційованих методів профілактики та лікування постменопаузального остеопорозу на основі вивчення особливостей ендокринного статусу, трофічних порушень та структурно-функціонального стану кісткової тканини в залежності від етіології менопаузи та тривалості постменопаузального періоду. Ступінь вираженості дисгормональних розладів у жінок як з хірургічною, так і з природньою менопаузою визначається більшою мірою тривалістю постменопаузального періоду, ніж віком настання менопаузи. Особливості дисгормональних порушень визначаються типом менопаузи: при хірургічній менопаузі виявляється виражене зниження вмісту статевих стероїдних гормонів при незначному підвищенні рівня гонадотропних гормонів, переважно ФСГ (індекс ЛГ/ФСГ = 0,64), що обумовлює в цьому періоді більшу вираженість трофічних розладів та структурно-функціональних порушень кісткової тканини в жінок із хірургічною менопаузою, тоді як при природній менопаузі поряд з підвищенням вмісту гонадотропних гормонів (індекс ЛГ/ФСГ = 1,2) спостерігається незначне зниження показників статевих стероїдних гормонів, переважно прогестерону. У жінок з хірургічною менопаузою в ранньому постменопаузальному періоді (2 роки після операції) обсяг оперативного втручання обумовлює вираженість дисгормональних розладів гіпофізарно-гонадної системи, трофічних змін та структурно-функціональних порушень кісткової системи в ранньому постменопаузальному періоді: при гістероваріоектомії виявлені більш виражені ендокринні порушення, трофічні розлади слизової оболонки вагіни т

2. Основний зміст роботи