Структура черепно-мозкової травми внаслідок епілептичних нападів по міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги міста Києва. Характеристика факторів ризику виникнення та клінічні особливості перебігу. Вивчення вегетативного статусу у хворих.
Аннотация к работе
За даними ВООЗ, в світі нараховується близько 50 млн. хворих на епілепсію. За даними комісії з епідеміології та прогнозу інтернаціональної проти-епілептичної ліги існують дослідження, які свідчать про те, що від 1,5 до 5% населення в майбутньому будуть мати епілептичні напади (Commission on Epidemiology and Prognosis, International League against epilepsy, 2000). Деякі автори (D.L.Russell-Jones, S.D.Shorvon, 1989; L.M.Arnold, M.D.Privitera, 1996; D.Buck, G.A.Baker, 1997) відносять хворих з епілепсію до групи ризику в плані отримання важкої черепномозкової травми. При аналізі показників розповсюдженості захворювань центральної нервової системи спостерігається значне збільшення питомої ваги осіб, які страждають на епілепсію і перенесли ЧМТ внаслідок епілептичного нападу. Вивчити структурно-морфологічні зміни головного мозку у хворих, які отримали ЧМТ внаслідок епілептичних нападів, за результатами нейровізуалізаційних методів дослідження.Оцінка епілептичних нападів у хворих проводилась за Челфонтською шкалою важкості епілептичних нападів, запропонованою Dunkan J., Sander J. у 1991 році. Був розроблений опитувальник по частоті та характеристиці травм у хворих на епілепсію. Враховуючи необхідність проведення порівняльного аналізу, усі хворі були поділені на дві групи: основну (хворі з ЧМТ внаслідок епілептичного нападу) та контрольну (хворі з ЧМТ без попереднього судомного нападу), які відповідали хворим основної групи по віку і статі. 98 (89,1%) хворих, які отримали ЧМТ внаслідок судомного нападу, зловживали алкоголем та хворіли алкоголізмом, причому стан повязаний з гострим алкогольним синдромом був провокуючим фактором у виникненні судом, внаслідок яких виникала черепно-мозкова травма. Серед обстежених переважали хворі з вперше виниклим епілептичним нападом (32 - 29,1%) та хворі з тривалістю епілепсії до 1 року (37 - 33,6%).В дисертації дано теоретичне обґрунтування та вирішення наукової проблеми визначення клініко-параклінічних особливостей виникнення та перебігу закритої черепномозкової травми внаслідок епілептичних нападів для оптимізації лікувально - діагностичних заходів. Поглибленим вивченням факторів ризику ЧМТ за даними епідеміологічного аналізу по Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги встановлено, що у 11% хворих ЧМТ була внаслідок епілептичного нападу, що перевищує світові показники в 2-2,5 рази. Групу підвищеного ризику, в плані отримання ЧМТ внаслідок епілептичного нападу, склали чоловіки (31-40 років) зі спровокованими судомними нападами, внаслідок зловживання алкоголем, відсутністю адекватного лікування епілепсії та зниження соціального рівня життя. Встановлено, що переважна більшість хворих (57,3%) внаслідок судомного нападу отримали струс головного мозку, перебіг якого був за клінічними та обєктивними даними важчий, ніж в контрольній групі. У хворих з ЧМТ внаслідок епілептичного нападу, зі статистичною вірогідністю, був уповільнений регрес астенічного синдрому та епілептичних нападів (р<0,05), протягом всього гострого періоду ЧМТ.
План
2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вывод
В дисертації дано теоретичне обґрунтування та вирішення наукової проблеми визначення клініко-параклінічних особливостей виникнення та перебігу закритої черепномозкової травми внаслідок епілептичних нападів для оптимізації лікувально - діагностичних заходів.
Поглибленим вивченням факторів ризику ЧМТ за даними епідеміологічного аналізу по Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги встановлено, що у 11% хворих ЧМТ була внаслідок епілептичного нападу, що перевищує світові показники в 2-2,5 рази. Групу підвищеного ризику, в плані отримання ЧМТ внаслідок епілептичного нападу, склали чоловіки (31-40 років) зі спровокованими судомними нападами, внаслідок зловживання алкоголем, відсутністю адекватного лікування епілепсії та зниження соціального рівня життя.
Встановлено, що переважна більшість хворих (57,3%) внаслідок судомного нападу отримали струс головного мозку, перебіг якого був за клінічними та обєктивними даними важчий, ніж в контрольній групі. 84% хворих з ЧМТ внаслідок судомного нападу мали попередньо генералізовані, переважно тоніко-клонічні та міоклонічні напади. У 29% хворих зареєстрований перший в житті судомний напад.
4. У хворих з ЧМТ внаслідок епілептичного нападу, зі статистичною вірогідністю, був уповільнений регрес астенічного синдрому та епілептичних нападів (р<0,05), протягом всього гострого періоду ЧМТ. Характерною особливістю в клінічній картині у досліджених хворих були виражені коморбідні психічні розлади.
5. В неврологічному статусі хворих, що перенесли ЧМТ внаслідок судомного нападу виявлені більш грубі ураження нервової системи (ураження черепних нервів, пірамідна недостатність, координаційні розлади, вегетативні порушення), ніж в контрольній групі. Аналіз динаміки обєктивної неврологічної симптоматики в основній та контрольній групах показує більш швидкий регрес патологічних проявів (ністагму, ураженні лицьового нерву по центральному типу, статичної та динамічної атаксії) в контрольній групі.
6. ЕЕГ дослідження виявили специфічні відмінності електричної активності і характеру реагування мозку у хворих з ЧМТ внаслідок епілептичного нападу, від таких у хворих з ЧМТ без попереднього судомного нападу. В цілому ці відмінності можна оцінити, як підвищену схильність церебральних структур у хворих з ЧМТ внаслідок судомного нападу до синхронізації електричної активності в спокої, і особливо, під впливом функціональних навантажень.
7. Більш значні структурно-морфологічні зміни головного мозку у вигляді виражених ознак атрофічного процесу зі змінами лікворомістних та субарахноїдальних просторів (за даними КТ та МРТ) превалювали у хворих з ЧМТ внаслідок епілептичних нападів.
8. Встановлено, що використання леветирацетаму є найбільш ефективним у хворих з вперше діагностованою епілепсією і може використовуватись у вигляді монотерапії та в комплексному лікуванні хворих з черепно-мозковою травмою.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. В більшості випадків можлива профілактика ЧМТ внаслідок епілептичних нападів шляхом уникання безпосередніх причин і факторів ризику, які можуть спричинити судомний напад. Основна увага повинна приділятись активній боротьбі з алкоголізмом, як провокуючим фактором ризику в нашому дослідженні та ефективному лікуванню епілепсії.
Вторинна профілактика має на меті: - ранню діагностику, стаціонарне обстеження з обовязковим ЕЕГ та КТ обстеженням, оптимальне та систематичне медикаментозне лікування;
- попередження повторних нападів з урахуванням факторів ризику їх виникнення;
2. Використання леветирацетаму в вигляді монотерапії виявилось ефективним в лікуванні хворих з вперше встановленим діагнозом епілепсії, незалежно від типу судомного нападу, при порівнянні з традиційними антиепілептичними препаратами, що дозволяє рекомендувати його для впровадження в клінічну практику.
Список литературы
1. Ліпко І.М. Особливості ушкоджень, повязаних з епілептичними нападами // Досягнення біології та медицини. - Одеса, 2003.- №2.- С.46 - 47.
2. Ліпко І.М., Зозуля І.С. Особливості черепномозкової травми на фоні еліптичних нападів // Вісник наукових досліджень. - Тернопіль, 2005.-№1.- С.128 -130. (Автором особисто проведено клінічне обстеження хворих, виконано опрацювання та аналіз одержаних даних. Особисто сформульовано основні наукові положення та виконано текстове оформлення роботи).
3. Ліпко І.М. Характер структурних порушень у хворих з черепно-мозковою травмою, яка виникла внаслідок судомного нападу, за результатами нейровізуалізаційних методів дослідження // Biomedical and biosocial anthropology. - Вінниця, 2006. - №7. - С.31-33.
4. Зозуля І.С., Ліпко І.М. Використання леветірацетаму у пацієнтів з вперше встановленим діагнозом епілепсія. Перший практичний досвід в Україні //Збірник наукових праць співробітників КМАПО ім. П.Л.Шупика. - Київ, 2004. - Випуск 13. - Книга 2. С. 312-315. (Ліпко І.М. особисто здійснила збір анамнестичних даних, клінічне обстеження хворих, провела інтерпретацію даних ЕЕГ дослідження до та після початку лікуванням леветірацетамом. Виконала узагальнення результатів, порівняння їх з даними аналогічних досліджень. Сформулювала висновки роботи).
5. Зозуля І.С., Ліпко І.М., Зозуля А.І. “Спосіб лікування епілепсії з вперше встановленим її діагнозом”. Деклараційний патент на корисну модель №6501, Бюл.№5 від 16.05.2005. (Ліпко І.М. виконала 75% роботи).
6. Lipko I.M. Neuroimaging findings in patients with traumatic brain injury cased by seizures // European Journal of Neurology.- 2007.- Vol.14.-Suppl.1.- p. 297.
7. Ліпко І.М. Характер порушень біоелектричної активності головного мозку у хворих з ЧМТ внаслідок епілептичних нападів // Вісник Вінницького національного університету. - Вінниця,2007.-№2.- С.627-630.
8. Зозуля І.С., Ліпко І.М. Підгостра енцефалопатія з епілептичними нападами у хворого алкоголізмом // Biomedical and biosocial anthropology. - Вінниця, 2007. - №9. - С.79-82.