Особливості біологічних ритмів серцево-судинної системи та вегетативного тонусу у здорових осіб та хворих на ІХС похилого віку - Автореферат

Викликає також зацікавленість питання щодо звязку змін вегетативного тонусу протягом доби з розвитком епізодів ішемії міокарда у хворих на ІХС похилого віку. З огляду на важливу роль порушень добового ритму ССС у механізмах розвитку ішемії міокарда у хворих на ІХС літнього віку, ми вважали актуальним вивчити вплив дії мелатоніну з метою нормалізації виявлених порушень. Матеріали дисертації є частиною комплексних досліджень, які були виконані у відділі клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України протягом 1999-2003 рр.: “Вікові особливості біологічних ритмів кардіореспіраторної системи та можливі шляхи корекції їх порушень у осіб похилого віку” (шифр 00.43.98, № держреєстрації 0198U000610), “Дослідження можливих геропротекторних та стрес-протекторних ефектів застосування мелатоніну у осіб з прискореним типом старіння” (шифр 00.81.01, № держреєстрації 0101U002032), де автор є одним із виконавців досліджень. Встановити звязок добової структури ішемії міокарда з добовими ритмами ССС і вегетативного тонусу у хворих на ІХС похилого віку. Оцінити ефективність корекції порушень добових ритмів ССС і вегетативного тонусу у хворих на ІХС похилого віку за допомогою мелатоніну.Для корекції добових ритмів хворим на ІХС (34 особи) призначався препарат мелатоніну "Віта-мелатонін" (Київський вітамінний завод) у дозі 3 мг за 30 хвилин до сну протягом 14 діб на підставі того, що мелатонін є одним з основних регуляторів добової періодики організму [Claustrat B., Brun J., Borson-Chazot F., 2001]. 2), у хворих на ІХС похилого віку мають місце більш виражені зміни показників ВРС, у порівнянні зі здоровими людьми тієї ж вікової групи. Зміни спектральних показників ВРС у здорових осіб похилого віку, у порівнянні з молодими людьми, аналогічні змінам часових показників: значно зменшується потужність коливань серцевого ритму у всіх областях спектра, однак найбільші зміни спостерігаються в діапазонах LF (в 2,1 рази) і HF коливань (в 2,4 рази). У здорових осіб похилого віку і у хворих на ІХС того ж віку, співвідношення LF/HF і величина LFN істотно вище, ніж у молодих людей, що свідчить про перевагу в них симпатичного відділу ВНС. Вивчення добового ритму ССС у хворих на ІХС похилого віку показало, що зміни цих ритмів, в основному, аналогічні тим, які спостерігаються у здорових людей похилого віку, однак ступінь їх виразності істотно більший (табл.3).У дисертації наведено нове вирішення науково-практичної проблеми порушень біологічних ритмів серцево-судинної системи у хворих на ІХС похилого віку - зясування вікових змін варіабельності ритму серця і добового ритму ЧСС і АТ, особливостей цих ритмів у хворих на ІХС похилого віку на основі даних добового моніторування ЕКГ і артеріального тиску. Вивчено звязок циркадної структури ішемії міокарда у хворих ІХС похилого віку з добовими ритмами серцево-судинної системи та вегетативного тонусу, а також можливість корекції порушень біологічних ритмів серцево-судинної системи препаратом мелатоніну. У фізіологічно старіючих осіб похилого віку спостерігаються зміни біологічних ритмів серцево-судинної системи, значно знижується варіабельність ритму серця, переважно в області коливань низької (в 2,1 рази, p<0,05) і високої (в 2,4 рази, p<0,05) частоти. У хворих на ІХС похилого віку спостерігаються більш виражені (у порівнянні зі здоровими людьми похилого віку) порушення барорефлекторної регуляції серцево-судинної системи, про що свідчить подовження перехідного періоду серцевого ритму при ортостатичній пробі та зменшення реакції з боку вегетативної нервової системи. У хворих на ІХС похилого віку, у порівнянні зі здоровими людьми, спостерігаються більш виражені зміни добових ритмів ЧСС, АТ і вегетативного тонусу: знижується їх амплітуда до повного зникнення циркадних ритмів (у 50 % випадків), спостерігається їх інверсія (у 15 % випадків), розвивається десинхронізація добових ритмів серцево-судинної і вегетативної нервової систем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертації наведено нове вирішення науково-практичної проблеми порушень біологічних ритмів серцево-судинної системи у хворих на ІХС похилого віку - зясування вікових змін варіабельності ритму серця і добового ритму ЧСС і АТ, особливостей цих ритмів у хворих на ІХС похилого віку на основі даних добового моніторування ЕКГ і артеріального тиску. Вивчено звязок циркадної структури ішемії міокарда у хворих ІХС похилого віку з добовими ритмами серцево-судинної системи та вегетативного тонусу, а також можливість корекції порушень біологічних ритмів серцево-судинної системи препаратом мелатоніну.

1. У фізіологічно старіючих осіб похилого віку спостерігаються зміни біологічних ритмів серцево-судинної системи, значно знижується варіабельність ритму серця, переважно в області коливань низької (в 2,1 рази, p<0,05) і високої (в 2,4 рази, p<0,05) частоти. При цьому вегетативний баланс зміщується у бік переваги симпатичного відділу вегетативної нервової системи. Встановлено, що однією з причин зниження варіабельності ритму серця при старінні є порушення барорефлекторної регуляції серцево-судинної системи.

2. У хворих на ІХС похилого віку значення показників варіабельності ритму серця достовірно (p<0,05) нижче порівняно з такими ж у здорових осіб того ж віку. Симпатовагальний баланс у хворих на ІХС похилого віку зміщується у бік переваги симпатичного тонусу.

3. У хворих на ІХС похилого віку спостерігаються більш виражені (у порівнянні зі здоровими людьми похилого віку) порушення барорефлекторної регуляції серцево-судинної системи, про що свідчить подовження перехідного періоду серцевого ритму при ортостатичній пробі та зменшення реакції з боку вегетативної нервової системи.

4. У хворих на ІХС похилого віку, у порівнянні зі здоровими людьми, спостерігаються більш виражені зміни добових ритмів ЧСС, АТ і вегетативного тонусу: знижується їх амплітуда до повного зникнення циркадних ритмів (у 50 % випадків), спостерігається їх інверсія (у 15 % випадків), розвивається десинхронізація добових ритмів серцево-судинної і вегетативної нервової систем. Ці зміни можна інтерпретувати як розвиток десинхронозу.

5. У хворих на ІХС похилого віку відзначається звязок добової структури ішемії міокарда із циркадними ритмами серцево-судинної системи і вегетативним тонусом (кореляції між показниками 0,3-0,4). У хворих з порушеним добовим ритмом АТ (“non-dippers”) спостерігається високий рівень симпатичного тонусу в нічні години доби та виявляється збільшення кількості і тривалості епізодів ішемії міокарда.

6. У хворих на ІХС похилого віку ранковий пік ішемії міокарда корелює (p<0,05) зі зниженням парасимпатичного тонусу, зростанням симпатичної активності, ЧСС і АТ, тобто з факторами, що збільшують потребу міокарда в кисні. При цьому відзначено, що швидкість ранкового підйому ЧСС і АТ у хворих на ІХС похилого віку вища, ніж у здорових людей тієї ж вікової групи, що сприяє розвитку ішемії міокарда.

7. Прийом "Віта-мелатоніну" (3 мг на ніч) сприяє нормалізації добових ритмів ЧСС, АТ у хворих на ІХС похилого віку. При цьому у хворих на ІХС похилого віку відзначається істотне зниження частоти та тривалості епізодів ішемії міокарда в нічні та ранкові години доби.

Практичні рекомендації

1. Для виявлення порушень добових ритмів серцево-судинної системи і вегетативного тонусу, а також зясування циркадної структури ішемії міокарда у хворих на ІХС похилого віку доцільно використовувати добове моніторування ЕКГ і АТ з аналізом варіабельності ритму серця.

2. Для оптимізації часу призначення антиангінальних препаратів при лікуванні ІХС необхідно враховувати добові ритми серцево-судинної системи і вегетативного тонусу, а також циркадну організацію ішемії міокарда. З огляду на ранковий пік ішемії міокарда у хворих на ІХС похилого віку доцільно призначати ці препарати в ранні ранкові години доби.

3. З метою корекції порушень добового ритму серцево-судинної системи (при відсутності нічного зниження ЧСС і АТ) і зменшення частоти епізодів ішемії міокарда у хворих на ІХС похилого віку доцільно використовувати препарати мелатоніну, призначаючи їх на ніч.