Адаптаційні ефекти у змінах відновлюваної дії відпочинку і м"язової працездатності за умов включення активного відпочинку у тренувальний процес. Роль судинного і тканинного факторів відновлення у реалізації сєченовського ефекту в процесі тренування.
Аннотация к работе
Ці міркування визначили мету нашої праці, гіпотеза якої полягала у припущенні, що дослідження взаємодії АВ з процесом фізичного тренування дозволить виявити нові сторони впливу феномену Сєченова на мязову працездатність і кардіореспіраторну систему, які можуть сприяти підвищенню ефективності тренування і розширенню можливостей використання АВ. Предмет дослідження: адаптаційні ефекти, що формуються при взаємодії АВ з процесом фізичного тренування і виявляються у змінах відновлюваної дії відпочинку, мязової працездатності, а також реакцій кровообігу та дихання на фізичні навантаження. Результати дисертації доповідались та обговорювались на VI Всеукраїнськой научно-практичной конференції "Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, спорту дітей-інвалідів та валеологічної освіти в навчальних закладах України" (Кіровоград, 1998); Міжнародній науковій конференції "Health its Essence, Diagnostic and Strategies for Improving" (Криница Гурська, Польща, 1999); V Всеукраїнскій науково-практичній конференції "Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України" (Кіровоград, 1999); Науковій конференції "Zdrowie czlowieka w jego egzystencji" (Эльбонг, Польща, 1999); IV Міжнародному науковому конгресі "Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоровя, рекреації, спортивної медицини та реабілітації" (Київ, 2000); Науковій конференції "Pedagogika" (Радом, Польща, 2000); Міжнародній науковій конференції "Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи" (Гродно, Беларусь, 2001); Науковій конференції Львівського державного інститута фізичної культури "Молодая спортивная наука Украины" (Львів, 2002). Застосування в інтервалах між навантаженнями зростаючої за своєю інтенсивністю активуючої діяльності дозволяє посилити адаптаційні можливості організму на початку циклу навантажень (при використання АВ середньої і, особливо, значної інтенсивності), а також до кінця тренувального циклу (при використанні АВ малої інтенсивності), або, навпаки, забезпечити істотне і зростаюче до кінця цього циклу зниження адаптації до мязової активності (при використанні АВ граничної інтенсивності). Ефективність місячного періоду таких тренувань виявилася різною: тренування з ПВ підвищило працездатність на 45,9% (з 74,5±3,0 до 108,7±5,1 Вт), таке саме тренування з БАДК - на 40,4% (з 73,1±2,8 до 102,6±5,2 Вт), а тренування з БАДГ - на 79,8% (з 71,3±3,1 до 128,2±5,6 Вт).Взаємодіючи з процесами втоми і відновлення у фізіологічному механізмі тренування, він змінює пристосування до фізичних навантажень, істотно (і по-різному в залежності від інтенсивності активуючої діяльності) пролонгуючи або акумулюючи адаптаційний вплив. Динаміка зміни сєченовського ефекту за умов використання активуючої діяльності малої, середньої та значної інтенсивності визначається збільшенням відновної дії відпочинку. При використанні активуючої діяльності граничної інтенсивності реєструється “негативна фаза” сєченовського ефекту, тобто зменшення ефективності відпочинку, яке поступово стає ще виразнішим, знижуючи відновну дію відпочинку в порівнянні з пасивним відпочинком. Сєченовський ефект активного відпочинку (АВ) доцільно використовувати не тільки для прискорення функціонального відновлення після фізичних навантажень, але і як складову частину режиму діяльності і відпочинку у самому тренувальному процесі. Застосування АВ в тренувальному процесі дозволяє цілеспрямовано поліпшити адаптацію до певних видів фізичних навантажень: при використанні попередніх активуючих впливів і одноразових активуючих впливів значної інтенсивності - до силових навантажень, при використанні багаторазових впливів малої інтенсивності - до навантажень на витривалість.
Вывод
1. Сєченовський ефект активного відпочинку набуває нових властивостей в умовах повторних навантажень, притаманних фізичному тренуванню. Взаємодіючи з процесами втоми і відновлення у фізіологічному механізмі тренування, він змінює пристосування до фізичних навантажень, істотно (і по-різному в залежності від інтенсивності активуючої діяльності) пролонгуючи або акумулюючи адаптаційний вплив.
2. Одноразове застосування активуючої діяльності в першому інтервалі відпочинку у тренувальному занятті забезпечує пролонгування адаптаційного впливу на наступні 3-5 інтервалів відпочинку, чого не спостерігається за умов пасивного відпочинку. При цьому стимуляція відновних процесів у третьому інтервалі відпочинку або дещо збільшується, або (за умов використання граничної за інтенсивністю активуючої діяльності) істотно знижується.
3. Багаторазове, тобто у всіх інтервалах між навантаженнями тренувального заняття, використання активуючої діяльності забезпечує кумулятивний вплив на адаптацію до рухової активності. При цьому у фізіологічному механізмі тренування значно змінюється взаємна залежність між процесами втоми і відновлення, забезпечуючи послідовне зростання (або зниження - при граничній за інтенсивністю активуючій діяльності) ефективності відпочинку. Динаміка зміни сєченовського ефекту за умов використання активуючої діяльності малої, середньої та значної інтенсивності визначається збільшенням відновної дії відпочинку. При використанні активуючої діяльності граничної інтенсивності реєструється “негативна фаза” сєченовського ефекту, тобто зменшення ефективності відпочинку, яке поступово стає ще виразнішим, знижуючи відновну дію відпочинку в порівнянні з пасивним відпочинком.
4. Посилюючи або послаблюючи (при граничній за інтенсивністю активуючій діяльності) відновні процеси в фізіологічному механізмі тренування, феномен Сєченова може значно змінювати режим повторних навантажень в однократному занятті, підвищуючи його стимулюючу діяльність до рівня тренуючого впливу. Щоденне на протязі місяця тренування мязів з використанням багаторазових сєченовських ефектів може забезпечити значне (до 46,7-79,4 %) зростання мязової працездатності, тоді як таке саме тренування з застосуванням пасивного відпочинку значно менше (лише на 37,7%) підвищує працездатність.
5. Використання сєченовських ефектів у довготривалому тренувальному процесі змінює розвиток реакцій кровообігу і дихання в процесі виконання фізичних навантажень, сприяючи “переносу” цих реакцій на початковий період діяльності і послабляючи функціональне навантаження на протязі другої половини роботи. Вплив активуючої діяльності, що стимулює відновлення мязової працездатності, супроводжується розвитком “ ефекту згашення” реакцій кровообігу і навантаження на протязі другої половини роботи. Вплив активуючої діяльності, що стимулює відновлення мязової працездатності, супроводжується розвитком “ефекту згашення” реакцій кровообігу і дихання в умовах стандартного навантаження. Це проявляється в економізації приросту кількості серцевих скорочень під впливом активного відпочинку і у відповідних змінах легеневої вентиляції.
6. В фізіологічному механізмі взаємодії сєченовського ефекту з фізичним тренуванням істотна роль належить стимуляції трофічних процесів у стомлених мязах. В процесі тренування відносний вклад сєченовського ефекту у стимуляцію трофічних процесів у мязах зростає.
7. Найважливішим результатом застосування сєченовського ефекту активного відпочинку в фізичному тренуванні є стимуляція розвитку довготривалих адаптаційних змін. Проявом цих змін, поряд з економізацією реакцій кровообігу і дихання в умовах дозованих навантажень, є значне збільшення діапазону реакцій цих систем за умов максимальних навантажень.
ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Сєченовський ефект активного відпочинку (АВ) доцільно використовувати не тільки для прискорення функціонального відновлення після фізичних навантажень, але і як складову частину режиму діяльності і відпочинку у самому тренувальному процесі. Включення АВ різної інтенсивності в інтервалах між окремими тренувальними навантаженнями, а також перед початком всього тренувального заняття істотно посилює адаптацію організму до мязової діяльності і підвищує ефективність тренування.
2. Застосування АВ в тренувальному процесі дозволяє цілеспрямовано поліпшити адаптацію до певних видів фізичних навантажень: при використанні попередніх активуючих впливів і одноразових активуючих впливів значної інтенсивності - до силових навантажень, при використанні багаторазових впливів малої інтенсивності - до навантажень на витривалість. При використанні таких впливів граничної інтенсивності може бути забезпечене збільшення втомлюваності фізичних навантажень, застосовуваних у тренувальному процесі.
3. Для реалізації цілей оздоровчого тренування доцільно використовувати у всіх інтервалах відпочинку активуючі впливи малої інтенсивності, які знижують “ціну адаптації” до фізичних навантажень. Такий варіант активуючих впливів слід рекомендувати особам з послабленим здоровям, а також особам похилого віку. В спортивному тренуванні молодих і цілком здорових людей можуть бути використані активуючі впливи значної інтенсивності, які збільшують втомлюваність навантажень, але сприяють розвитку довготривалого адаптаційного ефекту.
4. Застосування активуючих впливів у вигляді діяльності нестомлених мязів в процесі занять фізичним вихованням студентів дозволяє не тільки підвищити (з 52-57 до 70-75%) моторну щільність занять, але і поліпшити функціональний стан серцево-судинної системи і в значній мірі прискорити відновлення розумової працездатності, яка знижується безпосередньо після кожного з занять фізичним вихованням.
ПЕРЕЛІК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Ходинов В. Н. Физиологическое обоснование возможности повышения оздоровительной эффективности физической тренировки за счет использования активного отдыха // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского.- 2001.- Т. 14 (53), № 1.- Сер. Биология.- С. 114-116.
2. Ходинов В. Н. Фізіологічний аналіз використання оздоровчих можливостей активного відпочинку у фізичному вихованні студентів // Нові технології навчання: Наук.-метод. збірник Науково-методичного центру Вищої освіти Міністерства освіти і науки України.- Київ, 2001.- Вип. 31.- С. 195-198.
3. Ходінов В. М. Фізіологічне обґрунтування використання активного відпочинку у фізичному тренуванні // Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія: Науково-практичний журнал.- 2002.- № 2 (18).- С. 92-94.
4. Ходінов В. М. Активний відпочинок як додатковий засіб досягнення високого результату в спорті // Молода спортивна наука України: Зб. наук. праць з галузі фіз. культури та спорту.- Львів, 2002.- Т. 2, вип. 6.- С. 245-249.
5. Ходинов В. Н. Физическая тренировка и активный отдых: возможности взаимодействия и условия несовместимости // Актуальні проблеми оздоровчої фіз. культури, спорту дітей інвалідів та валеологічної освіти в навчальних закладах України: Матеріали VI Всеукраїнської наук.-метод. конференції.- Кіровоград, 1998.- С. 12-13.
6. Ходинов В. Н. Физиологический анализ условий повышения эффективности тренировочного процесса за счет активного отдыха // Актуальні проблеми оздоровчої фіз. культури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наук. праць Матеріали Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Вінниченка.- Кіровоград, 1999.- С. 228-229.
7. Булич Э. Г., Ходинов В. Н. Взаимодействие физической тренировки и активного отдыха как проблема физиологии и физического воспитания // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наук. праць Матеріали Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Вінниченка.- Кіровоград, 1999.- С. 239-240.
8. Булич Э. Г., Муравов И. В., Кобза М. Т., Ходинов В. Н. Ближайшие и отдаленные последствия недооценки физического воспитания в университетском образовании // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наук. праць Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка.- Кіровоград, 1999.- С. 236-239.
9. Булич Э. Г., Муравов И. В., Новак С. З., Тузинек С. Я., Ходинов В. Н. Нереализованные возможности физического воспитания в современных образовательных системах // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наук. праць Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка.- Кіровоград, 1999.- С. 234-236.
10. Ходинов В. Н. Принципы и технология сочетания тренировки с активным отдыхом как условие повышения результативности массового спорта // Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоровя, рекреації, спортивної медицини та реабілітації: Матеріали четвертого міжнародного наукового конгресу.- Київ, 2000.- С. 443.
11. Ходинов В. Н. Два противоположных подхода к физической тренировке - спортивный и валеологический // Актуальні проблеми оздоровчої фізкультури, фізичної реабілітації та валеології у сучасних умовах: Зб. наукових праць Кіровоградського держ. пед. університету ім. В. Винниченка.- Кіровоград, 2000б.- С. 48-50.
12. Ходинов В. Н. Валеологические проблемы физической тренировки: возможности, ограничения и перспективы // Zdrowie czlowieka w jego egzystencji: Materialy konferencylne.- Elblag, 2000b.- S. 535-544.
13. Chodinow W. Wplyw wypoczynku czynnego i cwiczen fizycznych na postery studentow w nauce // Pedagogika: Prace naukowe.- 2001.- N 1, 7.- S. 102-105.
14. Ходинов В. Н. Физиологическое обоснование применения активного отдыха в занятиях физическим воспитанием студентов // Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи: Материалы междунар. научной конференции.- Гродно, 2001.- С. 275.
15. Chodinow W. Wykorzystanie wypoczynku czywnego do przedluzenia zawodowej kariery sportowca // Health: Its Essence, Diagnostic and strategies for Improving: Materialy Konferencyjne.- Radom, 2001.- S. 346-349.
16. Ходинов В. Н. Неиспользованные резервы физического воспитания молодежи // Физическое воспитание и современные проблемы формирования и сохранения здоровья молодежи: Материалы международной научной конференции.- Гродно, 2001.- С. 274-275.