Формування Магрибу як субрегіональної спільності в рамках системи міжарабських відносин. Політичні передумови створення Союзу арабського Магрибу. Аналіз тенденцій об"єднавчих процесів в Північній Африці, вплив конфліктів на ефективність діяльності САМ.
Аннотация к работе
Актуальність теми визначила і наукову проблему, яка вирішується в дисертації: особливості, закономірності та перспективи становлення й розвитку інтеграційних процесів в Магрибі. Дослідження виконано в рамках планової тематики кафедри соціально-гуманітарних дисциплін “Соціально-гуманітарні науки: проблеми, відкриття, доробки” Європейського університету (номер державної реєстрації 0101V007350), затвердженої Міністерством освіти та науки України. Мета дисертації полягає в політологічному аналізі концептуального забезпечення інтеграційних процесів в Магрибі, їх характеру, змісту, еволюції та ступеню впливу на політичні процеси, які мали місце в досліджуваний період в магрибинському субрегіоні (на внутрішньодержавному рівні, а також на рівні двосторонніх та багатосторонніх відносин між державами субрегіону). Зясувати роль, яку відіграє САМ в процесі поглиблення політичної та економічної інтеграції країн Магрибу, зосередивши увагу на провідних напрямках діяльності Союзу в цій сфері; Визначити характер взаємозалежності та взаємовпливу двох регіонів - Європи та Магрибу; проаналізувати політику Європейського Союзу (ЄС) стосовно країн Магрибу, дослідити характер її впливу на розвиток доцентрових та відцентрових тенденцій в Північній Африці;У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, наукове значення роботи, визначено мету та завдання, обєкт, предмет дослідження, його хронологічні рамки, відображено наукову новизну, практичне значення та апробацію отриманих результатів дисертації. У першому підрозділі “Інтерпретація понять “глобалізація” та “регіоналізація” у світовій політичній науці” дисертант зазначає, що регіоналізм - це природний органічний принцип територіальної організації соціальних, політичних, економічних і культурних аспектів життєдіяльності людських спільнот. В цьому сенсі регіоналізм знаходить свій вияв в таких категоріях, як соціальна єдність етнічних, расових і мовних груп, що проживають разом; економічна взаємодоповнюваність тих господарських і промислових одиниць, які діють в рамках даної території; сумісність загальних цінностей, повязаних з культурою, релігією, історичними традиціями; політична солідарність. тексти міждержавних договорів, двосторонніх угод в окремих сферах співробітництва, а також інші документи, які формують договірно-правову базу відносин між магрибинськими державами; Ковтунова “Проблеми інтеграції країн Магрибу”, в якій наведено дані про відносини між країнами Великого (або Арабського) Магрибу (Алжиру, Лівії, Мавританії, Марокко та Тунісу), про стан відносин магрибинських держав з країнами Європи, США, колишнім СРСР та Росією в 80-ті - на початку 90-х років, має суто довідковий характер і не претендує на комплексний аналіз інтеграції в магрибинському субрегіоні.У першому підрозділі “Магриб - субрегіональна спільність в системі міжарабських відносин” дисертант зазначає, що саме належність країн “Арабського Магрибу” до арабо-ісламської субцивілізації формує сьогодні природний фундамент як специфічних форм взаємодії між особою та суспільством, так і характеру влади, незалежно від форм її існування. У другому підрозділі “Основні передумови та етапи розвитку інтеграційних процесів у Північній Африці” зазначається, що становлення магрибинської самосвідомості повязано із національно-визвольною боротьбою країн субрегіону, підйом якої відбувався під антиімперіалістичними та обєднавчими гаслами, що закликали до обєднання зусиль заради досягнення незалежності та реалізації ідеї “Єдиного Магрибу”, яка передбачала створення федерації. До 1975 року були сформовані механізми багатостороннього співробітництва (Рада міністрів економіки країн Магрибу, Постійний консультативний комітет Магрибу, низка спеціалізованих комітетів і комісій), сформульована доктрина економічної політики країн Магрибу. Розвиток двосторонніх економічних звязків (попри його інтенсивний характер наприкінці 70-х - на початку 80-х років) виявився малоефективним для вирішення складних і масштабних завдань, що стояли перед країнами Північної Африки. Пріоритетною для Алжиру виступала проблема нейтралізації негативного впливу ісламізму (яку краще було вирішити в рамках міждержавної організації), хоч і економічний аспект багатосторонньої співпраці уявлявся важливим, враховуючи серйозні соціально-економічні проблеми в країні.Магриб як регіональна спільність в рамках міжарабської системи відносин сформувався під впливом наступних чинників: геополітичного, що зумовив формування однотипних господарчо-культурних комплексів та спільної культурної традиції; геостратегічного (субрегіон як зосередження стратегічних інтересів іноземних держав), що згуртувало магрибинські народи у протидії зовнішній експансії; етнічного (берберський характер субрегіону до арабського завоювання), арабізації та ісламізації субрегіону (результатом яких є належність Магрибу до арабо-ісламської субцивілізації); спільності історичної долі країн Магрибу та наслідків західноєвропейського впливу та присутності в регіоні, що сприяло появі та утвердженню такого явищ