Інтелектуалізм в літературі. Характерні ознаки філософсько-естетичного звучання та інтелектуальної прози в літературі ХХ ст. Особливості стилю А. Екзюпері. Філософський аспект та своєрідність повісті-притчі "Чайка на ім"я Джонатан Лівінгстон" Р. Баха.
Аннотация к работе
Зміст ВСТУП РОЗДІЛ I. ФІЛОСОФСЬКИЙ ЗМІСТ РОМАНУ «ПЛАНЕТА ЛЮДЕЙ» А. ЕКЗЮПЕРІ 2.1 ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ А. ЕКЗЮПЕРІ 2.2 ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНЕ ЗВУЧАННЯ ЙОГО ТВОРІВ РОЗДІЛ III. СПЕЦИФІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРОЗИ Р. БАХА 3.1 СВІТОБАЧЕННЯ Р. БАХА 3.2 ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ ТА СВОЄРІДНІСТЬ ПОВІСТІ-ПРИТЧІ «ЧАЙКА НА ІМ’Я ДЖОНАТАН ЛІВІНҐСТОН» Р. БАХА РОЗДІЛ IV. ОСОБЛИВОСТІ КОМПАРАТИВНОГО АНАЛІЗУ СТИЛЮ АМЕРИКАНСЬКОГО ПИСЬМЕННИКА ПОСТМОДЕРНІЗМУ Р. БАХА І ФРАНЦУЗЬКОГО ПИСЬМЕННИКА МОДЕРНІЗМУ А. ЕКЗЮПЕРІ РОЗДІЛ V. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ А. ЕКЗЮПЕРІ ТА Р. БАХА ЗА ШКІЛЬНОЮ ПРОГРАМОЮ ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ВСТУП До інтелектуальної прози зверталися багато митців (Г. Сковорода, Т. Шевченко, І. Франко, Н. Синицька, Л. Українка, В. П. Домонтович та багато ін.). Однак, на компаративному рівні інтелектуальна проза до цього часу не вивчалась. Інтелектуальна проза - прозові твори, у яких виявляється схильність персонажів, оповідача, ліричного героя до розумового самоаналізу, до абстрактного мислення. Найтиповішими жанрами інтелектуальної прози є притчі, філософські романи. Основними ознаками інтелектуалізму в літературі вважаємо насамперед концептуальність твору, наявність героя-ідеї, підкреслену символічність, різні види інтертекстуальності, поєднання реального та ірреального, створення різноманітних картин світу, побудову конфлікту і колізії твору у вигляді розумової схеми, параболічність думки, використання гри, відкритий фінал і т. ін. Цей комплекс специфічних художніх ознак надає інтелектуальній прозі своєрідності, що виокремлює її з-поміж інших близьких до неї жанрових різновидів, як от: химерної, філософської, притчевої, міфологічної, психологічної. Відомий американський письменник Р. Бах - один із перших представників постмодернізму у США. Особливий стиль автора виражається у використанні жанру притчі, який найбільш вдало втілює його ідеї інтелектуальної прози. Письменник відрізняється не лише манерою написання, використанням різних стилістичних засобів, але й здатністю вмістити в невелику за обсягом книгу безліч ідей та проблем, вмінням написати твір настільки вдало, щоб він був доступний для багаторівневого прочитання. Письменник тяжіє до фантастики, ірраціональності, містики, які допомагають відобразити складні зрушення у свідомості людини. Головний герой повісті «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон» не сприймає брутальної дійсності, надаючи перевагу самоспогляданню та саморозвитку. Особливістю творчої манери письменника є вміле поєднання світобачення пілота з самобутнім ліризмом, і цей синтез допомагає художньо-філософському проникненню в таємниці життя, у внутрішній світ людини. У ній немає ні вигаданих героїв, ні цілісного сюжету - це образи з життя письменника, його розповідь про людей, з якими зустрічався і працював, роздуми про сенс людського життя і майбутнє людства. Обєкт дослідження - інтелектуальна проза як сповідь з невигаданими льотними пригодами та філософськими роздумами про призначення Людини на планеті Земля. Предмет дослідження роман Антуана де Сент-Екзюпері «Планета людей», та філософська казка-притча Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінґстон». ХАРАКТЕРНІ ОЗНАКИ ФІЛОСОФСЬКО-ЕСТЕТИЧНОГО ЗВУЧАННЯ ТА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ПРОЗИ В ЛІТЕРАТУРІ XX ст. інтелектуалізм література бах екзюпері У другій половині XX ст. у всіх родах літератури (епос, лірика, драма) та її жанрах посилюється тенденція до поглиблення інтелектуалізму. Наступний сплеск інтелектуальної прози відбувся в 40-х рр. в українській еміграційній літературі, й лише в 60-70-х рр. - в Україні (В. Дрозд, В. Земляк, В. Шевчук, Ю. Щербак та ін.). Ю. Давидов розглядає інтелектуалізацію західної літератури XX ст. як «щільний і часом досить глибокий звязок із філософією (а пізніше також із теоретичною психологією, культурологією, соціологією), що їх неможливо повністю осягнути, якщо не розгадано ключ до їхніх таємних шифрів, метафізичного чи «глибинно-психологічного» підтексту» [39, с. Литовський літературознавець В. Бікульчюс вважає, що «інтелектуальний роман» втілює те розумове споглядання, ті розмірковування, якими заповнено філософський роман XX століття [2, с. Цієї думки дотримуються й Г. Бенькович, вважаючи синонімічними терміни філософський (найбільш уживаний) та ідеологічний, інтелектуальний роман, вказуючи також, що філософського роману визначається відстороненою ідеєю, котра може втіленою в притчі, алегорії, міфологемі, в характері героїв, їх суперечках, роздумах, долях» [39, с. М. Наєнко, розглядаючи творчість В. Дрозди в контексті європейської і латиноамериканської літератур, визначає міфологічний, притчевий (параболічний) тип мислення цих митців і називає їхні твори різновидом романтичної літератури, що засвідчує «і змістова її домінанта (жадання ідеалу), і наповненість саме романтичним метафоризмом, на першому плані в якому - гіпербола». Л. Новиченко, О. Логвиненко та інші дослідники виділяють три різновиди в українській прозі: конкретно-реалістичний; лірико-романтичний; умовно-метафоричний (одне з його розгалужень химерний). А. Бочаров