Визначення різниці в підходах до інноваційного розвитку в Україні та промислово розвинутих країн світу. Етапи впровадження інновацій у виробництво в замкнутому циклі. Дослідження змін інноваційної здатності промислових підприємств промисловості України.
Аннотация к работе
ENVIRONMENTAL MANAGEMENT
шує урожайність зерна пшениці ярої на 0,36- 0,52 т/га, білка на 1,43-1,67 %, клейковини на 1,30-2,00 %, урожайність зерна кукурудзи — на 1,63-1,88 т/га, білка — на 0,60-0,80 %; урожайність зерна сої — на 1,56-1,80 т/га, білка на 1,56-1,90 % і жиру — на 0,97-1,80 %.
Список литературы
1. Калинин Ф.Л. Биологически активные веще-стваврастениеводстве:[монография]/Ф.Л.Калинин. — К.: Наук. думка, 1984. — 316 с.
2. Никелл Л.Д. Регуляторы роста растений. — М.: Колос, 1984. — 91 с.
3. Пономаренко С.П. Регуляторы роста растений: [монография] / С.П. Панамаренко. — К. Інтертехнодрук, 2003. — 312 с.
4. Біологічно активні речовини в рослинництві / [Грицаенко З.М., Пономаренко С.П., Карпенко В.П., Леонтюк І.Б.] — К.: ЗАТ «Нічлава», 2008. — 345 с.
5. Волкогон В.В. Мікробіологічні препарати в землеробстві. Теорія і практика: [монографія] / В.В. Волкогон, О.В. Надкернична. — К.: Аграрна наука, 2006. — 312 с.
6. Волкогон В.В. Значення регуляторів росту у формуванні активних азотфіксувальних сим-біозів та асоціації / В.В. Волкогон, В.П. Сальник // Физиология и биохимия культурных растений. — 2005. — Т. 37, № 3. — С. 187-197.
7. Толстоусов А. Екобезпечний розвиток: пошуки, стратегія / А. Толстоусов, Л. Хилько. — К.: Знання України, — 2001. — 332 с.
8. Дегодюк Е.Г. Вирощування екологічно чистої продукції рослинництва / Е.Г. Дегодюк, В.Ф. Сайко, М.С. Корнійчук. — К.: Урожай, 1992. — 318 с.
9. Доспехов Б.А. Методика полевого опыта. — М.: Колос, 1985. — 351 с.
10. ОСТ 10.106.84 «Опыты полевые с удобрениями. Порядок их применения». — М.: ЦИНОА, 1984. — 34 c.
УДК 330.341.1
ОСОБЛИВОСТІ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЗАСАДАХ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕТЕРМІНАНТ СТАЛОГО РОЗВИТКУ
О.В. Гребенюк кандидат економічних наук молодший науковий співробітник відділу стратегічного потенціалу сталого розвитку
ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України»
Визначено різницю в підходах до інноваційного розвитку в Україні та промислово розвинутих країн світу. Розроблено етапи впровадження інновацій у виробництво в замкнутому циклі. Досліджено зміну інноваційної здатності промислових підприємств промисловості України.
Ключові слова: інновації, інноваційний потенціал, ресурсне забезпечення, промисловість, інноваційна економіка.
Вумовахзагостреннярецесійнихпроцесів вукраїнськійекономіціоднимзнайперспектив-ніших шляхів виходу із ситуації, що склалась, є направлення вільних та кредитних коштів на інноваційний розвиток регіонів. Проте внаслі-докфінансовоїкризивільніінвестиційнікошти, якіможнабулобспрямуватинаінновації,обмежені. Тому необхідно сформувати оптимальну стратегіюінноваційнихвідносин,наекономічну ефективність не тільки в короткостроковому, а й у довгостроковому періоді, включаючи національні інтереси та безпеку.
Теоретичниміприкладнимаспектамвирі-шення багатогранної проблематики зростання національної економіки на засадах інноваційного розвитку, а також економічної безпеки інновацій, приділяли увагу відомі вітчизняні та зарубіжні вчені А. Санчес, П. Франкеліус, Й. Шумпетер, О.М. Алимов, В.Г. Андрійчук, П.І. Гайдуцький, В.М. Трегобчук та ін. Проте, незважаючинатеоретичнііпрактичніцінності попередніхнауковихздобутків,існуєгострапо-требаувсебічномувивченнітааналізіпроцесів поглиблення розвитку національної економіки на засадах інновацій.
Ґрунтуючись на тезі, що інноваційний розвиток за ефективного використання наявних інвестиційних ресурсів дасть можливість українській економіці досягти вищих конкурентних переваг, ми поставили за мету до-слідити та визначити функції забезпечення розвиткунаціональноїекономіки,ґрунтуючись
Збалансоване природокористування № 2/2014 49
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ENVIRONMENTAL MANAGEMENT
на інноваційному зростанні останньої. Тому насамперед слід розробити фази комплексного дослідження (пропозицій) розвитку: а) на пtrialу етапі, спираючись на розроблені концептуальні рішення, ідентифікації, результати дослідження, потрібно виtrialти рівні та структуру існуючої системи інноваційного розвитку;
б) на другому етапі зtrialюється додатковий аналіз доцільності використання різних методів та засобів щодо обґрунтування системи показників-індикаторів, які характеризtrial зазначений ефект, а також провадження обєктивних процедур їх оцінювання-trialo-зування;
в) на третьому етапі, після визначення сукупностіпрогресивнихзаходів,слідпровести їх комплексний аналіз, щоб вибрати найбільш дієві, при цьому проводячи ранжування їх за значимістю та термінами реалізації;
г) четвертим етапом є розроблення конкретних рекомендацій та добір комплексу засобів щодо проведення політики реагування на загрози на різних рівнях управління (національне господарство, промисловість, регіон, галузь тощо) відповідно до потенційного ступеня загроз.
Оскільки існує нагальна необхідність сформуватисвітоглядно-методологічнийаспект інтелектуальної сфери загальноекономічного розвитку, що на першому етапі потребує науково-практичного осмислення конвергентних та макроеволюційних засад управління забезпеченням інформаційної безпеки, то доцільно звернутисядотрадиційноїдеталізаціїкатегорій та їх дефініційного визначення (табл. 1).
Першніжрозпочинатидосліtrialязме-тою створення винаходу, важливо дотримуватися таких пунктів: •визнаннянеобхідностіщодопроведення інновації. Цей процес може проходити кількома шляхами, однак найчастіше він відбувається під впливом бажання збільшити ефективність виробництва або закріпити лідируючі позиції,
Таблиця 1 Базовий понятійно-категоріальний апарат інноватики*
Інновації (Україна)
Інновації (США)
Інноваційний продукт
Інноваційна інфраструктура
Інноваційна економіка
Інноваційний потенціал
Новостворені(застосовані)і(або)вдосконаленіконкурентоспроможні [4] технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого плану, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери
Застосування кращих рішень, які відповідають новим вимогам, [5] задовольняють існуючі потреби ринку. Інновації розглядаються як щось оригінальне, нове, що «знищує» старий порядок побудови відносин на ринку чи в суспільстві
Результат науково-дослідної і (або) дослідно-конструкторської [4] розробки, що відповідає вимогам які ставляться до інновацій
Сукупність підприємств, організацій, установ, їх обєднань, асо- [4] ціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо)
Економічна доктрина, що формулює загальноприйняті теорії [4] економіки з тим, що знання, технології, підприємництво та інновації розташовані в центрі моделі, а не розглядаються як незалежні сили, які практично не схильні до впливу політики. Інновація економіки ґрунтується на двох фундаментальних принципах: головною метою економічної політики повинні бути для стимулювання більш високу продуктивність завдяки більш інноваційною;
Сукупність інноваційних ресурсів, резервів та можливостей, які ** забезпечують досягнення поставленої інноваційної мети щодо реалізації мети проекту чи програми інноваційних стратегічних змін. Таким чином, інноваційний потенціал забезпечує можливість оперативно реагувати на зміни зовнішніх умов, вносячи необхідні корективи до свого внутрішнього середовища
* Узагальнено та систематизовано автором статті. ** Авторське трактування дефініції.
50 № 2/2014 Збалансоване природокористування
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ENVIRONMENTAL MANAGEMENT
знівелювати відставання від лідера в технологічному розвитку;
• фінансова забезпеченість. Витрати на дослідження винаходів зазвичай досить високі, тому суб’єкт господарювання чи країна стикаються з пошуком оптимального пакету витрат у контексті рівноваги між витратамина дослідження/впровадженнятаотриманимпіс-ля цього економічним чи соціальним зиском;
• наявність відповідних ресурсів, насамперед людських, для проведення сучасних досліджень. Щоб отримати бажані конкурентні переваги,потрібнівисококваліфікованіспеціа-лісти, а в контексті національної безпеки — вітчизняні.
Саметакусхемуможназастосуватилише у випадках незначних інноваційних змін або в країнах зі значними ресурсами. Наприклад, досліджуючи інноваційний розвиток Британії — як однієї з провідних країн ЄС, бачимо, що в країні порівняно дефіцитними є саме висококваліфіковані спеціалісти та обладнання.. Питання фінансового забезпечення виникає тут досить рідко. В українських же реаліях проблема фінансового забезпечення постає на перше місце, однак у цьому є досить значна відмінність між західними країнами та Україною.Такінноваційнідослідженняврозвинутих країнах здійснюютьсявосновному на приватні кошти субєктів господарювання, а держава займаєтьсяздебільшогофундаментальнимиабо соціально важливими та дорогими дослідженнями у випадку значної вартості та незначного фінансового зиску, внаслідок чого приватні фірми не проявляють великої зацікавленості в них. В Україні ж більшість досліджень про-водиться за державний кошт, що несе в собі меншуефективністьтадисонансзприкладним впровадженнями.
В Україні є також реальна загроза щодо подальшого зниження забезпеченості ресурсами, в тому числі науковими кадрами. Так, видатки на науку в Україні становлять лише 0,3 %, в той час як мінімально необхідним для сталого розвитку є 2 % від ВВП. До того ж ефект від фінансування науки розтягується на 5- 10 років як мінімум. Таким чином, втративши зараз прошарок молодих науковців, з часом буде досить важко продовжити розпочату роботу, не кажучи вже про можливу втрату «зв’язку між поколіннями» науковців.
З огляду на досить суттєвий зарубіжний досвід, необхідно якнайпильніше загострити увагу на ґрунтовній різниці в підходах до ви-значеннядефініції«інновації»міжукраїнською та провідною світовою економічною наукою. Так,незважаючиназагальнусхожістьпідходів у визначенні (див. табл. 1), у Законі України «Про інноваційний розвиток» акцент робиться саме на створенні технологій, організаційних рішень. У визначеннях же «інновації» у провідних промислових країнах світу головним виступає не процес створення інновацій, а їх впровадження та застосування. Ця зовні несуттєва відмінність показує на концептуальну несхожість у підходах, що в у кінцевому варі-антівиливаєтьсявнезначнійкількостівпрова-джених у комерційну практику інновацій.
Процес кінцевого впровадження інновацій у виробництво можна зобразити у вигляді таких етапів у замкненому циклі (рис. 1): а) обґрунтування необхідності впровадження інновацій на виробництві, вtrialення ризиків,коротко-,середньо-тадовгострокових перспектив щодо їх застосування, моделювання можливих ринкових змін, визначення економічного зиску;
б) побудова SWOT-аналізу та затвердження плану інноваційного розвитку;
в) відбір існуючих проектів та визначення найоптимальнішого з них, затвердження проекту;
Рис. 1. Замкнений цикл етапів упровадження інновацій у виробництво
Збалансоване природокористування № 2/2014 51
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ENVIRONMENTAL MANAGEMENT
г) тестове впровадження проекту, корекція планів та моделей розвитку;
ґ) повноцінне впровадження у виробничий цикл та отримання економічної вигоди;
д) етап стабільного і постійного використання результатів проекту, поступове усереднення інноваційності відносно ринку, усвідомлення необхідності наступного еволюційного розвитку.
Звертаючи увагу на існуючий стан щодо розбудови інноваційної економіки в Україні, можна сказати, що дисонанс в інноваційному розвитку зявляється вже на третьому етапі. Так, при відборі проекту розвитку важливе значення для економічної безпеки має країна походження, тому більшу перевагу слід надавати вітчизняним розробкам, які зазвичай на етапі проектування вже адаптовані до українських умов використання. Також необхідно згадати про інформаційні загрози в разі використання іноземних технологій. Проте українські підприємства в більшості своїй купують та впроваджують саме іноземні технології, і однією з причин останнього є недостатня по-інформованість субєктів господарювання [3].
Проаналізувавшистанінноваційноїздат-ності промислових підприємств України за останні 5 років (табл. 2), помічаємо сильний вплив на нього світової фінансової кризи. Так, за 2008-2009 рр. падіння реалізованої промислової продукції становило 12 % при падінні інноваційної продукції на 42 %. Однак уже з 2011 р. всі наведені показники перевершили докризовийрівень.Так,обсягреалізованоїпро-мислової продукції за 5 досліджуваних років зрісна53%.Протевконтекстіінноваційвиник- ла диспропорція. Інноваційні витрати 2012 р. становили15493,6млн.грн.проти8725,8млнгрн. 2008 р. Але їхнє зростання в більш ніж 77 % спричинило збільшення обсягу реалізованої інноваційної продукції тільки на 5,9 % (до 18564,2 млн грн.). Іншим негативним явищем, незважаючи на позитивні тенденції, залиша-єтьсячасткаінноваційноїпромисловоїпродук-ції в загальному обсязі, що за 5 звітних років скоротилася з 1,60 до 1,32 % при паралельному збільшенні частки інноваційно активних під-приємствз13до16,4%.Такимчином,станомна 2012р.всередньомукожнеінноваційноактивне підприємство виробило інноваційної продукції тільки 8 %.
До проблем вітчизняного інноваційного розвитку слід також віднести джерела його фінансування.Так,ЗАДАНИМИДЕРЖАВНОЇСЛУЖ-би статистики, основні витрати щодо фінансування інноваційної діяльності лягають на плечі власне організацій (53,2 % загального обсягу), в той час як держбюджет фінансує від 2,8 % в 2008 р. до 0,9 % у 2012 р. Якщо проводити паралель розвинутими країнами світу, то державна частка інноваційних витрат зменшується з рівнем розвитку країни. Так, у загальній структурі витрати держбюджету на інновації в Японії становить 1,83 у США — 2,51 %. Цікава ситуація складається в ЄС з огляду на нерівномірність розвинутості країн-членів: вищезазначені витрати варіюють від 3,1 (Ірландія) до 26,4 % (Словенія) [1, 2].
Таким чином, рівень підтримки інновацій з боку держбюджету в Україні вкрай низький. На перших етапах становлення інноваційної економіки держава має вкладати значні ко-
Таблиця 2
Інноваційна здатність промислових підприємств України за 2008-2012 рр.
Макроекономічні показники
2008
Ретроспективний період, роки
2009 2010 2011 2012
Кількість інноваційно-активних підприємств, шт.
Впровадженно інноваційних видів продукції, од.
Обсяг інноваційних витрат, млн грн
Обсяг реалізованої промислової продукції, млн грн
Обсяг реалізованої інноваційної продукції, млн грн
Частка інноваційної промислової продукції в загальному обсязі, %
1549
2446
8725,8
916618,3
14688,7
1,60
1411
2685
7949,9
806550,6
8511,4
1,06
1462
2408
8045,4
1065108,2
10995,1
1,03
1679
3238
14333,8
1329266,3
17411,02
1,31
1785
3403
15493,6
1403302,6
18564,2
1,32
Джерело: Узагальнено й обчислено автором за статистичними даними, наведеними в працях [6, 7].
52 № 2/2014 Збалансоване природокористування
ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ
ENVIRONMENTAL MANAGEMENT
шти задля активізації процесів інноваційного розвитку.
ВИСНОВКИ
Внаслідокфінансовоїкризиіснуєобмеже-ність вільних інвестиційних коштів, що могли б бути спрямовані на інновації, тому необхідно сформувати оптимальну стратегію інноваційних відносин, відібравши технології з огляду на економічну ефективність не тільки в короткостроковому, а й довгостроковому періоді, включаючи національні інтереси та безпеку. Розроблена замкнена система впровадження інноваційсубєктамигосподарюваннявказуєна існуючіпроблемитазагострюєувагунавідборі технологій інвестування.
В українській промисловості існують значні проблеми з інноваційним розвитком. Так, незважаючи на світову економічну кризу та поряд з цим зростання кількості інноваційно активних підприємств, частка інноваційної продукції за 5 років зменшилась. До того ж часткаінноваційноїпродукціївїхнійструктурі була досить незначною — 8 %.
TRIALK ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Sanchez A.M., Bermejo L.R. Public sector performance and efficiency in Europe the role of public R&D/ Institute of Social and Economic Analysis. — 2007. — № 1.
2. Eurostat. [Електронний ресурс] — Режим до-ступу: http://epp.eurostat.ec.europa.eu
3. Research and Innovation performance in EU Member States and Associated countries Innovation Union progress at country level, — Luxembourg: Publications Office of the European Union 2013. — 330 p.
4. Закон України «Про інноваційну діяльність» № 40-IV від 04.07. 2002 р.
5. Frankelius P. (2009), Questioning two myths in innovation literature, Journal of High Technology Management Research, Vol. 20. — No. 1. — pp. 40-51.
6. Україна в цифрах 2012 / За ред. О.Г. Осаулен-ка. — К.: Державна служба статистики України, 2013. — 249 с.
7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні; Державна служба статистики України, — К.: 2012. — 305 с.
УДК 631.95 : 332.66
ПРОДУКТИВНІСТЬ ТА АГРОЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ КОРМОВИХ КУЛЬТУР У СІВОЗМІНІ НА ТОРФОВИХ ҐРУНТАХ
В.А. Проневич кандидат сільськогосподарських наук докторант
Інститут агроекології і природокористування НААН
У польових дослідженнях доведено, що на торфових ґрунтах найдоцільнішим є вирощування багаторічних трав у довготривалих чистих посівах, або в польових сівозмінах з їхньою часткою не менше 66-77%, які забезпечують високу продуктивність та агроенергетичну ефективність виробництва.Додатковоюгрупоюкультурусівозмінієоднорічнітрави(22-33%)ізанеобхідності— просапні культури.
Світоваівітчизнянапрактикасільськогос-подарськоговикористанняосушенихторфовищ засвідчує високу ефективність вирощування зернових, технічних, овочевих, кормових та інших культур на торфових ґрунтах [1-6]. По-тенційнаенергія—одинізосновнихпоказників поживної цінності корму. Саме обмінна енергія може бути ефективно використана організмом тварини при збалансованому раціоні за всіма поживнимиречовинами.Вихідобмінноїенергії з 1 га різних кормових культур значною мірою залежить від технологічних прийомів вирощування, екологічних факторів, біологічних особливостей рослин, фази їх росту і розвитку.
Відомо, що продуктивність і агроенергетична ефективність використання торфового ґрунту значною мірою визначається видовим складомкультуріспіввідношеннямїхуструк-турі посівних площ. В умовах Полісся склад культуртаїхняструктуравизначаютьсяґрун-