Особливості іменників множинності (pluralia tantum), їх існування і функціонування в сучасній українській мові і гуцульському говорі - Курсовая работа

Іменники, що мають лише форми однини, є іменниками singularia tantum, іменники, що мають лише форми множини, є іменниками pluralia tantum. Проблема дослідження полягає у визначенні місця розряду іменників множинності в гуцульській говірці, його значення та функції. Проте досягненню і вирішенню поставленої мети передує збір та обробка тематичного мовного матеріалу, якого з питання про множинні іменники (pluralia tantum) недостатньо та мало досліджено, тому дослідження такого типу є досить актуальними. Незважаючи на це, у даній курсовій роботі порівняно різні погляди дослідників української мови на поняття і особливості функціонування іменників множинності (pluralia tantum). Необхідно сказати, що метою даної курсової роботи є встановлення особливостей іменників множинності (pluralia tantum) та їх існування і функціонування в сучасній українській мові та гуцульській говірці.Ядро першого склали іменники, бо інші частини мови сформувалися пізніше, а деякі, як-от прикметники, числівники, розвинулися з іменників. Вирішення цієї проблеми має велике теоретичне значення, оскільки поряд із родом і відмінком число є однією з головних категорій іменника. Тому зясування сутності іменникової категорії числа сприятиме вивченню категорій роду й відмінка, природи конкретних, абстрактних, збірних та речовинних назв, допоможе зрозуміти специфіку категорії числа в інших частинах мови [29;C.134].. У сучасному мовознавстві можна виділити два основні підходи до числа, згідно з якими цю категорію розглядають як лексико-граматичну або граматичну. Там, зокрема, зазначено: “На відміну від інших частин мови (прикметників, числівників, прикметникових займенників, дієслів), у яких категорія числа є суто граматичною, бо служить тільки засобом синтаксичного звязку з іменниками (або особовими займенниками), іменники виражають граматичними формами числа предметність у кількісному визначенні; в іменниках ця категорія є підтвердження цієї думки наведено приклади, де числові форми “виступають як спосіб граматичної диференціації різних значень слів” [Виноградов 1947: 155].Категорія числа іменників - словозмінна морфологічна категорія, яка позначає кількість предметів і складається з двох співвідносних грамем того самого слова - однини і множини (основний вияв категорії), а також категорія з елементами несловозмінного, тобто класифікаційного, типу, яка стосується форм не того самого слова, а різних слів (неосновний вияв категорії). За значенням і формою частина іменників утворює систему двох протиставлених рядів форм однини і множини (грамема однини і грамема множини). Вони змінюються за числами, тобто мають співвідносні значення і форму однини й множини: учень - учні, будинок - будинки, береза - берези. В іменниках двоїна вживалася при числівниках два для позначення двох, у тому числі парних предметів: озуваше сапога свою (сапога - форма Зн. в. двоїни) дві руці; (форма Р. в. двоїни) [40;C.65]. Відсутність семантичної ознаки обчислювання спричинила відсутність повноцінної семантико-граматичної категорії числа в іменниках, які мають не значення числа, а лише його форму - або тільки однини (singularia tantum), або тільки множини (pluralia tantum), тобто не змінюються за числами: пісок, висівки.Матвіяс зауважує: «З погляду семантики множинні іменники співвідносні з граматичним значенням форм однини і множини; вони виражають омонімію двох чисел» [7, 17]. Тому форму тільки множини мають такі за семантикою слова, як-от: назви конкретних предметів (гачі, кліщі), назви дій (мольфи), власні назви (Карпати), назви обрядів (вечорниці), назви емоцій (льопоти, мудрішки) та ін. Так, є такі множинні іменники, які функціонували як іменники pluralia tantum вже у прасловянській мові, наприклад люди [4, III, 323]. Так, множинні іменники, що означають звичаї, обряди, релігійні свята - це назви багатоелементних дій, тому мають, в основному, форми тільки множини (або pluralia tantum). V, 72], вони називали часові проміжки, дії, що повторювалися, а згодом за цими іменниками закріпилися назви звичаїв, обрядів, лексичне значення яких базувалося на значенні відповідних дій тощо.Причина такого зацікавлення - архаїчність, раритетність мовлення, збереження на всіх мовних рівнях таких локальних явищ, які відрізняють гуцульський діалект від інших діалектних зон україномовного континууму. Тематична група лексики назв одягу є однією з найбільш давніх у мові і демонструє зміни у традиціях і побуті мовців, що призводить до зникнення лексем, заміни їх іншими, розширення чи звуження їх семантики. Загальні назви одягу позначають сукупність виробів із тканини, хутра, шкіри, якими послуговується людина для захисту тіла від холодк, спеки тощо. Шухевича, складався з довгих широких із грубого білого полотна (поркениці) чи широких червоних або чорних (часом білих) суконних штанів (крашениці, холошні, гачі), чорного повстяного капелюха (кресані), постолів (виробяки - із шкіри без шерсти, сирівцї - з шкіри сирої з шерстю).[14, 146] Лексеми шма?тє, ла?хи, дрантє, манаткі із цією ж семантикою

План

Вступ

1. Категоріальні відмінності іменників множинності

1.1 Поняття множинних іменників та існування категорії pluralia tantum в українській мові

1.2 Граматична категорія числа

2. Семантична структура множинних іменників у гуцульській говірці

2.1 Назви одягу і прикрас як засіб відтворення колориту місцевого побуту Гуцульщини

Список літератури