Дослідження нових способів розв’язання термінологічних проблем у сфері правового регулювання особистого немайнового права особи на сприятливе навколишнє природне середовище. Аналіз українського законодавства за період з 1991 року до нашого часу.
Аннотация к работе
ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО ГРАЖДАНСКОЕ ПРАВО CIVIL LAWОднією з основних проблем нормативно-правового регулювання особистого немайнового права особи на інформацію про стан навколишнього природного середовища є непослідовність законодавця у питанні термінології: тут панують характерні для вітчизняного законодавства багатство синонімів і плутанина. Українське законодавство пропонує стільки альтернативних термінів, що постають сумніви щодо того, скільки субєктивних прав існує з приводу інформації про стан навколишнього природного середовища, довкілля і навколишнього середовища: одне чи декілька? Право на інформацію про стан навколишнього природного середовища, право на екологічну інформацію, право на інформацію про стан довкілля у тій чи іншій редакції гарантоване практично у кожній державі світу, тож вже не раз ставали предметом наукового дослідження як в Україні, так і за кордоном. Тим не менш, у вітчизняних наукових працях питання впорядкування термінології розглядається, як правило, побічно або ж автори виходять з припущення про тотожність термінів. Формально право на інформацію про стан навколишнього природного середовища зявилося в українському законодавстві ще до здобуття незалежності у 1991: Закон УРСР «Про охорону навколишнього природного середовища» почав діяти за два місяці до проголошення незалежностіЗакон України «Про інформацію», введений у дію 13.11.1992 р., у першій редакції не визначав зміст інформації про стан навколишнього природного середовища, однак за змістом ст.1 цього Закону регулював відносини і з приводу цих відомостей [2]. У 2002 р. у ході імплементації Орхуської конвенції до українського законодавства закріплене у Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища» право зазнало кардинальних змін і трансформувалося у право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації, за винятком обмежень, встановлених законом [4]. 2 прикінцевих положень Закону України «Про інформацію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому закону, однак жодних змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» внесено так і не було [2]. Також у 2011 р. набрав чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації», у якому побічно згадується про інформацію про стан довкілля, зокрема встановлюється строк розгляду запиту про надання такої інформації, а також, щоправда вельми невдало, закріплюється обовязок субєктів господарювання надавати на запит та оприлюднювати інформацію про стан довкілля, якою вони володіють [6]. Закон України «Про доступ до публічної інформації» оперує термінами «інформація про стан довкілля», «інформація про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоровю та безпеці громадян», а Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» - терміном «інформація про стан навколишнього природного середовища» [6; 1].Як видно з таблиці, слово environment російською перекладається щоразу як окружающая среда, а українською - коли-як: навколишнє середовище, довкілля (тут і далі курсив наш - А.М.). Повна назва Орхуської конвенції згідно офіційного перекладу - Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, а в її тексті, як правило, використовується термін «навколишнє середовище», причому, безсумнівно, як синонім, а також «екологічна інформація» (а не «інформація з питань, що стосуються довкілля») [4]. Універсальний прикметник environmental російською перекладається у двох варіантах: экологический и касающийся окружающей среды, а українською - щонайменше трьома способами: екологічний, через звязок з навколишнім середовищем і через звязок з навколишнім природним середовищем. При цьому термін environmental information перекладається чомусь саме як екологічна інформація, а не інформація про навколишнє середовище чи інформація про довкілля, як можна було очікувати. Зауважимо, що в українському законодавстві словосполучення «екологічна інформація» зазначається, як правило, у дужках після інших термінів (наприклад, у Законах України «Про інформацію», «Про охорону навколишнього природного середовища»), що, вочевидь, за задумом розробників нормативно-правових актів, вказує на рівнозначність термінів, і було введене саме у звязку з ратифікацією Україною Орхуської конвенції [8].Тим не менш законодавець пішов шляхом включення до визначення інформації про стан довкілля (ст.13 Закону України «Про інформацію») та про стан навколишнього природного середовища (ст.