Зміст і форми процесу взаємодії особистості і політики. Аналіз особливостей мотивації влади політичних лідерів і дослідження їх впливу на розвиток політичних процесів. Подібність об’єктивних передумов трансформаційних перетворень в Україні та РБ.
Аннотация к работе
У різні періоди функціонування політичної системи визначальна роль у розвитку (згасанні) політичних процесів належить одному з названих факторів, або ж спостерігається їхній обопільний рівноправний вплив на хід політичного процесу. У період становлення політичної системи, її модернізації, реструктуризації, при перманентності процесу оновлення правового поля, у якому має відбуватися функціонування інститутів політичної системи та громадянського суспільства, що ми спостерігаємо сьогодні в Україні, зростає роль субєктивного фактора. Саме цим фактом пояснюються доцільність і актуальність запропонованого дослідження: на сучасному етапі українська політична реальність формується під значним впливом субєктивного фактора, а саме, під впливом особистісних мотивів політиків, що реалізують політичну владу. Також маємо зосередити увагу на тому факті, що у вітчизняній та зарубіжній політичній науці відсутні емпіричні дослідження, які б підтверджували гіпотезу про те, що мотивація політиків відіграє важливу роль у ході розвитку політичного процесу. 2. ідея щодо впливу мотивації політичного лідера на функцію політичного процесу потребує проведення емпіричного дослідження, яке могло б продемонструвати значення і роль субєктивних мотивів у політичному процесі.У першому розділі “Особистість і політика: процеси взаємодії”, висвітлено загальний стан вивченості проблеми ролі особистості в політичному процесі, визначено зміст і форми процесу взаємодії особистості і політики, описано закон, за яким відбувається процес взаємодії названих елементів, зясовано, що головною рушійною силою, яка визначає характер і напрямок політичного процесу є політичний інтерес. Процес взаємодії особистості і політики розгортається у двох площинах: з одного боку особистість формує політичну ситуацію, впливає на хід політичного процесу, з іншого боку політична реальність впливає на формування окремих структур особистості та на її поведінку. Аналізуючи точки дотику особистості і політики, автор доходить висновку, що в процесі взаємодії особистість і політика створюють діалектичну динамічну систему. Враховуючи, що в процесі взаємодії з політикою особистість виступає у двох іпостасях - як субєкт політики та як її обєкт - форми процесу взаємодії були поділені на дві групи. Аналіз викладеного дає підстави стверджувати, що потреба і мотив як складові політичного інтересу особистості субєкта політики є важливою детермінантою політичної діяльності: потреба збуджує політичну активність, а мотив визначає її напрямок.