Вимагання хабара як кваліфікуюча ознака злочину. Кримінологічна характеристика, поняття, сутність та детермінанти корупційних злочинів. Поняття та характеристика особистості особи, що вимагає хабар. Характеристика видів осіб, які вимагають хабарі.
Аннотация к работе
Міністерство освіти та науки Національний Університет «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого» Індивідуальна робота Дисципліна « Кримінологія» На тему: «Особистість вимагателя хабара» Виконав: Студент 3гр. Кримінологічна характеристика корупційних злочинів 1.1 Поняття та сутність корупційних злочинів 1.2 Детермінанти корупційних злочинів 2. Кримінологічна характеристика особистості вимагателя хабара 2.1 Поняття та характеристика особистості вимагателя хабара 2.2 Види осіб, які вимагають хабарі Висновки Перелік використаних джерел Вступ В умовах реформування в Україні соціально-економічної сфери, реорганізації економічного механізму в регулюванні нових форм власності, постійної зміни законодавства досить відчутно загострилася криміногенна обстановка, виникли нові види корупційних діянь, посадових злочинів, у тому числі хабарництво, яке набуло масового й часто організованого характеру. Так, за 2006 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 3014 випадків; за 2007 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 2775 випадків; за 2008 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 2297 випадків; за 2009 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 2764 випадки; за 2010 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 2914 випадків; за 2011 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 2873 випадки, за 2012 рік загальна кількість фактів хабарництва склала - 3239 випадки1. Така ситуація зобов’язує органи внутрішніх справ своєчасно виявляти негативні тенденції, усувати причини та передумови корупції, налагоджувати дієвий обмін інформацією, здійснювати профілактику корупції. Окремі питання корупційних злочинів (хабарництва) досліджено у працях вітчизняних та зарубіжних учених: Р. Аксьонова, В. Василинчука, О. Гурова, Д. Гребельського, І. Гуткіна, К. Єрмакова, А. Загорного, Г. Зуйкова, В. Плішкіна, М. Корнієнко, В. Капнуліна, В. Колпакова, В. Комісарова, М. Мельника, Ю. Наумкіна, О. Негодченка, В. Статкуса, Л. Скалазуба, Г. Туманова, Ю. Тихомирова, В. Шамрая, В. Шванковата, О. Філімонова та інших. В результаті утворився самостійний термін «corrumpere», який означає діяльність кількох осіб, спрямовану на «гальмування» нормального перебігу судового процесу чи процесу управління справами суспільства [18, с. Інші пов’язують цей термін з латинським словом «corruprio», яке тлумачать як «підкуп, продажність громадських і політичних діячів, посадових осіб» [21, с. У Законі України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 р., зазначено, що корупція - використання особою, зазначеною в частині першій статті 4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та повязаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в частині першій статті 4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та повязаних із цим можливостей [2]. Не дивлячись на те, що вимагання хабара як кваліфікуюча ознака злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України є внормованим Кримінальним кодексом України поняттям, уяснення його змісту та юридичної природи потребує аналізу як обєктивних, так і субєктивних ознак одержання хабара, вчиненого за наявності цієї обставини, поскільки і в правозастосовчій практиці, і в науці кримінального права немає єдності в розумінні змісту вимагання хабара. Як цілком справедливо зазначає А.Я. Гуськов, ретроспективний аналіз причин розквіту корупції та злочинності дозволяє зробити висновок, що основна його причина в тому, що держава не забезпечила в свій час потрібного управління реформуванням суспільства [7, с.