Визначення місця і ролі співака в культурно-мистецькому житті України 1920-1930-х рр., бачення представниками влади особистості співака в культурному житті України та в суспільній ієрархії. Становлення співаків у тоталітарних умовах радянської дійсності.
Аннотация к работе
Методологія дослідження полягає в застосуванні конкретно-історичного методу для детального вивчення соціально-політичних умов, за яких протікало культурно-мистецьке життя України в 1920-1930х рр., структурно-функціонального методу для дослідження функціонування класичного вокального мистецтва в системі культурно-ідеологічних і суспільних відносин, також загальнонаукових методів (аналіз, синтез, порівняння тощо) для проведення ґрунтовного дослідження культуро-творчих процесів та їх зумовленості в Україні 1920-1930х рр. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про особистісне становлення і спрямованість професійної діяльності співаків у тоталітарних умовах радянської дійсності 1920-1930х рр., у інтерпретації драматичних за своєю сутністю фактів, повязаних із їхнім життям та мистецькою діяльністю, а також здобутків у вокально-виконавській творчості. Methodology of research consists in the use of specific historical methodfor detailed studies of the social and political conditions that proceeded the cultural and artistic life of Ukraine in 19201930s, the structural and functional method to study the functioning of the classical vocal art in the cultural, ideological, and public relations, also general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, etc.) to conduct a thorough study of culturemaking processes and their predetermination in Ukraine of 1920-1930s. Актуальність теми дослідження полягає у висвітленні ролі співака в культурно-мистецькому житті України 19201930х рр., історичних та політичних чинників, що вплинули на становлення його особистості, умов, за яких відбувалося професійне гартування і реалізація творчого потенціалу, в констатації його творчої значущості та оцінці впливу на формування політичних поглядів і мистецьких уподобань представників радянського суспільства. 1920-ті рр. стали роками театрального буму в підрадянській Україні, чому посприяло впровадження нової економічної політики (НЕПУ), що тривала з початку 1922го по 1928й рр., та, в культурно-освітній сфері, політики «українізації», яка проходила в рамках загальносоюзного процесу «коренізації» і охопила всі сфери життя суспільства в період з 1922го по 1932й рр. У цей час був створений один із найпрогресивніших українських театрів XX ст. театр «Березіль» Л. Тут почергово йшли опери світової та російської класики в українському перекладі, що було принциповою вимогою політики «українізації», опери української музичної класики та різні за ступенем художньої вартості новостворені опери.