Українська національна ідея та концепція особистісного буття Володимира Сабадухи. Аналіз української національної ідеї. Філософські засади та теоретичні передумови особистісної та безособистісної парадигм буття людини в історії філософії та культури.
Аннотация к работе
Розвязання означеного вище протиріччя автор вбачає в необхідності «вивести структуру здібностей субєкта діяльності зі структури суспільства як об’ єкта, тоді людина й суспільство постануть перед нами як дві сторони єдиної метаструктури, яку не можна розривати, а тому реформувати її треба цілісно» (с. Далі автор виявляє, що антропологічний принцип Нового часу «кожна людина особистість» є хибним, оскільки він консервує посередність і не сприяє індивідуальному розвитку до рівня особистості. Основою ж вирішення протиріч сучасності, за автором, може бути лише особистісна парадигма буття людини, яка може функціонувати на таких принципах: «... по-перше, коли пріоритет в управлінні суспільством і державою буде належати індивіду особистісного рівня розвитку сутнісних сил, потреби якого мусять бути покладені в основу індивідуального та суспільного буття; подруге, утворення умов для подолання відчуження людини в усіх сферах життєдіяльності; по-третє, заміна демократії аристократією особистостей» (с. Характеризуючи людину через призму концепції ієрархії її сутнісних сил, автор підкреслює, що «. особистість має за виробництвом речей бачити відтворення економічних, політичних, правових, моральних, світоглядних відносин і більш за все турбуватися про їх характер» (с. Базуючись на концепції рівнів розвитку сутнісних сил людини, Володимир Олексійович прагне поєднати демократію з аристократією як формами існування держави і суспільства, результатом чого є висновок, що «...демократія є одним із механізмів функціонування аристократичного суспільства» (с.